3. Урізноманітнення лексики

Як вказано в розділі 4.2.2, реципієнти керуються емоційними та естетичними, а також пізнавальними та навчальними мотивами сприймання. Залежно від цих мотивів норми щодо урізноманітнення лексики у повідомленні повинні бути різними.

• У повідомленнях, розрахованих на задоволення емоційних та естетичних потреб реципієнтів, лексику слід урізноманітнювати.

Такі повідомлення, як правило, належать до образних чи образно-понятійних. Лексику в образних повідомленнях слід максимально, а в образно-понятійних — помірно урізноманітнювати. Для урізноманітнення лексики таких повідомлень редакторові слід використовувати якомога більше фонетичних, парадигматичних, словотвірних, сино­німічних варіантів слів¹.

• У повідомленнях, спрямованих на задоволення пізнавальних та навчальних потреб реципієнтів, лексику слід уніфікувати.

Як правило, таким мотивам відповідають понятійні повідомлення. Для проведення відповідної уніфікації редакторові слід застосовувати термінологічні словники. Ступінь уніфікації повинен бути високим, хоча понятійні повідомлення також повинні давати реципієнтам емоційне та естетичне задоволення.

Крайнім — максимальним — виявом уніфікації лексики є її стандартизація. Для стандартизації лексики редакторові слід використовувати затверджені державою стандарти на термінологію.

4. Вживання термінів

Для контролю термінів використовують ті ж методи, що й для контролю слів, — когнітивні. Використовують і той самий критерій точності для оцінки відповідності значення терміна у повідомленні його значенню в термінологічному словнику. Крім того, для контролю новоутворених термінів використовують також положеннєві методи.

Вживання термінів — на відміну від загальновживаних слів — має свою специфіку, особливо в науковій літературі. Воно виявляється, зокрема, в тому, що розвиток науки відбувається шляхом: а) надання вже існуючим термінам нових модифікованих значень; б) надання вже існуючим термінам зовсім нових значень; в) створення абсолютно нових термінів. Розглянемо специфіку вживання термінів детальніше.

Термін — це слово чи словосполучення природної мови, яке позначає поняття окремої ділянки знань чи діяльності людини (галузі). На відміну від загальновжива­них слів терміни мають не лінгвістичне, а термінологічне, тобто понятійне, значення. Крім термінів, у повідомленнях використовують ще й номенклатуру (назви найрізноманіт­ніших пристроїв, матеріалів тощо), яка не належить до термінів.

У множині термінів кожної галузі виділяють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема—це опрацьована спеціалістами певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Будь-яку термінологію вчені намагаються перетворити й часто справді перетворюють у терміносистему, що вкрай потрібне для наукового комунікування. Проте внаслідок розвитку науки будь-яка терміносистема завжди відстає від її останніх досягнень, а тому вимагає постійного оновлення. Без такого оновлення терміносистема може перетворитися в “науковий” баласт.

Значення термінів фіксують у термінологічних тлумачних словниках. Розрізняють такі їх види: словники терміносистем, затверджені, як правило, у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

• Для контролю термінів слід вибирати словники тільки останніх років видання.

• Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати слід за такими пріоритетами (види словників подано в порядку спадання пріоритету): стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Під час редагування термінів, вжитих частково або повністю неточно, редактор повинен запропонувати авторові два можливі методи виправлення: а) узгодити термін зі значенням, зафіксованим у словнику; б) науково обґрунтувати необхідність переозначення терміна.

• Переозначаючи терміни, слід обов’язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як “локальне”, тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.

Щодо нових термінів норми інші.

• Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов’язкові вимоги:

• мати означення;

• відтворювати суттєві ознаки поняття;

• бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях);

• не мати синонімів;

• мати семантичні зв’язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі);

• мати мінімальну довжину;

• бути придатним і зручним для утворення інших похідних термінів;

• бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії;

• мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).

Крім цих дев’яти обов’язкових вимог, існують ще дві, застосування яких факультативне: —бути інтернаціоналізмом;

• не мати емоційного забарвлення.

До новоутворених термінів слід також застосовувати інші положеннєві методи, зокрема ті, що базуються на логічних нормах редагування (див. розділ 12.1). Детальніше вимоги до редагування термінів викладено в літературі¹.

4. Норми для рівня словосполучень

Нагадаємо, що лише на цьому рівні можуть бути остаточно вибрані для виправлення деякі закінчення (для урізноманітнення їх складу, наприклад при нанизуванні відмінків), а також ті префікси, постфікси та службові слова, що мають варіанти (для максимізації кількості відкритих складів).