1.3. Які існують типові логічні помилки міркувань?

В міркуваннях (доведеннях) можна виділити три основні частини:

• наслідок або тезу (те, що треба довести чи встановити);

• засновки або аргументи (те, на основі чого ведуться міркування);

• умовивід (тобто логічний перехід від засновків до наслідку).

Помилки логічного характеру можуть виникати у всіх складових міркувань. Проаналізувавши різні неправильні міркування, логіки виділили помилки, що найбільш часто зустрічаються, і дали їм відповідні назви.

1.3.1. Помилки, пов’язані з тезою

***Уявімо собі таку ситуацію:

Викладач: «Сподіваюся, Сидорчук, я не побачу, що ти списуєш зі шпаргалки».

Сидорчук: «Я теж на це сподіваюся».

Цей приклад за формою не можна вважати доказом, оскільки в ньому сформульовано тільки тезу. Обґрунтування чи спростування цієї тези відбудеться пізніше: коли Сидорчук напише роботу. Але цей приклад цікавий тим, що тезу в ньому сформульовано двічі – викладачем і студентом. І хоча Сидорчук, начебто, підтверджує слова викладача, зрозуміло, що він може мати (і, скоріш за все, має) на увазі зовсім інше.

Ця помилка називається помилкою підміни тези і виникає внаслідок порушення закону тотожності. Вислів «Я не побачу, що ти списуєш» можна розуміти буквально (що й робить Сидорчук), а можна і в переносному смислі: «Ти не будеш списувати», що якраз має на увазі викладач. Відповідно, на контрольній роботі Сидорчук буде доводити не тезу викладача (не списувати), а свою (намагатися списати непомітно).

Порушення тотожності взагалі в процесі міркувань відбувається досить часто, причому не завжди навмисно. Однією з причин цього є багатозначність і нечіткість нашої мови. Так, відомо, що значення значної кількості слів (понять) звичайної мови без контексту зрозуміти досить важко. Спробуйте, наприклад, без якоїсь додаткової інформації пояснити, що таке поле – ділянка землі, на якій щось вирощують чи відмічена смужка на аркуші паперу; певний обсяг роботи в розумінні «поле діяльності» чи математичний термін, тощо.

***Так, наступне міркування за формою досить «логічне»: Рух вічний. Ходіння до університету – рух. Отже ходіння до університету – вічне. Але наслідок тут явно абсурдний і причина цієї абсурдності полягає в ототожненні різних значень слова рух: спочатку воно позначає узагальнене поняття, а потім – конкретне.

***Ще один приклад помилкового міркування дає наступний діалог.

– А якщо не виросте? Запитав Вінні-Пух.

– Виросте, тому що Крістофер Робін сказав, що виросте. Тому я і саджаю. (Алан Мілн. Вінні-Пух і всі, всі, всі…)

Тут міститься поширена помилка – звертання до авторитета, яка вважається частковим випадком так званого доводу до людини. В логіці її відносять до помилок, пов’язаних з тезою.

Дійсно, замість розбору суті справи в цьому випадку знов підмінюється теза, оскільки людина не обґрунтовує її та спирається на неперевірену думку якоїсь іншої людини.

***До цього ж типу помилкових міркувань відносяться міркування виду «треба поставити йому хорошу оцінку, бо він багато працював, старався все вивчити», хоча насправді треба говорити про те, чи знає студент предмет (тему), чи ні.

***Досить часто можна спостерігати ситуації, коли замість розмови про справу говорять про позитивні чи негативні якості людини – автора чи опонента. До цього ж типу помилок відноситься так званий довід до публіки, коли слухачів намагаються переконати в чомусь не логічністю міркувань, а впливом на емоції: жалість, гнів, патріотизм, страх. Яскравим прикладом тут можуть бути публічні виступи В.Леніна, А.Гітлера та інших відомих політиків. Наприклад, У.Черчіль на полях своїх доповідей робив помітки: «Аргумент слабкий, підвищити голос».