Розрахунок вільно-відпускної ціни на 1 т консервів запроектованого асортименту

Розрахунок вільно-відпускної ціни на 1 т продукту запроектованого асортименту наведено у таблиці 4.12.

Таблиця 4.12 – Розрахунок вільно-відпускної ціни на 1 т продукту запроектованого асортименту

Показники	Сума, грн.
Сорбет
Повна собівартість	ПСКВП1= 5885,8
Прибуток на 1 т продукту при 20 % рентабельності	П1=0,2×ПСКВП1= 1177,0
Вільно-відпускна ціна при 20 % рентабельності	ВВЦ1=ПСКВП1+П1= 7062,8
Податок на додану вартість 20 % при 20 % рентабельності	ПДВ1=0,2×ВВЦ1= 1412,6
Вільно-відпускна ціна 1 т Сорбету при 20 % рентабельності	ВВЦ1+ПДВ=8475,4

Розрахунок економічної ефективності нового продукту - сорбету

Таблиця 4.13 – Розрахунок економічної ефективності нового продукту - сорбету при потужності ПЦП₄, т/рік

Назва конкретного виду продукту	Рівень рентабельності, %	Прибуток на 1 т КВП, тис.грн	Добова потужність,т	Річна потужність, т	Річна сума прибутку, тис.грн.	Капітальні витрати, тис.грн.	Економічна ефективність, тис.грн.	Термін окупності, рік
Сорбет	20,0	1,17	12	3576	4183,5	977,13	4063,2	0,9

Аналіз даних економічної ефективності випуску конкретного виду продукту в новому цеху, що проектується свідчить про наступне:

Прибуток на виробництво 1 т нового продукту – сорбету при річній потужності РП₁=3576 т/рік при 20 % рентабельності складатиме П₁=1,17 тис.грн., річний прибуток – ПП₁= 4183,5 тис.грн. Вільно-відпускна ціна 1 кг сорбету складатиме (ВВЦ₁+ПДВ)/1000 кг= 8,5 (грн.), а ціна 1 порції (60 гр) складатиме 5,08 (грн.).

Економічна ефективність роботи цеху складає 4063,2 тис. грн. Термін окупності складає 0,9 роки.

Висновки до розділу 4

В даному розділі було проведено техніко-економічне обґрунтування проекту, а саме: розраховано капітальні вкладення, вони складають 977,13тис.грн; розраховано вартість сировини 3637,0 грн та допоміжних матеріалів – 1074,1 грн; розраховано вартість електроенергії 13,77 грн , води 3,2 грн та азоту 60,2 грн на виробничі та технологічні потреби; розраховано накладні витрати 286,3 грн; розраховано собівартість продукції 5858,8 грн.; прибуток на 1 т 1,17 (тис.грн), розраховано вільно-відпускну ціну 8475,4 грн. на 1 т сорбету, добову потужність 12 т , розраховано економічну ефективність виготовлення сорбету 4063,2 ( тис.грн), та рзрахован термін окупності 9 місяців.

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ

Екологічна експертиза – вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам і нормам законодавства про охорону навколишнього природного середовища , раціональне використання і відтворення природніх ресурсів , забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природніх ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров’я людей;

6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обгрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність. [92].

Обов'язковість дотримання вимог до якості та безпеки харчових продуктів регламентується «Законом України про безпечність та якість харчових продуктів» від 06.09.2005 (№ 2809-IV).

Виробництво будь яких продуктів харчування неможливе без витрат природних ресурсів, забруднення навколишнього середовищя, яке людина змінює та перетворює. Наявність природних ресурсів і людського потенціалу є найважливішим чинником екологічного розвитку будь-якого регіону. Не прогнозований розвиток та розміщення хімічних, машинобудівних, біотехнологічних виробництв несе значне забруднення навколишнього середовища. Це пестициди, важкі метали, мінеральні добрива, радіонукліди, нітрати, нітрити, мікотоксини та інші синтетичні речовини. Вони потрапляють у харчовий ланцюг і спричиняють загрозу для здоров'я.

Зважаючи на це в Україні функціонує державна політика в області здорового харчування. Вона пропагандує виготовлення продуктів харчування які повинні не тільки задовольняти фізіологічні потреби організму людини в енергії і харчових речовинах, але і виконувати профілактичні, лікувальні функції та бути абсолютно безпечними, зокрема в екологічному відношенні.

Нова технологія, що розробляється, та безпосередньо сам продукт-швидкозаморожене наноструктуроване пюре з журавлини являє собою об’єктати екологічної санітарно-епідеміологічної експертизи. Необхідно визначити всі загрози, які можуть бути причиною небезпеки. На кожній стадії технологічного процесу слід розглянути можливість появи, зростання або збереження небезпечних чинників в продукті. [90].Питна вода, яка використовується, повинна бути безпечною в санітарно-епідеміологічному відношенні, нешкідлива за хімічним складом, мати органолептичні та фізико-хімічні показники, які відповідають ГОСТ 2874-82. Нажаль, вода з міської мережі водопостачання не відповідає вимогам до якості, тому на підприємстві бажано передбачення фільтрів для очищення води, або наявність своєї свердловини на території заводу.

Раціональне розміщення джерел забруднення є одним із найважливіших заходів із захисту навколишнього середовища, а саме: улаштування санітарно – захисних зон; винесення промислових підприємств із шкідливими викидами за межі міста та ін. Велике значення має контроль якості навколишнього середовища.

Відповідно до технології виробництва, виду продукції, що випускається, рівня технологічного устаткування підприємств, а також очисних споруд та установок, залежить об'єм, якість та склад стічних вод, що відводяться у відкриті водоймища. Створення замкнених систем водокористування та очищення стічних вод є найбільш перспективним рішенням.

При виробництві сорбетів на окремих стадіях технологічного процесу утворюються відходи та шкідливі речовини, які забруднюють навколишнє середовище. Так наприклад, при підготовці сировини на перших етапах (миття та сортування) утворюються стічні води, тверді відходи. При просіюванні цукру в атмосферу потрапляють пил та тверді відходи. У стічні води під час виробничого процесу можуть потрапляти забруднюючі речовини такі як миючі та дезінфікуючі речовини, а також змиви з обладнання., які негативно впливають на стан поверхневих вод ґрунту.

Стічні води, які утворилися в ході технологічного процесу відповідають вимогам, пред’явлених для стічних вод, які скидають до каналізації. Тому перед викидом в каналізацію їх очистка може не проводитись.

Результати досліджень щодо безпеки антропогенних шкідливих сполук, які потрапляють до атмосфери, значно відстають від використання цих сполук у виробництві. Саме тому так гостро постають проблеми екології у харчових виробництвах. Визначення вмісту шкідливих речовин є складним, але необхідним завданням, для якого потрібний великий обсяг досліджень [91].

Будь яке виробництво у той чи іншій мірі забруднює довколишнє середовище викидами шкідливих речовин у атмосферу, промисловими стічними водами, твердими відходами, пакувальним матеріалом тощо. У цих умовах загальною потребою є розробка і впровадження маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, що забезпечували б збереження екологічної рівноваги у довкіллі.

Правельне рішення є тє, що для всіх підприємств, що забруднюють довкілля, з метою регулювавння цього процесу, розробляється екологічний паспорт.

При впровадженні нових розробок у виробництво повинно досліджуватися чи не буде нововведення шкідливим для навколишнього середовища.

Звертаючи увагу на все вище викладене була проведена екологічна експертиза сорбету із журавлини з використанням кріопюре. [93].

Виявивши усі чинники, які виникають при виробництві продукту, доцільним є розібрати і дослідити кожний з них.

При виробництві сорбету із журавлини утворюються такі небезпечні чинники, як метал, залишки мийних засобів, агрохімікати, токсичні елементи та сполуки, забруднення друкарською фарбою та чорнилом, хімічні речовини з пакувальних матеріалів, організовані викиди – це викиди, закріплені на території й обладнанні спеціальними приладами, неорганізовані викиди – це викиди у вигляді ненаправлених потоків автотранспорт, використання дезінфікуючих речовин, викиди у вигляді пилу при провіюванні, просіюванні. Джерелами цих забруднень можуть бути машини, персонал, обладнання, миття обладнання чи інвентарю, умови зростання журавлини,та допоміжної сировини , невідповідність пакувальних матеріалів згідно НД.

На сьогоднішній день найкращою формою захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу викидів підприємств є безвідхідна технологія виробництва продуктів.

Розроблена технологія виготовлення сорбету із журавлини є маловідходною, адже тверді нехарчові відходи, що не підлягають псуванню перероблюють, інші відправляють на корм худобі, усі відходи збирають у спеціальні контейнери, які потім вивозять автомобільним транспортом на переробні підприємства або смітник, а відходи, що утворилися при інспекції можна використовувати в якості добрива для сільськогосподарських угідь.

Використання в якості хладагенту рідкого чи газоподібного азоту є безпечним як для продукції, що випускається так і для навколишнього середовища. Згідно медико-біологічним і клінічним дослідженням азот не токсичний. На газоподібний та рідкий азот існує гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи та висновок про можливість його використання у харчових продуктах. Але при охолоджені та зберіганні використовується холодильні камери, фризери які роботають на фреоні , вони безперервно викидують у атмосферу фреон . [89].

Можна зробити висновок, що дотримуючись усіх санітарно-гігієнічних вимог по безпечному виробництву, дані виробництва можна вважати маловідходними, а продукцію можна одержувати гарної якості і екологічно-чистою.