2. Синтаксеми

Для синтетичних мов, до яких належить і українська, важливим є проведення контролю синтаксичної зв’язності слів у реченнях. Такий контроль дає змогу знаходити в тексті помилки на зразок з веселий сміхом. Його суть полягає в перевірці всіх означень, що стоять у препозиції до іменника, на наявність синтаксичного узгодження в роді, числі та відмінку з означуваним іменником. Такий контроль без особливих труднощів може бути реалізований за допомогою комп’ютерного словника української мови, який дає змогу здійснювати морфологічний аналіз тексту¹. Для інших синтетичних мов (наприклад, російської) операції такого контролю вже функціонують.

На рівні речень актуальним є також контроль правильності синтаксичного підпоряд­кування слів (як було вказано вище в розділі 13.5.3, у дереві синтаксичних залежностей між словами дуги не можуть перехрещуватися). Проведення такого автоматичного синтак­сичного контролю в СР є достатньо складним, але цілком можливим.

Не виключаємо також можливості, що на основі моделей порядку слів у реченні (див. розділ 13.5.1) можуть бути розроблені відповідні програми контролю.

Перспективним для рівня синтаксем є також контроль таких лінгвістичних помилок:

• тавтологій (наявність у фрагменті повідомлення великої кількості варіантів слова з одним і тим самим коренем, тобто низький ступінь урізноманітнення тексту для образних та образно-понятійних повідомлень);

• подвійних заперечень (як встановлено психолінгвістичними дослідженнями, будь- який елемент тексту з запереченням складніший, ніж той самий елемент без заперечення);

• речень у пасивному стані (як встановлено психолінгвістами, будь-яке речення в пасивному стані є складнішим, ніж в активному).

3. Пунктограми

Для деяких європейських мов (наприклад англійської, російської) вже створені й функціонують програми перевірки пунктуації. В Україні є лише експериментальні системи перевірки пунктуації. Опишемо методи контролю, які використовують у цих системах.

У першій зі СР для перевірки правильності пунктуації використовують автоматичний морфологічний та синтаксичний аналіз тексту¹. При цьому контролюють лише дієприкмет­никові звороти. Незважаючи на високу ефективність контролю окремих зворотів, загальна ефективність контролю всіх розділових знаків у тексті в цій системі, звичайно, низька.

У другій СР (експериментальній), що названа “Редактор”² (рис. 18-3), контролю, як і в традиційному редагуванні, підлягають лише обов’язкові розділові знаки (див. розділ 13.5.2). Для контролю використовують індикаторний метод³. Він базується на тому, що існує ціла низка розділових знаків, для контролю яких достатньо виявити в тексті лише певні елементи (індикатори), котрі однозначно вказують на необхідність розділового знака (наприклад, сполучники а чи але всередині речення однозначно вимагають коми). Ці індикатори названі формальними. Крім них, існують і такі, що вимагають попереднього автоматичного морфологічного, синтаксичного та семантичного аналізу. Оскільки не всі з цих видів аналізу під силу сучасним СР, то контролюють у системі “Редактор” лише формальні індикатори. За межами контролю залишаються однорідні члени речення, дієприкметникові та прикметникові звороти тощо.

Виходячи з імовірнісного характеру індикаторного принципу, СР “Редактор” не роз­ставляє розділових знаків сама, а лише вказує на місця, де можливі помилки. Правильність розділових знаків, поставлених людиною, для СР є остаточною і контролю не підлягає.

СР працює за таким основним алгоритмом: якщо в реченні є пунктуаційний індикатор, біля якого не стоїть потрібний розділовий знак, то система повідомляє користувачеві, що тут помилконебезпечне місце і надає інформацію, потрібну для виправлення.

НОВОРІЧНА ЯЛИНКА

Зима. Знялася хурделиця.

Вона лютувала все дужче й дужче, і, нарешті, нічого не стало видно. Не стало видно й хатинки, що одиноко стояла на узліссі.

Там жила Зайчиха з маленьким Зайченятком. Зайченятко вибігг з хатини й подалося у поле за морквиною. Воно довго шукало її піді снігом і незчулося, як... заблукало. щ

Рис. 18-3. Загальний вигляд експериментальної СР “Редактор”

В СР “Редактор” для утворення масиву індикаторів розроблена спеціальна СКБД (рис. 18-4). Кожен запис у ній має такі поля:

• пунктуаційний індикатор (ланцюжок літер);

• парний індикатор (ланцюжок літер, коли він є);

• позиція розділового знака стосовно індикатора;

• позиція розділового знака стосовно парного індикатора;

• потрібний розділовий знак (один або два);

• повторюваність індикатора;

• пунктуаційна ситуація (одно-, дво- чи п-стороння);

• наявність прийменників перед індикатором;

• винятки (перелік слів, які накладають обмеження на застосування індикатора);

• пояснення пропонованого пунктуаційного виправлення.

Сумарна кількість записів у такій СКБД становить кілька сотень. За прогнозом при вичерпній кількості індикаторів вона не повинна перевищувати 1 тис. записів. Ефективність роботи СР “Редактор” становить: коефіцієнт розставлення знаків 40,3%; коефіцієнт хибної тривоги 48,9%.

ш

Редактор бази даних пунктуаційного контролю

Індикатори - цілі слова Ііцднкаторн * *

РІшвра !чГ сгфава

■■ І Г Найвність п^ ■

Паркий індикатор

■

Пояснення

j Г г ї улї\л

нори» 7

^ 7 ^ * ВСЬОГО 2»

Всього

Норма передбачає, що в середин) речення перед АЛЕ повинна стояти кома. Проте в даному

Рис. 18-4. СКБД СР “Редактор” для введення пунктуаційних норм редагування

Приклад виявлення пунктуаційної помилки в СР “Редактор” показано на рис. 18-5.

Пунктуаційний контроль

111

Гукало-гукало{_>} але хто крізь таку завірюху почує слабенький голосок Зайченяти?

Щ

Рис. 18-5. Діалогове вікно виявлення пунктуаційних помилок СР “Редактор”