1. Критерії необхідності означень

Як вказано в розділі 5.3.4, поняття є видом імен, якими позначають об’єкти через наявність у них певних ознак. У повідомленнях значення понять розкривають за допомогою означень.

У цьому розділі мова йтиме про означення не лінгвістичних, а термінологічних значень слів. Проте з певними обмеженнями (див. розділ 12.1.4) описані нижче норми можуть бути застосовані й до лінгвістичних значень слів, зокрема тоді, коли редакторові доводиться опрацьовувати тлумачні лінгвістичні словники.

Контролювати поняття редактор повинен тоді, коли у повідомленні є означення. Проте велика кількість означень суттєво затруднює сприйняття повідомлення, фактично перетворюючи його на тлумачний словник.

Щоби правильно визначити кількість потрібних для повідомлення означень, спершу подамо їх класифікацію¹.

Реєструючі—це такі означення, які вже зафіксовані у найрізноманітнішій довідковій літературі. їх використовують лише тоді, коли подані автором у повідомленні поняття є новими для реципієнтської аудиторії. Йдеться, зокрема, про навчальну, популярну, довідкову та частково виробничу літературу. В таких означеннях вказують лише загальноприйняте значення терміна.

Уточнюючі — це означення, які використовують інші, ніж у довідковій літературі, ознаки об’єктів, або до відомих ознак додають ще якісь, у тому числі й несуттєві. їх використовують тоді, коли: а) неможливо застосувати відоме поняття стосовно якоїсь нової задачі й тому необхідно вказати інші суттєві чи несуттєві ознаки поняття; б) термін має кілька означень, які використовують у різних наукових школах.

Установлюючі — це означення, відсутні в довідковій літературі, які автор пові­домлення впроваджує в наукову сферу вперше. їх використовують тоді, коли: а) в по­відомленні вирішують одне конкретне завдання, для чого потрібні нові означення¹ (ці означення та вибрані для них терміни, як правило, не слід використовувати за межами повідомлення, адже автор міг вибрати для позначень понять уже існуючі терміни);

б) впроваджують зовсім нове поняття, невідоме до цього часу в науковій сфері.

• У повідомленнях обов’язково слід подавати всі ті реєструючі означення, які є новими для реципієнтів, а також усі без винятку уточнюючі та установлюючі означення.

Будь-які інші означення, зокрема відомі, є зайвими, а тому їх слід видаляти.

• В апарат видання навчальної та виробничої літератури (підручників, навчальних посібників, інструкцій тощо) бажано додавати тлумачні словники (глосарії).

Глосарії з вказаними між термінами зв’язками дають змогу реципієнтам значно краще засвоювати системи понять студійованих наук².

2. Структура і види означень

Кожне означення складається з двох частин: того, що означають (дефінієндум), і того, чим означають (дефінієнс).

У повідомленнях використовують цілу гаму означень різних видів. Поряд із загаль­новизнаними означеннями часто використовують також квазіозначення — твердження, схожі на означення.

Серед класичних означень виділяють п’ять видів.

Родовидові означення є класичними й полягають у тому, що для дефінієндума вказують, під яке найближче родове поняття він підлягає, а також, чим він відрізняється від інших дефінієндумів того ж роду (видова відмінність). Підвидами родовидового означення є генетичні, операціональні та індуктивні означення.

Приклад. Комп’ютерна лінгвістика — частина мовознавства, яка вивчає моделювання мови на комп’ютері.

Генетичні означення полягають у тому, що в них демонструють спосіб утворення дефінієнса.

Приклад. Куля — це тіло, що утворюється внаслідок обертання півкола навколо його діаметра.

Операціональні означення полягають у тому, що в дефінієнсі вказують вимірювальні операції, які слід виконати над об’єктом, щоби визначити, чи належить він до класу тих об’єктів, які означають.

Приклад. Квадрат — це чотирикутник, у якого кожен внутрішній кут дорівнює 90° і всі сторони рівні між собою.

Індуктивні означення полягають у тому, що в дефінієнсі задають операції, які дозволено виконувати над множиною базових елементів, а далі кажуть, що будь-який елемент, утворений у такий спосіб, називають таким терміном (словом).

Приклад. Нехай існує алфавіт, що складається з 33 літер (А, Б, В...Я), а також множина операцій (об’єднання літер у ланцюжки з 2, 3, 4 ... плітер), які можна виконувати над цими літерами. Тоді кожен ланцюжок літер, отриманий з такого алфавіту на основі цих правил, а також кожну окрему літеру будемо визначати як слово.

….

Приклад. У радіо- і телепередачах остенсивне означення використовують, коли представляють учасників передачі, у друкованих повідомленнях, — коли щось означають за допомогою малюнка тощо. В усіх цих випадках дефінієндумом, як правило, є прізвище дійової особи, а дефінієнсом — її голос (для радіо), зовнішній вигляд (для телебачення) чи фотопортрет (для газети).

Серед квазіозначень виділяють такі їх види:

У перелічувальному квазіозначенні в дефінієнсі перелічують усі об’єкти, які входять удефінієндум.

Приклад. Арабські цифри — це множина таких знаків: 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9.

В описовому квазіозначенні в дефінієнсі перелічують суттєві та несуттєві ознаки об’єкта, який означають.

Приклад. Сироїжка їстівна має шапку 5—10 см у діаметрі, напівкуляста, опукло-, згодом плоско- або увігнуто-розпростерта, шільном’ясиста, сірувато-червонувата або сірувато-рожево- коричнювата, найчастіше з лілуватим відтінком, часом у центрі рудувато-оливкувата, з тонким, гладеньким краєм, гола, клейкувата, при висиханні матова. Шкірка знімається. Пластинки вузькі, білі. Спорова маса біла. Ніжка коротша за діаметр шапки, біла, зрідка рожевувата, щільна, тверда, донизу трохи звужена і часом рудувата. М’якуш білий, щільний, солодкий, при розрізуванні не міняється або трохи рудіє, з приємним запахом. Добрий їстівний гриб.

У порівняльних квазіозначеннях у дефінієнсі називають об’єкт, аналогічний до зафіксованого в дефінієндумі, а далі перелічують його відмінні ознаки.

Приклад. Марс — це, як і Земля, планета Сонячної системи, що має атмосферу, відмінну від земної.

Характеристичні квазіозначення перелічують у дефінієнсі лише істотні ознаки об’єкта, які дають змогу однозначно вважати означуваний об’єкт належним до певного класу об’єктів чи ні.

Приклад. Операційна система — це така програма, яка керує роботою всіх пристроїв комп’ютера, забезпечує спілкування користувача з комп’ютером, реалізує операції введення / виведення інформації, забезпечує роботу з файлами, розподіляє ресурси комп’ютера між різними задачами та різними користувачами й забезпечує можливість роботи в мережі.

Пояснювальні квазіозначення описують певні ознаки об’єкта. При цьому опис можуть обмежувати лише частиною суттєвих ознак.

Приклад. Боровик — гриб, що має коричневу шапочку.

Скажемо також про неповні означення. їх особливістю є те, що в них не вказують на видову відмінність. Такі означення, хоча й порушують логічні норми (див. розділ 12.1.3), все ж використовують для реципієнтів із обмеженим запасом знань, наприклад, дітей.

Приклад. Олень — це лісова тварина.

Із квазіозначеннями та неповними означеннями не слід плутати псевдоозначення. До їх числа належать висловлювання на зразок: архітектура— це застигла музика; бідність — матір винахідливості; книга — джерело знань; матерія — об'єктивна реальність.Часто псевдоозначення можуть бути просто художніми порівняннями чи метафорами.