1. Загальні норми набирання

Редактор повинен контролювати дотримання в тексті норм щодо пробілів, технічних правил переносу, спеціальних знаків та заголовків.

Міжлітерні пробіли (апроші).

• Використовувати міжлітерне розріджування в тексті не рекомендується.

Виняток: неможливість вирівнювання тексту в рядку одночасно за правим та лівим краями набору (виникає, коли задано малі формати набору, наприклад, у газетах чи журналах).

• Використання трекінгу¹ та кернінгу² не повинно збільшувати час, потрібний реципієнтові для сприймання тексту.

Міжслівні (змінні) та абзацні пробіли у рядку.

• Пробіли в рядку повинні бути однаковими й у середньому становити половину висоти кегля (для кеглів до 12 включно). Граничні значення ширини міжслівного пробілу не можуть бути меншими 0,25 та більшими 1,25 кегля.

Винятки: а) для газет та журналів при малих форматах набору величина міжслівного пробілу не може перевищувати 1,75 кегля; б) при висоті кегля набору більше ніж 12 п. мінімальна ширина міжслівного пробілу не може бути меншою 0,50.

• У книжках пробіли не можуть збігатися по вертикалі чи діагоналі більше ніж у трьох, а в журналах та газетах — більше ніж у чотирьох сусідніх рядках.

• Абзацні пробіли (відступи) у всьому повідомленні повинні бути однаковими незалежно від кегля набору.

Якщо на початку абзацу є індекси (наприклад, у примітках), то абзацний відступ слід відраховувати від початку основного тексту, а не індексу, і він повинен бути скрізь однаковим.

• Довжина останнього рядка повинна бути більшою за абзацний відступ у півтора раза. Коли віддаль від кінця рядка до правого поля менша ніж півтора кегля, то текст слід розтягнути на повний рядок.

• Якщо текст набирають без абзацних відступів, то міжабзацну віддаль слід робити більшою, ніж міжрядкову (інтерліньяж), не менше ніж у півтора раза.

Технічні правила переносу³.

• Заборонено:

• ділити переносом скорочення, написані великими літерами;

• відділяти скорочення, які стоять перед власними назвами, від самих власних назв (п. Іваненко, м. Київ);

• ділити переносом складні скорочення (/ т. п., і т. д., та ін.);

• ділити переносом цифру та скорочену одиницю вимірювання, що стосується цієї цифри (14 т.; 25 м.).

• відділяти переносом ініціали від прізвища¹;

• відділяти переносом номер рубрики від її назви;

• відділяти переносом спеціальні знаки від цифр, що стоять за ними (№ 5, § 57);

• відділяти прийменники та сполучники від слів, яких вони стосуються;

• робити більше ніж три—чотири переноси підряд;

• закінчувати рядок підряд трьома—чотирма крапками, комами, тире, двокрапками, крапками з комами, апострофами і подібними до них;

• переносити в наступний рядок усі розділові знаки, крім тире;

• відривати дужки та лапки від тексту, якого вони стосуються, і переносити їх у наступний рядок чи залишати в попередньому;

• ділити переносом такі слова, друга частина яких звучить неевфонічно (наприклад, бригада, спалахами);

• ділити переносом цифри, що утворюють одне число, а також порядкові числівники з нарощеннями (345 231, 21-а, 15-й);

• робити переноси у виданнях для читачів-початківців (дошкільнят та частково дітей першого класу);

• робити переноси в заголовках (крім тих, що йдуть упідбір із текстом).

Спеціальні знаки.

• Усі розділові знаки набирають після слів і без пробілу зліва. Справа від розділового знака ставлять пробіл.

Винятки: тире (відділяють зліва та справа тонкими шпаціями); дефіс (не відділяють ні зліва, ні справа).

• Не відділяють від попереднього тексту: знак градуса, мінути, секунди від попе­редньої цифри (за ними ставлять тонку шпацію); індекси; знаки плюс, мінус, плюс-мінус (при позначенні позитивної, негативної чи позитивно-негативної величини); знак індексу.

• Відділяють від попереднього тексту тонкою шпацією: знаки плюс, мінус, плюс- мінус, множення, ділення з двох боків (при позначенні математичної дії); знаки номера, параграфа, проміле та процента від наступної цифри; позначення шкали (Цельсія, Кельвіна та ін.) після цифри зі знаком градуса.

Заголовки (рубрики).

• Заголовки слід відділяти зверху та знизу пробілом. Верхній пробіл повинен бути у півтора раза більшим за нижній.

• Заголовки вищих ієрархічних рівнів слід набирати літерами більшого, а ниж­чих — меншого кегля згідно з їх ієрархічною підпорядкованістю.

• Заголовки слід набирати виділеним шрифтом.

• При поділі заголовка на кілька рядків кожен рядок повинен утворювати окреме смислове ціле.

• Заголовок “кватирка” повинен мати форму прямокутника й бути вирівняним стосовно рядків основного тексту.

• У кінці заголовка в повідомленнях ставлять крапку тільки для реципієнтів віком до 10 років включно.

Окремі частини тексту.

• Правосторонні та лівосторонні втягування повинні бути більшими за абзацний відступ на півкегля.

• У нумерованих переліках номери слід вирівнювати так, щоби знаки, які стоять після номера (пробіл, крапка, дужка тощо), стояли на одній вертикалі.

• Виділення у повідомленні повинні бути набрані тим самим кеглем, що й основ­ний текст, але іншим накресленням (товстим, курсивом, підкресленням, колір­ним тощо).

• Примітки й підписи під ілюстраціями (експлікації) слід набирати кеглем на два пункти меншим за кегль основного тексту.

• Підписи до ілюстрацій набирають без абзацних відступів. Перший та останній рядки вирівнюють за центром.

Зміст.

• У змісті при ієрархічному типі композиції та десятковій з крапкою системі нумерації рубрики кожного нижчого рівня слід подавати з відступом управо.

У довідкових виданнях, до яких висувають особливі вимоги щодо компактності, рубрики найнижчого рівня можна подавати упідбір із відповідним відступом зліва. В цьому випадку номери сторінок вказують після кожної рубрики в дужках.

• У змісті при неіерархічному типі композиції рубрики змісту вирівнюють за лівим краєм сторінки.

• У змісті номери сторінок вирівнюють за правим краєм сторінки.

• У змісті порожню частину рядка (посередині), як правило, заповнюють крапками, які подають через однакову віддаль. У сусідніх рядках крапки повинні бути вирівняні по вертикалі.