1. Поняття коректури

У видавничій практиці склалося так, що границю між редагуванням та коректурою проводять дуже умовно, хоча, на нашу думку, вона є чіткою та однозначною. Так, у нав­чальному посібнику “Коректура” вказано, що “.. .коректурою називають... творчий процес виявлення та виправлення помилок у тексті й недоліків виготовлення друкарської форми, підготованої для тиражування друкарським чи будь-яким іншим способом. ...Головна мета процесу — забезпечити точну відповідність будь-якої копії оригіналові... а також досягнути стилістичної, граматичної й технічної досконалості підготованої текстової форми та високої якості твору друку в цілому”¹. Таке означення завдань коректури частково збігається з завданнями редагування. На практиці це призводить до того, що коректора зобов’язують, крім власних функцій, виконувати ще й функції молодшого редактора,

і, таким чином, сплутують два зовсім різні процеси.

Сплутування процесів коректури й редагування явно хибне: редагування та корек­тура — два зовсім різні процеси. Зокрема, коректура — це процес, який полягає у приведенні копії повідомлення у відповідність із його оригіналом (порівн. означення редагування в розділі 2.2). Іншими словами, здійснити коректуру означає: провести познакове порівняння (контроль) копії та оригіналу повідомлення, і в разі нетотожності знаків в одній і тій самій позиції (тобто за наявності спотворень) виправити в копії спотворений знак на той, що є в цій позиції в оригіналі.

Сплутування процесів коректури й редагування є шкідливим ще й для виробничого процесу. Відбувається об’єднання норм коректури й редагування в єдине ціле, їх ніве­лювання, а в результаті—зниження ефективності опрацювання повідомлення.

Звичайно, зі сказаного зовсім не випливає, що коректорові не можна доручати виконання функцій молодшого редактора (проводити контроль найпростіших видавничих норм), а молодшому редакторові — функцій коректора. У багатьох випадках, коли коректор паралельно з власне коректурою виконує ще й найпростіші функції редагування, це сприяє підвищенню продуктивності праці, а тому є корисним і потрібним. Проте таку сумісну працю можна доручати лише найкомпетентнішим, найкваліфікованішим працівникам ЗМІ.

2. Необхідність процесу коректури

Наявність процесу коректури у видавничому процесі прямо залежить від її технології. Класичний видавничий процес вимагає обов’язкового копіювання авторського оригіналу, тобто його повторного набирання (передрук у видавництві після виправлення редактором; набирання видавничого оригіналу в друкарні; часткове перенабирання зверстаних сторінок внаслідок наявності найрізноманітніших помилок). Сучасний же (комп’ютеризований) видавничий процес, навпаки, такого копіювання зовсім не потребує, оскільки будь-яке повідомлення, записане автором на комп’ютерному носії інформації (наприклад, магнітному диску), може бути скопійоване без повторного набирання. Така можливість з’явилася завдяки тому, що комп’ютерні носії — на відміну від паперових — дають змогу запа­м’ятовувати коди літер і копіювати їх (без повторного набирання) електронними методами довільну кількість разів без будь-яких обмежень.

Зі сказаного випливає, що процес коректури потрібен лише в тих випадках, коли для видання використовують традиційний видавничий процес (наприклад, із металевим набором) або коли використовують частково комп’ютеризований видавничий процес (автор подав рукопис у ЗМІ на некомп’ютерному носії інформації, наприклад на папері). Коли ж використовують повністю комп’ютеризовану технологію (автор подав свій оригінал і на папері, і на комп’ютерному носії інформації), то в цьому випадку проведення процесу коректури є зайвим.

З цього теоретичного висновку маємо два вкрай важливі для практики наслідки:

а) ЗМІ повинні всіляко сприяти тим авторам, які готують і подають свої авторські ори­гінали на комп’ютерних (крім паперових) носіях інформації (це суттєво скорочує фінансові витрати на публікування видань); б) із впровадженням у видавничу справу комп’ютерних технологій процес коректури з видавничого процесу зникатиме.

Проте, оскільки в наш час автори ще достатньо часто подають рукописи на неком- п’ютерних (паперових) носіях інформації, то в цьому розділі все ж залишається потреба в поданні опису традиційної коректури.