- •3. В. Партико
- •Виникнення редагування
- •Стагнація в редагуванні
- •Відродження редагування
- •Виникнення теорії редагування
- •Класичне редагування
- •Комп’ютерне редагування
- •Групи авторів
- •Групи реципієнтів
- •Групи змі
- •Лінгвістична структура
- •Композиційна структура
- •Інформаційна структура
- •5.3.4. Логічна структура
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Фізіологічні хараістеристики кандидатів у космонавти
- •Види норм
- •Типи норм
- •Зафіксовані й незафіксовані норми
- •Об’єктивні та суб’єктивні норми
- •Настроювані й ненастроювані норми
- •Загальні й галузеві норми
- •Встановлені й невстановлені норми
- •Інформаційні помилки
- •Модальні й фактичні помилки
- •Темпоральні, локальні й ситуативні помилки
- •Тезаурусні помилки
- •Атенційні помилки
- •Копіювальні помилки (спотворення)
- •Параметричні методи
- •Спискові методи
- •Шаблонні методи
- •Населення м. Харкова
- •Структурні методи
- •Проаналізуємо зроблені автором проекту зауваження.
- •Аналітичні методи
- •Когнітивні методи
- •Положеннєві методи
- •2.1. Хххххххх хххххххх хххххххх ххххххххх 2.1.1. Ххххххх х ххххххххх
- •Хххххххх ххх хххххххх хххх
- •Компаративні методи
- •Спеціальні методи
- •Видалити неправильне слово, а потім методом вставлення записати його правильно;
- •Вставити в потрібну позицію слова пропущену літеру. Звичайно, що другий метод виправлення за обсягом є коротшим, а тому — ефективнішим.
- •Переставлення
- •Видалення
- •Вставлення
- •Спеціальні методи
- •Скорочення
- •Опрацювання
- •Перероблення
- •Оцінювання кількості інформації
- •Оцінювання новизни інформації
- •4 А 8 Номер речення
- •2 4 6 8 Номер речення
- •4 6 8 Номер речення
- •Нормативна база
- •Конституційні та законодавчі норми
- •Межі втручання редактора в авторський оригінал
- •Політична й релігійна орієнтованість змі
- •Політичні норми
- •Релігійні норми
- •Оповідна композиція
- •Діалогова композиція
- •Вкладена композиція
- •Циклічна композиція
- •Описова композиція
- •Наукова композиція
- •Ієрархічна композиція
- •Архівна композиція
- •Гіпертекстова композиція
- •Комбінована композиція
- •Особливості застосування методів контролю
- •Залежність композиції від мети, виду і жанру повідомлення
- •Відповідність композиції логіці матеріалу
- •Лінійна довжина композиційних одиниць
- •Пропорційність композиційних одиниць
- •Розгортання композиційних одиниць уздовж горизонталі
- •Розгортання композиційних одиниць уздовж вертикалі
- •Класифікація композиційних одиниць
- •Інші композиційні норми
- •Необхідність рубрикації та змісту
- •Норми для рубрик
- •Критерії необхідності означень
- •Структура і види означень
- •Вимоги до означень
- •Нерозв’язні проблеми при означенні понять
- •Вимоги до операцій поділу
- •Два аспекти істинності тверджень
- •Твердження та їх види
- •Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури
- •Норми для опрацювання фактичних тверджень
- •Джерела перевірки фактичних тверджень
- •12.2.6. Особливості перевірки істинності фактичних тверджень
- •Види виведення знань
- •Безпосередні виводи
- •Прості силогізми
- •Індуктивні виводи
- •Аналогові виводи
- •Норми для доведень
- •Співвідношення між істинністю та переконливістю доведень
- •Норми для зв’язків тотожності
- •Норми для зв’язків несумісності
- •Норми для родо-видових зв’язків
- •Норми для інших видів зв’язків
- •Норми орфоепії
- •Два паралельні методи контролю лінгвістичних норм
- •Сучасні орфографічні норми української мови
- •Написання імен
- •Написання прізвищ
- •Написання географічних назв (топонімів)
- •Морфемний склад слова
- •Морфологічні характеристики слів
- •Словотвір
- •Словниковий склад повідомлення
- •Точність слововживання
- •Урізноманітнення лексики
- •Вживання термінів
- •Фразеограми
- •Синтаксичні зв’язки
- •Порядок слів у реченні
- •Пунктуація
- •Норми для складних синтаксичних конструкцій
- •Фразеографічні речення
- •Узгодження швидкості передачі з продуктивністю сприймання
- •Психолінгвістичні механізми сприймання
- •Вплив уваги на сприймання
- •Уява і точність сприймання
- •Пам’ять, її види і механізми
- •Нормування обсягу інформації
- •Нормування часу зберігання інформації
- •Поняття розуміння
- •Синтаксична складність повідомлення
- •Семантична складність повідомлення
- •Вплив складності на розуміння повідомлення
- •Норми розуміння повідомлень
- •Залежність між зрозумілістю і точністю повідомлення
- •Поняття коректури
- •Необхідність процесу коректури
- •Норми коректури
- •Методи коректури та їх ефективність
- •Особливості проведення коректури
- •Одиниці виміру
- •Переліки
- •Скорочення
- •Літерні константи
- •Посилання1
- •Соціальний склад населення
- •Виділення
- •Чужомовні тексти
- •Особливості ілюстрацій як об’єкта редагування
- •Підписи до ілюстрацій
- •Норми редагування ілюстрацій
- •Загальні норми
- •Примітки та коментарі
- •Передмови, післямови та додатки
- •Джерела інформації
- •Покажчики
- •Колонтитули
- •Загальні норми набирання
- •Норми набирання таблиць
- •Норми набирання формул
- •Види верстання
- •Загальні норми верстання
- •Норми безмакетного верстання
- •Видавнича діяльність
- •Творче редагування
- •Текстові процесори
- •Системи редагування
- •Технологічні особливості комп’ютерного редагування
- •Межі автоматизації редакційного етапу
- •Системи автоматизації видавничої діяльності
- •Орфограми
- •Синтаксеми
- •Пунктограми
- •Зв’язність і поділ на абзаци
- •Коли у правосторонньому контексті постфікса і «...Ся» наявна літера, яка позначає голосний звук, то
- •Складність тексту
- •Для якої підготовано повідомлення
- •Сішисшінідш
- •Комп’ютерна коректура
- •Апарат видання
- •Авторський і колективний.
- •Див. Видавнича Інформаційна, Композиційна, Лінгвістична, Логічнай Поліграфічна структура.
- •Ефективність економічна 327
- •Виключеного третього 202
- •Контекстна 74,127,128,132
- •Номінативна 125,127,132
- •Обсяг запам’ятовування 250
- •Використаної літератури 290
- •Одиниць вимірювання 79, 290
- •Умовних позначень 79, 280
- •Зміст (повідомлення) 201, 234
- •Частота появи літер, їх видалень та вставлень при спотвореннях, %
- •1 Партьїко 3. В. Статистика ошибок при коррсктурс и рсдактировании тскстов // Издатсльскос дсло: Обзор. Информация / Информпсчать. 1989. Вьіп. 3. 56 с. Частоти трансформацій цифр
- •Частоти спотворень за позиціями для слів різної довжини
- •Розподіл поліграмних спотворень за їх довжиною
- •Кількісна характеристика реконструювання реципієнтами відхилень
- •Замінити літеру чи знак іншими
- •Курсивне розріджування
- •Замінити чужі літери (іншої гарнітури, кегля, накреслення) своїми
- •Видалити відбиток піднятого пробільного матеріалу *
- •9. Знаки, що поєднують кілька різних вказівок
- •1 Партьїко 3. В. Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов // Издательскос дсло: Обзор. Информация / Информпечать. 1989. Вьіп. 3. 56 с.
- •1 Закон України “Про видавничу справу” // Урядовий кур’єр. 1997. 19 липня. № 130—131.
- •2 Солтон Дж. Динамические библиотечно-информационньїе системьі. М.: Мир, 1979. С.187.
- •1 Висловлюємо припущення, що ускладнення методів відбувається за нелінійною функцією.
- •1 Тут під вагою помилки ми розуміємо ті наслідки, до яких веде їх наявність у повідомленні.
- •2 Порівняй дані про кількість запам’ятовуваних вкладених підрядних речень у розділі 14.3.2.
- •1 Ми розрізнятимемо терміни “сприймання” (процес) і “сприйняття” (результат сприймання).
- •3 Иванов p. H. Организация и методика информационной работьі. М.: Радио и связь, 1982.
- •4 Тут під фрагментом тексту розуміють або весь текст, або його частину (розділ), або нфє.
- •1 Тренінг — розріджування та згущування знаків у рядку.
- •1 Виняток: при форматі набору, меншому 48 пунктів, які іноді використовують у газетах чи журналах.
- •1 Беркли 3. Символическая логика и разумньїе машиньї. М.: Иностранная литература, 1961.
Класифікація композиційних одиниць
Під час опрацювання повідомлення редактор повинен перевірити, чи відповідає виконаний автором поділ на композиційні одиниці логічним правилам (нормам) поділу (див. далі розділ 12.1.5).
На кожному рівні тему (підтему) слід ділити на композиційні одиниці, використовуючи лише одну основу поділу. Після поділу кількість композиційних одиниць завжди повинна бути більшою двох.
Використання однієї основи поділу зовсім не суперечить тому, що на різних композиційних рівнях можуть бути використані різні основи. Для виявлення помилок, пов’язаних із порушенням цієї норми, доречно використовувати компаративний метод контролю (порівнювати між собою всі рубрики одного ієрархічного рівня і виявляти, чи отримані вони на основі поділу за однією і тією ж основою).
Приклад. Типовою помилкою, що порушує цю норму, є випадок, коли автори-початківці утворюють розділи, що складаються лише з одного підрозділу. Буває, що автор на одному й тому ж рівні до розділів використовує різні основи поділу.
Після поділу теми на композиційні одиниці не повинно залишатися підтем, що не ввійшли в одиниці, і не повинні з’являтися нові, яких до поділу не було.
Приклад. Автори, готуючи повідомлення, іноді виходять за межі обраної ними теми або забувають подати ту композиційну одиницю, що заявлена раніше (є в змісті). Для виявлення таких помилок доречно застосовувати компаративні методи контролю (порівнювати кожну рубрику нижчого рівня з віднесеною до неї рубрикою вищого рівня).
При поділі теми на композиційні одиниці одна підтема не може входити одночасно до двох із них.
Порушують цю норму переважно автори-початківці.
Під час поділу теми на ієрархічно підпорядковані композиційні одиниці (частини, розділи чи підрозділи) не можна обминати окремі композиційні рівні (переходити відразу від частин — до підрозділів, від розділів — до параграфів і т.д.).
Інші композиційні норми
Композиція повідомлення повинна відповідати рівню підготовки реципієнтів, для яких воно призначене: чим складнішою є композиція, тим більшої попередньої підготовки вона вимагає від реципієнтів.
Складність композиції залежить від таких факторів: виду композиції1, середньої кількості композиційних одиниць на одному рівні (їх розгортання уздовж горизонталі) та середньої кількості рівнів композиції (їх розгортання уздовж вертикалі).
У понятійних повідомленнях у композиційних одиницях, що описують подібні між собою об’єкти, слід використовувати однотипну композицію, а в художніх та публіцистичних повідомленнях—різну.
Приклад. У повідомленнях іноді трапляється, що сусідні композиційні одиниці подають інформацію про подібні об’єкти (наприклад, опис видів тварин у науковій літературі). У зв’язку з цим в авторів виникає проблема: як будувати композицію таких фрагментів — однаково чи по-різному? Вирішувати це завдання слід згідно з указаною нормою, тобто залежно від виду літератури.
Перехід від однієї композиційної одиниці до іншої (тому, частини, розділу, підрозділу, параграфу, НФЄ та речення) повинен бути чітко виражений за допомогою спеціально призначених для цього засобів: сторінок, рубрик, абзаців та спеціальних знаків переліку.
Ступінь чіткості поділу певною мірою залежить і від виду літератури (наприклад, для довідкової, офіційної, виробничої, навчальної літератури такий поділ повинен бути особливо чітким; для решти видів він може бути й дещо завуальованим)1.
Види рубрик
Класифікація рубрик частково вже була подана (розділ 11.1). Крім того, рубрики класифікують і за іншими ознаками.
Залежно від того, куди входить рубрика (в основний текст чи апарат видання), їх ділять на системні та позасистемні. Системні рубрики відтворюють лише основний текст; позасистемні — елементи апарату видання: передмови, списки літератури, покажчики, додатки, післямови тощо, які не належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту.
Залежно від того, чи відтворює рубрика тему композиційної одиниці, їх ділять на тематичні, напівнімі та німі. В тематичних відтворюють тему композиційної одиниці; в напівнімих — вказують лише назву рівня, до якого належить одиниця, та її порядковий номер (“Частина ЬГ\ “Розділ 7V”, “Підрозділ 7V”); у німих — спеціальними засобами (спуском, порожніми рядками, зірочками гощо) лише фіксують, що в цій позиції є рубрика. Вважають, що абзацний відступ, який розділяє НФЄ, також є німою рубрикою.
Крім того, рубрики ділять на нумеровані та ненумеровані. В нумерованих біля назви кожної рубрики стоїть її номер, а в ненумерованих — ні.
Є також рубрики, що, крім тематичних назв, містять назви композиційних рівнів (“Частина”, “Розділ”, “Підрозділ”, параграф), а також рубрики, що назв цих рівнів не включають. Ті рубрики, що позначають частини, розділи, підрозділи та параграфи, як правило, включають у зміст.
Залежно від того, як розташовані рубрики стосовно основного тексту, їх ділять на перериваючі, паралельні та внутрітекстови Перериваючі відділяють одну композиційну одиницю від іншої та викликають паузу під час сприймання повідомлення; паралельні дають змогу реципієнтові сприймати рубрику паралельно з основним текстом; внутрі- текстові належать безпосередньо до основного тексту, а тому сприймаються як його складова частина. Таку класифікацію рубрик називають видавничою.
Поліграфічна класифікація виділяє рубрики: а) на окремій сторінці—шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики, на такій сторінці відсутній); б) на спуску сторінки— “шапки99 (текст розташований внизу під рубрикою); в) збоку сторінки — “ліхтарики99(рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва); г) упоперек сторінки — “поперечні99(текст розташований зверху та знизу рубрики); ґ) збоку сторінки — “кватирки99 (рубрика із трьох боків — згори, знизу та зліва чи справа — заверстана текстом); д) всередині сторінки — “врізи99 (рубрика із чотирьох сторін заверстана текстом).
Наведені типи рубрик можна комбінувати різними способами.
Способи нумерації рубрик
Нумерація рубрик у повідомленні не є обов’язковою. Проте досить часто, щоби полегшити пошук потрібних композиційних одиниць і спростити посилання на них, рубрики нумерують.
Види нумерації рубрик. Нумерація рубрик може бути лінійною, ієрархічною (індексною) та комбінованою (лінійно-індексною). Лінійна нумерація передбачає, що всім композиційним одиницям згідно з місцем їх розташування в повідомленні присвоюють номери за порядком зростання. Індексна передбачає, що композиційні одиниці нумерують так, як і в лінійній, але окремо в межах кожного композиційного рівня і в межах своєї “гілки”; між номерами ставлять спеціальні розділювачі (найчастіше крапки). Комбінована нумерація дає змогу вводити для дворівневої композиції наскрізну нумерацію композиційних одиниць.
Способи нумерації рубрик. Лінійна нумерація може бути цифрова (позначена арабськими чи римськими цифрами) або літерна (позначена кириличними чи латинськими літерами). Недоліками такого способу нумерації є те, що: а) зміна номера однієї композиційної одиниці (при видаленні одних чи вставленні інших) вимагає зміни номерів тих одиниць, які йдуть далі; б) для літерної нумерації кількість композиційних одиниць не може перевищувати кількості літер в алфавіті. При використанні літерної нумерації до тематичних рубрик часто додають назви композиційних рівнів: Розділ 1, Розділ 2, Розділ 5...; Розділ А, Розділ Б, Розділ В...; §1, §2, §3... тощо.
Індексна нумерація має кілька способів організації: індексна цифрова крапкова, індексна цифрова (або літерна) безкрапкова та індексна літерно-цифрова з використанням вербальних назв композиційних рівнів. Можливі й інші способи нумерації1 , проте вони надто складні для реципієнтів і незручні в користуванні.
Індексна цифрова крапкова нумерація полягає в тому, що фрагменти кожного композиційного рівня нумерують арабськими цифрами від 0 до Nі записують послідовно, відокремлюючи крапками.
Приклад.
Ххххххх
Хххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххххх
Хххххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххххххх
Ххххххххххх
і Т. д.
Отже, для внутрітекстових посилань номери розділів будуть зручними: 1.2; 2.1.2; 2.2 і т. д. Перевагою цього способу нумерації є також і те, що зміна номера рубрики однієї композиційної одиниці не призводить до перенумерації рубрик в інших “гілках”. Наведений варіант індексної нумерації є найпоширенішим.
Варіантом індексної цифрової крапкової нумерації є додавання до індексних номерів назв композиційних рівнів.
.Приклад.
Частина 1. Ххххххх Розділ 1.1. Хххххххххх Розділ 1.2. Ххххххххх Частина 2. Ххххххххххх Розділ 2.1. Хххххххххххх Підрозділ 2.1.1. Ххххххххх Підрозділ 2.1.2. Ххххххххх Розділ 2.2. Ххххххххххххх Частина 3. Ххххххххххх і T. д.
Приклад.
Розділ 1. Ххххххх
Підрозділ 1.1. Хххххххххх Підрозділ 1.2. Ххххххххх Розділ 2. Ххххххххххх
Підрозділ 2.1. Хххххххххххх § 2.1.1. Ххххххххх § 2.1.2. Ххххххххх Підрозділ 2.2. Ххххххххххххх Розділ 3. Ххххххххххх і T. д.
Індексна цифрова (або літерна) безкрапкова нумерація має подібну структуру індексних номерів, але крапок між індексами не використовує.
Приклад.
Ххххххх
Хххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххххх
Хххххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххх
Ххххххххххххх
Ххххххххххх
і Т. д.
Приклад.
Ххххххх
АА. Хххххххххх АБ. Ххххххххх Б. Ххххххххххх БА. Хххххххххххх БАА. Ххххххххх ББА. Ххххххххх ББ. Ххххххххххххх
Ххххххххххх
і Т. д.
Суттєвим недоліком такого способу нумерації є те, що на кожному ієрархічному рівні в цифровій нумерації може бути найбільше 10, а в літерній — 33 для кирилиці та 26 для латиниці композиційних одиниць. Таке обмеження не завжди може бути дотримане у видавничій практиці, що й звужує сферу використання цієї нумерації.
В індексному літерно-цифровому способі нумерації для утворення номерів використовують одночасно і цифри, і літери. До рубрик можуть додавати назви композиційних рівнів і тоді вони заміняють частину індексного номера.
Приклад.
Частина А. Ххххххх Розділ 1. Хххххххххх Розділ 2. Ххххххххх Частина Б. Ххххххххххх Розділ 1. Хххххххххххх §1. Ххххххххх §2. Ххххххххх Розділ 2. Ххххххххххххх Частина В. Ххххххххххх і Т. д.
Недоліком такої нумерації є незручність внутрітекстових посилань, оскільки і Частина А 9 і Частина Б можуть мати Розділ L
Комбінована лінійно-індексна нумерація, як зазначено вище, передбачає існування в повідомленні не більше двох ієрархічних рівнів. Композиційним одиницям вищого рівня дають одну наскрізну нумерацію (цифрову або літерну), а одиницям нижчого — іншу, як правило, — цифрову. Крім того, композиційним одиницям можуть давати назви рівнів, до яких вони належать.
Приклад.
Розділ 1. Ххххххх §1. Хххххххххх §2. Ххххххххх Розділ 2. Ххххххххххх §3. Хххххххххххх §4. Ххххххххх §5. Ххххххххх §6. Ххххххххххххх Розділ 3. Ххххххххххх і Т. д.
Приклад.
Розділ А. Ххххххх §1. Хххххххххх §2. Ххххххххх Розділ Б. Ххххххххххх §3. Хххххххххххх §4. Ххххххххх §5. Ххххххххх §6. Ххххххххххххх Розділ В. Ххххххххххх і Т. д.
Недоліком такої нумерації є те, що вона не може мати більше, ніж два рівні ієрархії, а при виправленнях одного номера вимагає виправлення всіх наступних.
Рубрикаційні норми