2. Трудові ресурси сучасної цивілізації.

При аналізі і плануванні трудових ресурсів використовуються такі поняття, як «населення», «трудові ресурси», «економічно активне населення» (зайняте і незайняте у виробництві), «непрацездатна населення».

Населення — це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції.

Розрізняють постійне, наявне та юридичне населення.

Постійне населення — це сукупність людей, що постійно проживають на певній території, незалежно від того чи перебувають вони в даний момент на цій території.

Наявне населення даної території — це сукупність людей, які перебувають на ній, незалежно від тривалості перебування.

Юридичне населення — це ті, які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.

Основними факторами, що впливають на розміщення населення є:

• природні умови територій;

• наявність багатих і різноманітних природних ресурсів;

• рівень економічного розвитку територій;

• умови для розвитку транспорту і товарообміну;

• історія освоєння і заселення територій.

Розміщення населення по території Земної кулі вкрай нерівномірно. На 10% суші проживає 82% населення, причому велика частина проживає в приморських районах, уздовж великих річок, залізничних та автомагістралей. Середня щільність населення Землі - 42 жителі на 1 кв. км. (Європа - 70 чол. На 1 кв.км, Азія - більш 125 чол., Америка - 18 чол., Африка - 24 чол., Австралія і Океанія - 4 чол.).

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності та природного приросту, які забезпечують безперервне поновлення і зміну людських поколінь.

Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення є:

• соціально-економічні умови життя населення;

• військово-політичні чинники;

• природні умови;

• релігійні та етнічні особливості;

• екологічні фактори тощо

Показники природного руху населення.

• Коефіцієнт смертності.

• Коефіцієнт народжуваності.

• Коефіцієнт природного руху, що дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності.

• Коефіцієнт щорічного приросту:

Р = (Рr / Pm) * 100%,

де Pr - приріст населення протягом року;

Pm - середня чисельність населення протягом року.

• Показник очікуваної тривалості життя при народженні.

Всі країни світу за тривалістю життя можна розділити на 3 групи:

• з високою тривалістю життя (не менше 70 років). Це в основному країни з розвинутою економікою, високими показниками ВВП на душу населення. До них відносяться: Японія (пор. тривалість життя 80 років, в т.ч. жінки - 83 роки), Швеція і Швейцарія (78 років), Нідерланди, Норвегія, Франція, Австралія (77 років), США, Канада, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Фінляндія (75-76 років).

• із середньою тривалістю життя (55-70 років). У числі таких країн Росія і багато республік СНД, Китай, Польща, Індія, Мексика, Бразилія та ін

• з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). Це багато країн Африки, Південної та Південно-Східної Азії.

До кінця цього століття сталося найзначніше зростання населення, в 2000 році все населення землі вже досягло 6,2 млрд. чол., у тому числі економічно активне населення сконцентроване переважно в країнах «третього світу» (близько 1,9 млрд. чол.) , а в індустріально розвинених країнах в результаті старіння населення ця частина продовжує скорочуватися. У 2015 р. чисельність населення досягне 7,3 - 7,9 млрд. чол.

В останні десятиліття демографічна ситуація на Заході, а також в деяких країнах СНД (у т.ч. і в Україну) характеризується тривожними тенденціями. У деяких країнах населення збільшується повільно або не збільшується взагалі. Ще одна тенденція - збільшення кількості «міні-родин» (що складаються з одного чол.) (Франція - одна з лідерів). З індустріально розвинутих країн США - єдина країна, де населення стабільно збільшується, причому не тільки за рахунок природного приросту, а й у результаті припливу іммігрантів (близько 600 тис. чол. на рік).

Найбільш високі темпи приросту населення (природного) спостерігаються в країнах «третього світу». Основні прирости населення забезпечуються країнами, що розвиваються (в основному за рахунок Африки та Індії). У першій половині 50-х років вони забезпечили 79%, а в першій половині 90-х - 95% приросту світової чисельності населення. Ці процеси привели до перерозподілу населення між різними підсистемами світового господарства. У 1950 р. приблизно 2 / 3 населення проживало в країнах, що розвиваються, в 1990 р. - 77%, в 2025 р. очікується до 84%. Частка промислово розвинених країн скоротилася з 22 до 14,5%. Це посилило диференціацію між розміщенням населення і продуктивних сил. На країни що розвиваються, припадає майже 80% населення і лише 20% ВСП.

Звичайно для з'ясування впливу зростання населення на економічний розвиток порівнюють темпи зростання населення і ВВП на душу населення. Дані останніх десятиліть показують, що в основному підвищення рівня економічного розвитку співвідноситься з низьким коефіцієнтом відтворення населення і більш високою тривалістю життя.

В даний час співвідношення між зростанням ВВП і населенням виступає як вибір між більш високим рівнем життя й інвестиціями в людський капітал. Населення світу зростає швидко, але світовий продукт збільшується швидше і показує здатність світового співтовариства розвивати продуктивні сили. Зростання населення не є проблемою, якщо економічні і соціальні зміни відбуваються досить швидко, якщо забезпечується необхідний технічний прогрес. Але швидке зростання населення в останні десятиліття робить структурні зміни більш важкими, що в основному викликається бідністю. Це вимагає цілеспрямованої політики урядів і світового співтовариства щодо підвищення рівня економічного та соціального розвитку, ліквідації розривів меду промислово розвиненими і країнами, що розвиваються.

Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, яка досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для роботи в народному господарстві.

У поняття «людський капітал» включається найбільш підготовлена до участі в сучасному виробництві частина трудових ресурсів.

Масштаби трудових ресурсів характеризують потенційну масу живої праці, або «запас» робочої сили, яким володіє суспільство для задоволення своїх потреб.

Економічно активне населення - це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею, яку дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени сімей, які допомагають підприємцям).

Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних в усьому населенні, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп. Термін «економічно активне населення» використовується в міжнародній системі понять, але в багатьох країнах він статистично чітко не визначений. Іноді його ототожнюють з поняттям «робоча сила» і «трудові ресурси», що трохи ускладнює аналіз статистичних даних цих понять.

Статистика промислово розвинутих країн включає в категорію економічно активного населення громадян з 15 років (понад 45% населення), в країнах, що розвиваються - з 12-14 років (у середньому менше 40% населення), а в деяких африканських країнах навіть з 6 років.

Економічно неактивне населення — особи, які незалежно від віку не зараховуються до категорії економічно активного населення, зокрема такі групи:

• домогосподарки;

• учні та студенти стаціонарних форм навчання;

• пенсіонери за віком та інвалідністю;

• рантьє (особи, які живуть на відсотки від наданого в кредит капіталу або за рахунок доходів від цінних паперів);

• особи, які одержують матеріальну допомогу від громадських організацій або приватних осіб;

• особи, які виконують безоплатні суспільні роботи;

• особи, які добровільно і безоплатно надають послуги;

• особи працездатного віку, які потенційно можуть працювати, але не але не шукають роботу з огляду на об'єктивні або суб'єктивні чинники.

Працездатне населення — це особи працездатного віку, які можуть працювати відповідно до своїх фізичних та інтелектуальних здібностей.

Непрацездатне населення, до якого належать особи, що повністю або частково втратили працездатність.

Зайняті —особи, які мають роботу і працюють протягом встановленої кількості часу.

Частково зайняті — особи, які не повністю зайняті внаслідок вимушеного скорочення робочого часу.

Безробітні — особи, які на певну дату не мають роботи, але готові до неї негайно приступити.