2. Оцінювання новизни інформації

Під час оцінювання новизни інформації можна говорити про різні її ступені. Так, редактор може використовувати як двозначну (“нема”, “є”), так і багатозначну оцінку ступеня її новизни (0, 1, 2, 3... одиниць нової інформації³), що буде точнішим.

Номінативна інформація. Для реципієнта кожен номен (слово) повідомлення може бути або відомим, або новим. При цьому новими можуть бути (див. рис. 4-1):

• кодовий образ (наприклад, поява нового синоніма до відомого слова);

• позначуваний фрагмент світу (наприклад, словом перебудовастали позначати певний період у житті СРСР);

• відображений образ (наприклад, колись, відкриваючи нові землі, дослідники виявили чорних лебедів);

• еталонний образ (наприклад, у свій час слово супутникнабуло, крім основного й відомого, ще одне значення: створений людиною технічний пристрій, який літає по навколоземній орбіті).

На практиці в повідомленнях перелічені чотири види нової номінативної інформації зустрічаються не окремо, а в найрізноманітніших їх комбінаціях.

Сентенційна інформація. У сентенції новим для реципієнтів може бути кількість включених у неї об’єктів, кванторів, градуальних значень та інтегральної кількості номенів.

Приклад. Для дітей початкової школи новим може бути речення, що містить вісім чи більше змінних: Планета Земля розташована між планетами Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон. У цьому випадку для тих, хто ніколи раніше не читав тверджень із вісьмома змінними, наявність восьмого буде новою.

Приклад. Для дитини дошкільного віку може з’явитися новий квантор — квантор кількості, а для учнів першого класу — квантор оцінок чи норм. Визначати кількість нової кванторної інформації можна як різницю між кванторною інформацією, що є в реципієнта, і тією, що є в сентенщї.

Оцінити кількість нової градуальної інформації можна як різницю між градуаль- ною інформацією квантора, наявною в реципієнта, й тією ж градуальною інформацією, наявною в сентенції. На практиці для оцінки кількості нової градуальної інформації можна використовувати кількість поданих у повідомленні різних дат, оцінок, назв географічних пунктів тощо.

Приклад. Для студентів у підручнику з історії літератури може з’явитися нова градуальна інформація — дата маловідомої, але важливої події в біографії письменника-класика.

Контекстна інформація. Контекстну інформацію оцінюють послідовно для кожної сентенції повідомлення на основі появи нових номенів під час його сприйняття реципієнтом зліва направо стосовно тезауруса лівостороннього контексту цього ж повідомлення. Для проведення такої оцінки на основі лівостороннього контексту повинні утворювати тезаурус — банк інформації, що весь час доповнюється наступними сентенціями при переміщенні зліва направо.

Щоби виміряти кількість нової контекстної інформації в кожній j-й сентенції повідомлення, треба підрахувати кількість нових номенів, які є в j-й сентенції стосовно тезауруса лівостороннього контексту. Як результат, можна отримати сентенції двох типів:

а) відомі, в яких вжиті номени, що є в тезаурусі лівостороннього контексту (відома контекстна інформація); б) нові, в яких вжито 1,2,3 ... п номенів, відсутніх у тезаурусі лівостороннього контексту (нова контекстна інформація)¹.

Щоби підрахувати кількість нової контекстної інформації у всьому повідомленні, треба просумувати кількість нової контекстної інформації в усіх сентенціях повідомлення (додаток 7,А).

У повідомленні нова інформація в сентенціях “пульсує” порціями різної величини (“квантами”). Як правило, вона рівномірно розподілена між сентенціями повідомлення. Це означає, що сумарна кількість нової сентенційної інформації з просуванням зліва направо від 1-ї до останньої п-і сентенції постійно зростає.

На сучасному етапі оцінювання кількості нової контекстної інформації в сентенції та повідомленні можливе лише в умовах ручного експерименту.

Приклад. У романі “Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура” Марк Твен чудово демонструє перші спроби готування газетярами репортажів:

У понеділок король прогулювався верхи в парку.

У вівторок король прогулювався верхи в парку.

У середу король прогулювався верхи в парку.

У четвер король прогулювався верхи в парку.

У п'ятницю король прогулювався верхи в парку.

У суботу король прогулювався верхи в парку.

У неділю король прогулювався верхи в парку¹.

У першому реченні кількість одиниць нової контекстної інформації дорівнює 7 (див. структуру сентенції в розділі 5.3.3)². У кожному з наступних шести речень її кількість дорівнює 1 (рис. 9-1, а). Отже, сумарна кількість нової контекстної інформації в пові­домленні дорівнює 13. Ще раз нагадуємо, що тут і далі в цьому розділі ми не враховуємо кількість емоційної та естетичної інформації.

Звичайно, підраховувати, як у прикладі, кількість інформації під час редагування— трудомістко. На жаль, кількісні прирощення нових слів на одиницю обсягу повідомлення (одну сентенцію, абзац чи розділ), які забезпечували б нормальне сприйняття інформації, дотепер не досліджували, а тому подати тут конкретні числові дані нема змоги.

Реципієнтська інформація. Реципієнтську інформацію, як і контекстну, оцінюють послідовно для кожної сентенції повідомлення на основі появи нових номенів під час його сприйняття реципієнтом зліва направо стосовно реципієнтського тезауруса. Для проведення такої оцінки попередньо слід утворити реципієнтський тезаурус — банк інформації, яким володіє вибрана реципієнтська аудиторія.

Кількість

інформації

Ий

4-

2-

0

"'Ух:-

^P:W,