2.2. Поділ умовиводів за складом

За складом всі умовиводи поділяються на прості і складні.

Простий умовивід складається з одного умовиводу будь-якої форми, в той час як складний умовивід – з двох або декількох умовиводів, що розглядаються як єдине ціле.

У повсякденні ми використовуємо ланцюги умовиводів. Саме їх єдність зумовлює порозуміння цілісної картини світу.

2.3. Поділ умовиводів за достовірністю наслідку

Прості умовиводи за ступенем достовірності поділяються на умовиводи ймовірності та умовиводи достовірності.

•В імовірнісному умовиводі наслідок є проблематичним судженням, а в достовірному умовиводі – достовірним висловленням. •

***Наприклад, умовивід

Всі метали проводять електричний струм.

Ця речовина – метал.

Ця речовина проводить електричний струм.

є достовірним, а умовивід

Якщо речовина є металом, то вона проводить електричний струм.

Ця речовина проводить електричний струм.

Ймовірно, ця речовина є метал.

– імовірнісний.

До достовірних умовиводів відносять умовиводи дедукції (або дедуктивні) і повної індукції, до імовірнісних – умовиводи традукції та неповної індукції.

2.4. Поділ умовиводів за направленістю висновку

За направленістю висновку всі умовиводи поділяються на дедуктивні, індуктивні і традуктивні.

У якості підстави поділу приймається порівняння знання, що міститься у наслідку, зі знанням засновків.

• Дедуктивними називаються умовиводи від знання більшого ступеня загальності до знання меншого ступеня загальності.

• Індуктивними – умовиводи від знання меншого ступеня загальності до знання більшого ступеня загальності.

• Традуктивними – умовиводи від знання одного ступеня загальності до знання більшого ступеня загальності.

Інакше, •в дедукції знання, так би мовити, переноситься з групи предметів на

окремий предмет і відносно нього робиться висновок;

•в індукції – навпаки, з певного предмета на групу предметів;

•в традукції – з окремого предмета (або їх групи) на інший окремий

предмет (групу предметів).

***Приклади умовиводів за направленістю висновку.

•Дедуктивний: загальне → одиничне

Всі люди смертні.

Сократ – людина.

Сократ смертний.

•Індуктивний: одиничне → загальне

Ілля Муромець – билинний багатир.

Альоша Попович – билинний багатир.

Добриня Микитич – билинний багатир.

І.Муромець, А.Попович, Д.Микитич –

персонажі картини В.Васнецова «Три багатирі».

Всі персонажі картини В.Васнецова «Три багатирі» –

билинні багатирі.

•Традуктивний: одиничне → одиничне

Земля – планета, що обертається навколо Сонця,

має атмосферу і гарантує можливість життя.

Марс – планета, що обертається навколо Сонця.

Ймовірно, Марс гарантує можливість життя.

•Традуктивний: загальне → загальне

Всі студенти нашої групи полюбляють логіку.

Ймовірно, всі студенти нашого вузу полюбляють логіку.

Класифікація умовиводів, що наводиться в цьому підпункті, дає можливість зрозуміти зв'язок і взаємоперехід різних видів умовиводів на шляху усвідомлення людиною сутності предмета (явища).

ВИСНОВОК

Якщо у поняттях відображається сутність предмета, в судженнях – дещо стверджується (або заперечується) відносно предмета думки, то в умовиводах здійснюється логічна операція конструювання суджень, кінцевим наслідком якої постає побудова нових висловлень. Тому, умовивід як специфічна форма мислення відіграє вагому роль у пізнанні: без них не може бути побудованою жодна наукова теорія.

Всі умовиводи класифікуються

за складом на прості і складні,

за достовірністю наслідку на достовірні й імовірнісні,

за направленістю процесу висновку на дедуктивні, індуктивні, традуктивні.

Правильний умовивід будується за схемою певного правила логічного виводу, тобто настанови, яка логічно пов’язує засновки цього умовиводу з його наслідком. Певне правило виводу завжди є похідним від закону логіки. Воно визначає структурні (складові) компоненти умовиводу, в той час як закон логіки стверджує, що ці структурні компоненти, поєднуючись за допомогою імплікації, остаточно складуть тотожно-істинне судження. І хоча об’єктивність будь-якого закону підвергати сумніву не доречно, рівно як і не можна взагалі відмінити його, то вимоги (правила виводу), що випливають з цього закону, людина спростовує часто-густо, отримуючи хибні наслідки міркувань.

В логіці існують загальні правила для всіх умовиводів, але кожна особлива форма умовиводу припускає і певні специфічні правила, які потребують здійснення логічних операцій лише завданого типу з метою отримання правильного висновку у процесі міркувань. Саме тоді, коли у побудові умовиводу строго виконуються як загальні, так і специфічні правила виводу, кажуть, що він є правильним. Якщо ж вимоги цих правил порушуються, то виникає коло розповсюджених логічних помилок.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Копнин П.В. Диалектика как логика. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1961. – 448 с.

2. Павлов В.І. Логіка у запитаннях, відповідях і аргументаціях. Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2008. – 408 с.

13