2. Облік фіксованого сільськогосподарського податку

З метою стимулювання розвитку сільськогосподарського ви­робництва передбачено функціонування спеціального податко­вого режиму у формі фіксованого сільськогосподарського по­датку.

Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нор­мативної оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Згідно із п. п. 9.1.14 ст. 9 ПК фіксований сільськогосподар­ський податок належить до загальнодержавних податків, тобто таких, що є обов'язковими до сплати на усій території України.

Платниками податку є юридичні особи, незалежно від орга­нізаційно-правової форми, яка займається виробництвом сіль­ськогосподарської продукції та розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосхо­вищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умо­вах, та здійснює операції з її постачання. Відповідно, платниками ФСП можуть бути також суб'єкти, які займаються виловом риби у внутрішніх водоймах (рибгоспи).

Мінімальна величина частки сільськогосподарського товаровиробництва (75 %), що дає право на застосування спеціального режиму, та встановлено період, за який вона повинна розрахову­ватися (попередній рік).

Не є платниками податку:

суб'єкти, у яких понад 50 % доходів від продажу сільськогоспо­дарської продукції власного виробництва займає виручка від ре­алізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутра та хутряних виробів, а також які виробляють і реалізовують підакцизні товари (крім виноградних виноматеріалів. що в подальшому ви­користовуються іншими суб'єктами для виробництва готової про­дукції;

суб'єкти, що мають на дату подачі заяви про набуття статусу платника ФСП податковий борг (за винятком безнадійного боргу, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин).

Сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника ФСП подають не пізніше 20 лютого поточного року звітність та документи, що вказані в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Звітність та документи сільськогосподарських

товаровиробників для набуття і підтвердження статусу платника ФСП

Звітність та документи	Орган державної податкової служби
Загальна податкова декларація з ФСП на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється ФСП (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду вну­трішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), в тому числі додаток до податкової декларації з ФСП «Відомості про наявність земельних ді­лянок»*	За місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника (міс­цем перебування на по­датковому обліку)
Звітна податкова декларація з ФСП на поточ­ний рік окремо щодо кожної земельної ділянки	За місцем розташуван­ня земельної ділянки
Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітний (по­датковий) рік	За місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника та за місцем розташування земельної ділянки

* Додаток «Відомості про наявність земельних ділянок» містить відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельни­ми ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподар­ських угідь, що перебуває у власності товаровиробника або надана йому у користування, в тому числі й на умовах оренди.

Землі сільськогосподарського призначення - це землі, на­дані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

При цьому, згідно з нормами Земельного кодексу, до земель сільськогосподарського призначення належать як безпосеред­ньо сільськогосподарські (рілля, багаторічні насадження, сіножа­ті, пасовища та перелоги), так і несільськогосподарські угіддя (гос­подарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захис­ні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарсько­го призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподар­ських товаровиробників є також землі водного фонду (внутріш­ніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власнос­ті сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у ко­ристування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земель­ної ділянки, визначений, відповідно до законодавства, централь­ним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Причому залежно від призначення та порядку проведен­ня грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною й експертною.

Нормативна грошова оцінка використовується для цілей опо­даткування, тоді як експертна - при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабміном.

Залежно від мети та методів проведення оцінка земель поді­ляється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка зе­мель; грошова оцінка земельних ділянок.

Дані бонітування ґрунтів є складовою державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної при­датності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських куль­тур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефектив­ності використання земель порівняно з іншими природними ре­сурсами та визначенні економічної придатності земель сільсько­господарського призначення для вирощування сільськогосподар­ських культур.

Економічна оцінка земель проводиться відповідно до держав­них стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-право­вих актів на землях сільськогосподарського призначення, неза­лежно від форм власності. Економічна оцінка земель сільськогос­подарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали держав­ного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика зе­мель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарсько­го призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасови­щами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування та економічної оцінки земель.

Ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь диференціюються залежно від:

• категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);

• розташування земель (для гірських зон та поліських тери­торій ставки є нижчими);

• спеціалізації товаровиробника (тепличні комбінати сплачу­ватимуть податок за підвищеними ставками).

Ставки встановлені у відсотках від їх грошової оцінки, тобто є адвалерними, що не передбачає необхідності їх перегляду (уточ­нюватися повинна податкова база) (табл.5.3).

Таблиця 5.3

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку

Категорія (тип земель)	Ставка податку
Рілля, сіножаті, пасовища	0,15
Рілля, сіножаті, пасовища, розташовані в гірських районах та на поліських територіях	0,09
Багаторічні насадження (крім насаджень розташованих у гір­ських районах)	0,09
Багаторічні насадження розташовані у гірських районах та у поліських територіях	0,03
Землі водного фонду	0,45
Рілля, сіножаті, пасовища, що перебувають у власності с/г виробників, які спеціалізуються на виробництві та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті	1,0

Стосовно співвідношення ставок ФСП із ставками земельного податку, то номінально перші є у 1,5 рази вищими, водночас ре­ально, враховуючи індексацію бази земельного податку, ставки ФСП є більше ніж вдвічі нижчими ставок земельного податку за відповідні площі угідь.

Нововведенням ПК є передбачення застосування вищих ста­вок для окремих категорій товаровиробників, а саме сільськогос­подарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві (ви­рощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті (для цієї категорії товаровиробників ставки ФСП є у 6,7 рази вищими, ніж для інших платників).

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є ка­лендарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закін­чується 31 грудня того ж року.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчис­люють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого по­точного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розта­шування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Податкові декларації подаються:

• органу ДПС за місцем знаходження платника податку - на основі загальних площ сільськогосподарських угідь чи зе­мель водного фонду, що перебувають у власності або корис­туванні (в тому числі на умовах оренди) платника податку;

• органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки - стосовно земельних ділянок, розташованих у межах тери­торії відповідного органу місцевого самоврядування.

Сплата податку проводиться щомісяця, протягом 30 кален­дарних днів, що настають за останнім календарним днем подат­кового (звітного) місяця.

Щомісячний платіж визначається у розмірі третини суми по­датку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Щомісячна сума сплати = 1/3 • ( ставку • базу оподаткування • % квартал)

Поквартальна розбивка річної суми податку відображає специфіку сільськогосподарського виробництва: у І та II кварталах - по 10 %; у III кварталі - 50 %; у IV кварталі - 30 %.

ФСП сплачується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (а не місця знаходжен­ня платника податку).

Платники податку не є платниками таких податків та зборів:

• податок на прибуток підприємств;

• земельного податку ( крім земельного податку за земельні ділянки що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

• збору за спеціальне використання води;

• збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності ( у частині провадження торговельної діяльності)

Кореспонденцію рахунків з обліку розрахунків за фіксованим сільськогосподарським податком подано в табл. 5.4.

Таблиця 5.4