1. Види верстання

Верстання — це оптимальне розкладання прямокутних зображувальних елементів (кегельних площин знаків, ілюстрацій, таблиць, формул тощо) на прямокутній площині друкарської форми чи аркуша паперу з дотриманням оригіналу й поліграфічних норм.

У видавничій справі слід розрізняти два види верстання: макетне та безмакетне. Таке розмежування виникло через те, що існує дві групи видань, які суттєво відрізняються методами верстання: газетно-журнальні та книжкові.

Газети верстають на основі заздалегідь створеного макету сторінки (макет може бути лише в уяві конструктора видання). Так само на основі макету верстають і деякі журнали (переважно журнали великого формату з багатостовпцевим набором, великою кількістю рубрик та ілюстрацій). Для цих видань важливо, щоби визначені повідомлення були саме на певних сторінках.

Для верстання книг заздалегідь підготовані макети сторінок не потрібні, оскільки немає значення, на яких сторінках будуть розташовані певні повідомлення чи їх частини.

Сюди ж належить і частина журналів, які опрацьовують за такою ж технологією (як правило, це журнали з одностовпцевим набором, малою кількістю ілюстрацій; наприклад, наукові журнали).

Враховуючи сказане, норми верстання можна об’єднати в три групи: загальні (тобто такі, що не залежать від виду видання), для безмакетного (для газетно-журнальних видань) та макетного (для книжково-журнальних видань) верстання.

У сучасних НПС реалізована значна частина норм верстання, проте, звичайно, не всі. Тому редактор повинен знати, які норми система реалізує сама (їх можна не контролювати), а які — не реалізує (їх дотримання слід перевіряти).

Редактор повинен також знати, що деякі НПС для оформлення книжкових видань мають відразу готові макети, що їх створюють конструктори-професіонали. Такі макети мають велику кількість уже врахованих поліграфічних норм. При можливості варто використовувати саме їх. Поряд із цим редактор може використовувати інші створені й багаторазово застосовані для опублікування макети, розроблені у ЗМІ, де він працює.

Нижче будуть перелічені найчастіше застосовувані норми верстання повідомлень.

2. Загальні норми верстання

• Прийняті параметри і шаблони верстання (поля, втягування, віддаль між рядками й абзацами, способи вирівнювання, величини абзацних відступів, оформлення окремих компонентів видання тощо) у всьому виданні повинні бути однаковими.

• Тексти, набрані меншим кеглем і з втягуванням, відділяють зверху й знизу більшим інтерліньяжем.

• Верстання повинно бути привідним.

Це означає, що після друкування зворотної сторони аркуша рядки лицьової сторони паперу повинні бути навпроти рядків на звороті аркуша.

• Сторінку (стовпець) заборонено закінчувати переносом.

• Сторінка (стовпець) не може починатися останнім рядком абзацу і закінчуватися його першим рядком.

• Під час виправлення результатів верстання вставлені пробіли (міжслівні пробіли, інтерліньяж) не можуть перевищувати допустимі норми, тобто знижувати естетичний вигляд сторінки.

• Посторінкові примітки заверстують внизу сторінки (стовпця), де на них є посилання.

Якщо примітку неможливо розмістити повністю в кінці сторінки (стовпця), її переносять в низ наступної сторінки (стовпця), але за умови, що в першій частині примітки залишилося хоча б три рядки. На наступній сторінці (стовпці) таку примітку розташовують першою.

Примітки повинні бути відділені від основного тексту горизонтальною лінійкою, зверху і знизу якої інтерліньяж збільшують.

Якщо на кінцевій сторінці (у стовпці) є спуск, то примітку розташовують внизу сторінки.

• Пробіл над рубрикою повинен бути у півтора раза більшим, ніж під рубрикою. Величина пробілу над і під рубрикою повинна бути кратною висоті кегля основ­ного шрифту. На початку сторінки всередині розділу пробіл над рубрикою не потрібен.

• На сторінці (у стовпці) над рубрикою і під рубрикою повинно стояти не менше трьох рядків тексту.

• Усі компоненти повідомлення (примітки, рубрики, цитати, приклади тощо), набрані відмінним від основного тексту кеглем, повинні бути заверстані так, щоб їх висота разом із пробілами була кратною до кеглю основного тексту.

• Починати й завершувати повідомлення (його розділ) повинен текст. Повідомлення (його розділи) не можна починати й закінчувати нетекстовими елементами.

• Нетекстові компоненти видання (ілюстрації, таблиці, формули тощо) повинні бути заверстані після того місця у повідомленні, де на них є посилання, і якнайближче до нього.

• Під час заверстування нетекстові компоненти відділяють від тексту пробілами (по периметру, крім полів). Величина пробілу повинна бути кратна кеглю основного шрифту (як правило, одній такій висоті).

• Під час заверстування нетекстові компоненти повинні бути вирівняні стосовно рядків основного тексту.

Іншими словами, висота нетекстових компонентів повинна бути кратною кеглю основного шрифту.

• Ширина підпису лише незначно може перевищувати ширину ілюстрації.