3.1.3. Підрахунок результатів вимірювання

Визначають середнє арифметичне часу витікання рідини у віс­козиметрі з точністю 0.1 с.

Кінематичну в'язкість нафтопродукту, що досліджують (V_І ), у мм7с визначають за формулою:

(2)

де с - постійна віскозиметра,мм²/с² (приведена в паспорті);

- середній арифметичний час витікання нафтопродукту, ;.

Постійна віскозиметра - а: число, яке дорівнює відношенню в'я­зкості рідини (мм^2 /с) до часу витікання (с). Вона встановлюється заводом-виготівником і наводиться в свідоцтві про перевірку віскозиме­тра (паспорті).

Результати розрахунку округлюють із точністю до С,1%.

За одержаними результатами кінематичної в'язкості при темпе­ратурі 50 та 100 С за допомогою номограми (рис.4) визначають ІВ. На осі ординат відкладають значення кінематичної в'язкості при 50 ⁵С, на осі абсцис - при 100 С. У м сні перетину значень цих в'язкостей з однією із ліній індексу в'язкості знаходиться ІВ для оливи, що дослі­джується.

В'язкість при 100 °С, /с

Рис.4. Номограма для визначення індексу в'язкості

Динамічну в'язкість вираховують, використовуючи значення кінематичної в'язкості:

(3)

де η - динамічна в'язкість, Па • с;

у_і - кінематична в'язкість, м²/с;

-- абсолютна густина при температурі визначення в'язкості, кг/м³ (береться із попередніх дослідів або довідника).

3.2. Визначення умовної в'язкості

відповідно до ГОСТу 6258-85

Мета: привити студентам навики з визначення умовної в'яз­кості та проведення перерахунку на кінематичну .

Завдання: визначити умовну в'язкість нафтопродукту при тем­пературі 50 С, зробити перерахунок на кінематичну в'язкість.

Матеріальне забезпечення: віскозиметр типу ВУ (рис.5), секун­домір, легкий бензин прямої перегонки, середня проба нафтопродук­ту об'ємом 250 см .

3.2.1. Будова приладу

Віскозиметр ВУ (див. рис. 5) для визначення умовної в'язкості складається з двох резервуарів: зовнішнього для термостатуючої рі­дини і внутрішнього - для нафтопродукту, що випробовується. Внут­рішній резервуар закривається кришкою, в середній частині його встановлено три штифти, а в нижній - калібрований отвір, який закри­вається запірною голкою. В термостатуючому резервуарі розташова­ний електропідігрівач і мішалка. Все це встановлено на триногу, об­ладнану спеціальними гвинтами.

3.2.2. Методика виконання роботи

3.2.2.1.Внутрішній резервуар старанно промивають бензином і сушать.

3.2.2.2. Пробу, яку відібрали для випробування, старанно очи­щають через паперовий фільтр, а при наявності води збезводнюють безводним сульфатом натрію або прокаленою кухонною сіллю й та­кож фільтрують.

Рис.5. Схема приладу для визначення умовної в'язкості: 1 — водяна баня; 2 — місткість для оливи; 3 — термометри; 4 — запірна голка; 5 — кришка; 6 — мішалка; 7 — штифт; 8 - калібрований отвір

У термостатуючнй посуд заливають рідину (оливу чи воду) і включають електропідігрівач віскозиметра. Закривають каліб­рований отвір голкою і заливають у внутрішній резервуар нафтопро­дукт, що випробовується, в такій кількості, щоб вістря штифта на вну­трішній стінці віскозиметра було на рівні його поверхні. Вирівнюють прилад за допомогою гвинтів. Закривають кришку приладу і встанов­люють термометри. Під отвір віскозиметра ставлять мірну колбу.

Нагрівають нафтопродукт до температури випробуван­ня (50 °С). При нагріванні термостатуючу рідину систематично пере­мішують за допомогою мішалки, а нафтопродукт - повільнішим обер­танням кришки віскозиметра. При цьому необхідно підтримувати за­пірну голку, щоб не було витрати нафтопродукту.

3.2.2.5. Нафтопродукт витримують при температурі випробу­вання з відхиленням ±0,2 °С протягом 5 хв. Потім піднімають запірну голку і одночасно включають секундомір.

3.2.2.6 Секундомір зупиняють, коли рівень нафтопродукту в ко­лбі досягне мітки, яка відповідає об'єму 200 мл. Записують час виті­кання нафтопродукту з точністю до 0,2 с.