Тема 4. Фактори виробництва у світовому господарстві.

1. Фактори виробництва у світовому господарстві

2. Трудові ресурси сучасної цивілізації.

3. Міжнародна міграція населення

1. Фактори виробництва у світовому господарстві.

Фактори виробництва (ФВ) - це ресурси, які необхідно затратити, щоб зробити товар:

• праця - фізична і розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату;

• технологія - наукові методи досягнення практичних цілей (включаючи підприємницькі здібності);

• земля - все, що надала природа в розпорядження людини для його виробничої діяльності (земля, корисні копалини, вода, повітря, ліси ...);

• капітал - накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Фактори виробництва підрозділяються за наступними ознаками:

1) За походженням:

• основні (первинні) - ті, що дісталися країні від природи або в процесі історичного розвитку (природні ресурси, географічне положення, некваліфікована робоча сила);

• розвинені (вторинні) - придбані (сучасна технологія й інфраструктура, кваліфікована робоча сила).

2) За ступенем спеціалізації:

• загальні - застосовуються в різних галузях для створення різноманітної продукції

• спеціальні - застосовуються в певній галузі або для створення певного виду продукції чи послуг.

Розвинені фактори частіше є спеціалізованими, основні - загальними.

3) За матеріальності:

• матеріальні (капітал, земля);

• нематеріальні (праця, організація виробництва, технологія виробництва, інформація).

4) За характером росту:

• екстенсивні фактори зростання: збільшення обсягу інвестицій при збереженні існуючого рівня технології; збільшення числа зайнятих працівників, зростання обсягів споживаного сировини, матеріалів і палива;

• інтенсивні фактори зростання: прискорення НТП (упровадження нової техніки і технологій шляхом відновлення основних фондів), поліпшення використання основних і оборотних фондів, підвищення ефективності виробництва за рахунок кращої її організації.

Фактори виробництва характеризуються обмеженістю і мобільністю. Обмеженість ФВ змушує окремі фірми, країни і світову економіку в цілому вибирати найбільш оптимальні варіанти їх використання. Обмеженість ФВ в національних масштабах проявляється в дії закону зростаючих витрат, закону убування граничного продукту праці і закону убування граничного продукту капіталу.

Мобільністю ФП називається його здатність переміщатися в просторі або змінювати свої функції. З цих позицій розрізняють:

• абсолютно мобільні ФП, які відносно легко можна переміщати в просторі і змінювати їхні функції;

• слабо мобільні (немобільні) - функції яких не можна або невигідно змінювати.

Основні та спеціальні ФВ вважаються слабо мобільними, а розвинені і загальні мають високий ступінь міжнародної мобільності.

Різниця в наділенні країн факторами виробництва приводить до міжнародного поділу факторів виробництва.

Міжнародний поділ факторів виробництва - зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах, що приводить до виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективних, ніж в інших країнах.

Ресурси в економіці розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, якими володіє окрема країна або світове співтовариство і які використовуються для економічного, соціального і науково-технічного розвитку.

Економічні ресурси поділяються на матеріальні, природні, трудові, технологічні, фінансові, інформаційні.

До матеріальних ресурсів відносяться насамперед знаряддя праці (це перший показник технічного прогресу людства) і предмети праці (це речовина, яку людина бере в природи і перетворює його в кінцевий продукт або використовує для подальшої переробки). Особливе значення мають природно-сировинні ресурси.

Під природно-сировинними ресурсами розуміються досліджені, розвідані і добуті природні багатства, використовувані в господарстві. До них відносяться: земля і її надра, водні і рослинні ресурси, ресурси атмосфери.

Все різноманіття видів сировини, що споживається сучасним виробництвом, звичайно підрозділяється за наступними ознаками: