9. Гіпертекстова композиція

Гіпертекстову композицію традиційно використовують у вигляді посилань на інші компоненти видання — розділи, таблиці, формули, ілюстрації, додатки, примітки тощо (рис. 11-11). Ланцюжки таких посилань можуть бути достатньо довгими (в основному тексті може бути посилання на примітку, в примітці—посилання на додаток, у додатку— посилання на формулу в певному розділі повідомлення і т. д.).

Рис. 11-11. Гіпертекстова композиція

Гіпертекстова композиція передбачає процедури перевірки деяких даних, залежно від чого реципієнт вибирає один зі шляхів сприймання повідомлення. Ще однією харак­терною ознакою цього типу композиції є те, що вона дає змогу відразу ж отримати пояс­нення до потрібного слова чи словосполучення.

Приклад. У підручнику після перевірки даних (суми набраних балів за вивчений матеріал) сприймання може йти за двома різними варіантами: за першим варіантом (слабкі знання) реципієнта скеровують до повторного опрацювання погано засвоєних тем, за другим (добрі знання) — до сприймання наступної теми.

Гіпертекстову композицію використовують у підручниках із найрізноманітніших дисциплін для вищої школи (наприклад, для книжок-самоучителів, для підручників, написаних за методикою “програмованого навчання”). Цю ж композицію часто вико­ристовують у технічній літературі (наприклад, в інструкціях користувачів найрізнома­нітніших технічних пристроїв).

У зв’язку з використанням в Інтернеті електронних видань (книг, журналів, газет) гіпертекстова композиція набула надзвичайно широкого розповсюдження. Вже зараз в Інтернеті це практично єдиний, панівний тип композиції.

10. Комбінована композиція

Як правило, у виданнях один тип композиції використовують рідко. Частіше на різних композиційних рівнях застосовують різні її типи.

Приклад. У монографії на рівні блоків можуть використовувати описовий тип, на рівні НФЄ — науковий, а на рівні речень — оповідний та описовий.

3. Композиційні шаблони

На основі перелічених вище видів композиції в низці літературних жанрів виникли унормовані композиційні шаблони, які постійно використовують під час написання повідомлень. Перелічимо найпопулярніші.

Триблочний шаблон передбачає, що повідомлення включає три композиційні одиниці — вступ, основну частину й висновки. Основна частина у свою чергу може розгортатися в кілька послідовно чи послідовно-ієрархічно розміщених розділів. Цей шаблон широко використовують під час готування понятійних повідомлень (наприклад, шкільних творів, наукових статей, монографій тощо).

Публіцистичний шаблон “обернена піраміда"¹, встановлює, що реципієнтам спершу коротко повідомляють найважливіше (розв’язку подій — сенсацію), а далі крок за кроком в зворотній хронології — про все менш і менш важливі події, що передували розв’язці. Цей шаблон широко використовують у газетних повідомленнях.

Приклад. У повідомленні, що має композицію “оберненої піраміди”, розв’язку подій подають одним реченням в назві повідомлення, далі в анотації (ліді), що складається з кількох речень, описують події, які відбулися перед розв’язкою, а ще далі — в самому повідомленні — описують події, що передували тим, про які йдеться в анотації.

Публіцистичний шаблон інтерв'ю включає вступ, де коротко розповідають про того, в кого беруть інтерв’ю, та з’ясовують тему розмови. Після цього йде саме інтерв’ю з діалоговим видом композиції. Завершують шаблон монологом або висновками кореспондента.

Дипломатичний шаблон використовують у ділових і публіцистичних жанрах під час готування інформаційних повідомлень про дипломатичні переговори. Шаблон включає: дату початку переговорів; між ким і ким; хто очолював делегації з одного та другого боку; результати переговорів; перелік документів, що були підписані; питання, які не вдалося вирішити; час відбуття делегації з переговорів.

Сонетний шаблон — це вірш із 14 рядків, найчастіше п’ятистопного ямба. Першу частину (із двох строф по чотири рядки) називають зав’язкою, або заспівом, а другу (з двох строф по три рядки) — розв’язкою, або виспівом. Перша строфа ставить тему, друга—її поглиблює, третя—ставить тему, протилежну запропонованій у першій строфі, а четверта — розв’язує протиріччя.

Шаблон наказу включає такі композиційні одиниці: констатація наявного стану; вказівка 1, вказівка 2, вказівка 3 ... вказівка п (вказівки можуть бути оформлені у вигляді окремих параграфів). Кожна вказівка у свою чергу складається з таких компонентів: суб’єкт дії; суть завдання; термін виконання; відповідальна особа. Як відомо, існують збірники готових шаблонів ділових документів.

Алфавітний шаблон найчастіше використовують у найрізноманітніших довідкових виданнях, а також в апаратах видань. Передбачає розташування слів за алфавітом (спершу стосовно першої літери, потім другої і т. д.). Труднощі використання цього шаблону з’являються тоді, коли в повідомленні є слова, написані за допомогою неалфавітних знаків чи літер різних алфавітів.

Реферативний шаблон використовують в інформаційних видах повідомлень, зокрема в реферативних журналах. Шаблон передбачає, що реферат повинен складатися з таких композиційних одиниць: тема повідомлення; об’єкт і предмет повідомлення; мета і завдання повідомлення; використані методи й методики; отримані результати; висновки (гіпотези, теорії, нові дані); кількість бібліографічних посилань, таблиць, рисунків, формул тощо.

Енциклопедичні шаблони включають сукупність шаблонів для статей про держави, галузі науки чи техніки, персонали тощо.

Дисертаційний шаблон¹ містить: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, вступ, основну частину (як правило, розділ 1 — огляд літератури за темою дослідження, розділ 2 — методи дослідження, розділ 3 — опис власної гіпотези чи теорії, розділ 4 — перевірка розробленої гіпотези чи теорії на практиці), висновки, список використаних джерел, додатки².

• * *

Крім цих, у повідомленнях — залежно від сфери їх використання — застосовують цілу низку інших не менш розповсюджених шаблонів (наприклад, шаблон на науковий звіт³). Редактор повинен докладно знати й досконало володіти композиційними шаблонами того виду літератури, опрацюванням якого він займається.

4. Композиційні норми