2. Системи редагування

Розглядаючи СР як об’єкт моделювання на комп’ютері, найперше потрібно порівняти їх з іншими відомими типами систем, щоби вивчити можливість використання в СР готових проектних рішень з інших видів систем.

Перші спостереження показують, що, виходячи з концепції редагування як перекладу з неправильної мови на правильну (див. розділ 3.4.3) та його мети (див. розділ 2.5), СР доцільно порівнювати із системами комп’ютерного перекладу (СКП), а також, хоча це може здатися дивним, зі системами транслювання програм (трансляторами). Так, СР об’єднує з трансляторами те, що вони не лише здійснюють переклад з однієї мови на іншу (переклад зі штучної мови програмування на мову електронних пристроїв), не лише адаптують до певних умов ці переклади, а й здійснюють формально-логічний та синтаксичний контроль (відмінність, звичайно, полягає в тому, що транслятори призначені для опрацювання штучних, а СР — природних мов). СР із СКП об’єднує те, що вони не тільки перекладають із природних мов, а й виконують також морфологічний, синтаксичний, а іноді ще й семантичний аналіз (відмінність, звичайно, полягає в тому, що СКП не здійснюють адаптацію повідомлень до певних умов). Проте схожість між трансляторами та СКП щодо перекладу з СР не слід перебільшувати, оскільки редагування має цілу низку своїх завдань, зокрема оцінювання, які у вказаних системах не реалізовані. Та й, як було показано вище (див. розділ 2.2), редагування—це не переклад, а приведення повідомлення у відповідність з нормами.

На нашу думку, значно більше є аналогій у СР із експертними системами (EC). Щоби підтвердити це, розглянемо самі EC.

За одним із означень, експертними називають такі системи, які об’єднують можливості комп’ютера зі знаннями та досвідом експерта в такій формі, що система може запропонувати розумну пораду чи здійснити розумне вирішення поставленої задачі¹. Для виконання таких функцій ECповинні: мати знання в певній галузі (постійні знання); мати знання про особливості кожного конкретного випадку (змінні знання); на основі знань та конкретних даних про досліджуваний об’єкт вміти робити висновки (давати поради чи оцінки); вміти пояснювати свої рекомендації. У цьому плані ECє різновидом систем штучного інтелекту.

У лінгвістичному плані EC— це системи, які функціонують на основі тверджень на зразок:

якщо (умова_виконання_процедури) то {

процедура_1

поясненняпроцедури: пояснення }

Іншими словами, будь-яка конструкція типу “порівняй дві величини і виконай дію, що залежить від результату порівняння” може бути використана в EC. Для компактного подання таких тверджень використовують спеціальні мови програмування (Prolog, Lispтощо). Тому часто кажуть, що ECфункціонують переважно не на опрацюванні числових даних, а на опрацюванні тверджень. Очевидно, чим більше тверджень є в базі знань EC, тим вищий її інтелектуальний рівень. Загалом, коли хочуть визначити, чи можна у вигляді ECвирішити певну задачу (тобто збудувати для її розв’язання певну систему), то найперше встановлюють, чи можна розв’язки цієї задачі подати у вигляді множини умовних тверджень; коли це виявляється реальним, то вважають, що шанси побудувати таку систему у вигляді EC— високі.

Тепер повернемося до СР. Враховуючи сказане, спробуємо вставити норми реда­гування в умовні твердження. У результаті отримаємо таку типову конструкцію:

якщо (норма N. стосовно компонента повідомлення не дотримана) то {

виправ помилку методом [методами] М

пояснення процедури: Норма N. передбачає, що [роз'яснення суті NJ. Проте в цьому компонента повідомлення Е_ц норма N. не дотримана, а, отже, в ньому є помилка. Тому такий елемент E_qслід виправити методом [методами] М.

}

перейти (до контролю наступного компонета Е _t)

Порівнявши таку конструкцію з власним досвідом редагування і його методикою, описаною в багатьох посібниках, неважко встановити, що згідно з нею працює будь-який редактор (вона є інтуїтивно зрозумілою для всіх без винятку працівників ЗМІ). Крім того, ця конструкція в повному обсязі відповідає алгоритмові редагування, поданому вище в розділі 8.1. Таким чином, ця конструкція має для редагування універсальний характер.

Постійними знаннями для СР, збудованої у формі EC, можуть служити наявні норми редагування, вставлені в конструкції умовних тверджень, а змінними—дані про читацьке призначення (характеристики обраної реципієнтської аудиторії), жанрові й стилістичні особливості повідомлення. Об’єктом, який підлягатиме опрацюванню в такій системі, служитиме авторський оригінал (текстова й нетекстова частини). Крім того, така система зможе давати розумне пояснення пропонованих чи виконаних нею процедур виправлення.

В інженерному плані СР серед функціонуючих систем найбільше подібні до медичних EC. Так, СР, як і медичні EC, повинні виявити відхилення від норм, тобто встановити на основі цих відхилень “діагноз” (в СР—провести контроль кожного елемента повідомлення на відповідність нормам) і рекомендувати спосіб “лікування”, тобто виписати “рецепт”: набір і способи вживання ліків (у СР — вказати, якими методами і якими компонентами слід виправити помилку).

Як бачимо, є всі підстави для того, щоби з упевненістю визнати, що СР належать до експертних систем. Таке визнання має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Воно, зокрема, дає підстави для побудови ефективних систем редагування, які — на від­міну від людини — не хворіють, не забувають норм редагування, контролюють повідом­лення на основі об’єктивних, а не суб’єктивних норм і не потребують витрат на оплату праці. Прикладом такої СР можуть служити деякі функції редагування в текстовому процесорі MicrosoftWord, де операції синтаксичного контролю англомовних текстів реа­лізовані за принципами EC(з можливістю подання потрібних пояснень виконаних дій).

Проте було б помилкою повністю ототожнювати СР з EC. Конструктори СР, як правило, завжди намагаються доповнити експертні функції СР (оцінка відповідності нормі, вироблення рекомендації щодо виправлення) ще й реалізацією самого цього виправлення¹. Крім того, звичайно, було б украй бажано, щоби такі СР могли, бодай як найгірший редактор, узгоджувати зроблене виправлення з контекстом і контролювати якість виправ­лення. Сказане дає змогу констатувати, що реально функціонуючі СР мають і деякі відмінності від EC.

Зробимо висновки: а) СР найефективніше конструювати за принципами побудови EC; б) СР мають деякі відмінності від EC, які полягають у тому, що на СР покладають не лише вироблення рекомендацій, а й їх реалізацію (в цьому розумінні СР є складнішими за EC); в) як і EC, СР належать до систем штучного інтелекту.

СР як окремо сконструйованих систем ще дуже мало (найчастіше це програми перевірки орфографії). Значно поширенішими є текстові процесори, в яких, крім перевірки орфографії, автоматизовано цілу низку інших функцій редагування. Проте, на нашу думку, з часом кількість спеціально сконструйованих СР як окремих продуктів постійно зростатиме.