4. Написання імен

• Правильність написання українських власних імен слід перевіряти за словниками власних імен людей¹.

Користуючись таким словником, треба враховувати, що він допускає паралельні форми деяких імен (наприклад: Микола іМиколай—з відповідними формами по батькові: Миколовичі Миколайович²). Інколи внаслідок близькості звучання імен автори плутають їх (так, у вказаному словнику зафіксовано два різних імені: Зеноні Зіновій, — у той час, коли автори помилково використовують лише одне ім’я — Зеновійабо Зиновій).

Слід також мати на увазі, що у словнику 1967 р. подано деякі застарілі норми. Так, ім’я Вячеславнаписане без апострофа, хоча сучасний четвертий правопис встановлює, що імена такого типу слід писати тільки через апостроф — В ’ячеслав.

• Імена, що походять з інших мов, передають шляхом транскрибування літерами українського алфавіту.

Виняток становлять східнослов’янські імена (білоруські та російські), які в україно­мовних текстах передають відповідно до їх написання в українській мові. Проте ці ж східнослов’янські імена в складі псевдонімів передають так, як вони звучать у мові оригіналу (наприклад: Алесь Адамович).

• Написання літери “ґ” у частовживаних чужомовних іменах слід контролювати за довідниками³.

Норми написання рідковживаних чужомовних імен див. у розділі 15.3.9.

• Якщо особа має кілька імен, їх пишуть окремо.

Приклад.Стефанія Ірина Ткачук.

Винятком є лише деякі французькі імена (Жан-Жак),а також імена коронованих осіб (Марія-Антуанетта).

Рідко, але все ж трапляється, що редактор може свідомо порушити норму напи­сання імені.

• Відхилення від словникового написання допустиме лише тоді, коли в пові­домленні йдеться про юридичну справу і в паспорті (свідоцтві про народження) ім’я особи написане неправильно.

У такому випадку редактор може: а) подати неправильне ім’я, вказавши у примітці до нього: Таке ім *язаписане в паспорті (чи свідоцтві); б) подати правильне ім’я, вказавши в примітці: У паспорті (чи свідоцтві) ім'я неправильно записане як “Хххххххххх”.

5. Написання прізвищ

• Написання найуживаніших українських прізвищ слід контролювати за довідниками прізвищ¹.

Крім таких довідників, у складних випадках редактор може контролювати прізвища за енциклопедичними виданнями, коли аналогічні прізвища там є (слід надавати перевагу вже усталеним варіантам написання прізвищ).

• Написання літери “ґ” у частовживаних чужомовних прізвищах слід контролювати за словниками².

Нормативним слід уважати, наприклад, таке написання: Гюхо, Ґете, Гехель.У ЗМІ, якщо необхідно однозначно ідентифікувати особу, поряд із прізвищем має бути подане його написання мовою оригіналу (наприклад, латинськими літерами). Норми написання рідковживаних чужомовних імен та прізвищ див. у розділі 15.3.9.

• Через апостроф треба писати російські прізвища типу Водоп ’янов, В \яземський, Григор’єв, Лук’янов.

Винятками є лише ті прізвища, в яких є, ю, япом’якшують попередній приголосний (наприклад: Рюмін, Бядуля).

• Прізвища, що походять з інших мов, передають шляхом транскрибування літерами українського алфавіту.

• В усіх європейських прізвищах артиклі, а також частки, що позначають дворянські титули (фон, дер, ван, де, да, дю, дель, деллатощо), пишуть окремо від прізвищ і з малої літери.

Винятками є частка О(після неї ставлять апостроф), а також частки Мак, Сен, Сент, Сан, які пишуть з великої літери і після яких ставлять дефіс.

Серед іспаномовців атрибуцію особи здійснюють іменем і двома прізвищами (друге є прізвищем матері, яке ставлять у другу позицію — після прізвища батька). Цей спосіб атрибуції слід відтворювати і в україномовних текстах.

Приклад.Федеріко Гарсія Лорка(Федеріко — ім’я, Гарсія — прізвище батька, Лорка — прізвище матері).

• При повторних посиланнях на іспанські прізвища треба слідкувати, щоб автор обов’язково подавав обидва прізвища особи.

Серед тюркомовців атрибуцію особи здійснюють двома компонентами — іменем та прізвищем. До імені чи прізвища можуть бути приєднані частки, що вказують на соціальне становище або родинні стосунки.

• У тюркських прізвищах частки (ед-, аил-, аль-, зуль-, -бей,-паша, -оґли,-заде) пишуть з малої літери і приєднують до імені чи прізвища за допомогою дефіса.

Винятком є лише частка /би-, яку пишуть з великої літери.

У китайських та корейських атрибуціях особи прізвища на відміну від європейського шаблону стоять на першій позиції, імена — на другій.

• При повторних посиланнях на китайські та корейські прізвища слід вказувати перший компонент атрибуції.

Бірманська атрибуція складається з двох компонентів: частки Ута імені.

• У бірманській атрибуції особи частку Упри повторних посиланнях на особу не використовують.

• У прізвиськах кожен їх компонент треба писати з великої літери.

Приклад.Ярослав Мудрий, Річард Левине Серце.

• Дворянські титули, що стоять перед іменем чи прізвищем, слід писати з малої літери (наприклад: граф Обіньі)¹.

Ця норма не стосується титулів Король, Королева, Цар, Імператор, Шахі т. п., коли ці особи є керівниками держави.

• Прізвища, що складаються з двох частин, пишуть через дефіс.

Приклад.Г. Квітка-Основ яненко.