Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПАРТИКО З. ЗАГАЛЬНЕ РЕДАГУВАННЯ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4.58 Mб
Скачать
  1. Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури

Подане в табл. 12-1 співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури справедливе лише для більшої частини тверджень у повідомленнях. Звичайно, незначна частина тверджень у кожному з видів повідомлень може мати інший, ніж показано в табл. 12-1, ступінь істинності (наприклад, у науково-популярній літературі якась незначна частина тверджень може бути ірреальною).

Зазначимо, що істинність повинна бути вказана не лише стосовно тексту повідомлення, а й щодо його ілюстраційного оформлення, зокрема, це важливо для газетних фотографій. З тексту чи підпису завжди повинно бути зрозуміло, чи це документальна фотографія, чи недокументальна (монтаж або інсценізація).

Таблиця 12-1

Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури

Види

тверджень

Вид літератури

ділова

технічна

навчальна

довідкова

інформа­

ційна

наукова

популярна

публіцисти­

чна

художня

дитяча

рекламна

Фактичні

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Фіктивні

+

+

+

+

+

Ірреальні

+

+

Інші

+

+

+

+

+


  1. Норми для опрацювання фактичних тверджень

  • У повідомленні автор повинен явно зафіксувати ступінь його істинності.

Для реалізації цієї норми на титулі, в анотації, в телеанонсі чи програмі передач спе­ціально вказують: казка, художній фільм, історичний роман, фантастична повість, наукова монографія, довідниктощо. Порушення цієї норми в ліпшому випадку призведе до того, що реципієнт може сприйняти, наприклад, історичний роман як історичну хроніку. У випадку, коли якесь твердження має інший, ніж усе повідомлення ступінь істинності, це слід зазначити за допомогою слів дійсно, фактично, справді, імовірно, можливо, гіпо­тетично, невідомотощо перед таким твердженням.

  • У повідомленнях, що належать до певного виду літератури, вживання тверджень з іншим, ніж подано в табл. 12-1, ступенем істинності, є або небажаним, або взагалі забороненим.

Внаслідок порушення цієї норми повідомлення може перейти в інший вид літератури (наприклад, історична наукова монографія може перетворитися на історичний роман).

  • В усіх без винятку видах літератури заборонено вживати хибні фактичні твердження.

Як вказано у розділі 7.3.2, хибні фактичні твердження називають фактичними по­милками. Водночас — звертаємо на це особливу увагу — в певних видах літератури (див. табл. 12-1) вживання фіктивних тверджень є нормативним (наприклад, у казках чи фантастичних романах).

Окремо скажемо про цитування. Згідно з третьою нормою посилання на джерела цитованих тверджень не можуть бути хибними. Це означає, по-перше, що уривок (цитата) в повідомленні-копії повинна знак у знак відповідати цьому ж уривку в повідомленні- джерелі1, і, по-друге, що повідомлення-джерело, на яке посилається автор, повинно існувати в реальному світі. Проте іноді атрибути джерела цитування автори не подають, а це суттєво затруднює можливість перевірки його істинності. Такий прийом в Україні закріплений законодавством для публіцистичної літератури (наприклад: Співробітник міністерства промисловості, який не побажав назвати свого прізвища, повідомив, що...). Вінших видах літератури, наприклад науковій, невказання атрибутів джерела цитування є забороненим.

  • У твердженнях понятійних повідомлень повинна бути відображена не частина, а всі без винятку факти, що стосуються ділянки, яку описує автор.

Особливо це важливо в тому випадку, коли ці факти суперечать авторській концепції.

  • Чим нижчою є кваліфікація реципієнта, тим менше світів (див. про них розділ

  1. повинно охоплювати повідомлення.

Для дошкільнят у межах одного повідомлення не варто одночасно описувати і фік­тивний, і фактичний світи. Для реципієнтів з високим ступенем кваліфікації вже можна подавати повідомлення, де переплелося кілька світів (наприклад, як у деяких творах М. Гоголя чи романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”).

  • Фактичні твердження — з метою кращого їх сприйняття реципієнтами — слід подавати: а) в порівнянні з іншими аналогічними (близькими) твердженнями;

б) у динамічній формі, тобто в процесі їх змін у часі; в) у доступній для реципієнтів формі, наприклад, у відсотках, а не абсолютних одиницях.

  • * *

Контроль істинності тверджень здійснюють винятково когнітивними методами.