Визначення функціональної здатності серцево-судинної системи

Для визначення функціональної здатності серцево-судинної системи запроваджено багато методів, які дозволяють виявити показники роботи при фізичному їх навантаженні. Ці методи дозволяють більш раннє розпізнавання прихованої недостатності серцево-судинної системи, коли пальпацією, перкусією і аускультацією виявити зміни роботи серця не вдається. В основі функціональної діагностики закладено принципи визначення реакції серця і судин на дозоване навантаження за такими показниками, як частота пульсу ,зміни АКТ і ВКТ, ЕКГ до і після навантаження. При цьому враховують час, необхідний для повернення цих показників до вихідних величин, індивідуальні особливості тварин, тип нервової діяльності, тренінг, конкретні умови тощо. У практиці ветеринарної медицини для функціональної діагностики стану серцево-судинної системи виконують пробу з 10- хвилинним проганянням тварин (за Домрачевим Г.В.), пробу на збудливість серця (за Опперманом-Синьовим), аускультаційну пробу з апноє (за Шарабріним І.Г.), а також визначають швидкість течії та масу циркулюючої крові.

Проба Домрачева полягає у проганянні тварини легкою риссю протягом 10 хв з визначенням частоти пульсу до проганяння та після нього і часу повернення її до вихідних величин. У здорових коней пульс почащується до 50-65 уд/хв. і повертається на вихідні показники через 3-7 хв. При серцево-судинній недостатності частота пульсу збільшується до 80-90 уд/хв. і більше, повертаючись до вихідного стану через 10-30 хв. При гострому міокардиті проба протипоказана.

Проба на серцеву збудливість (проба Оппермана-Синьова) - це визначення частоти пульсу протягом 30 с у спокої та після 100-метрового проганяння тварини риссю. При цьому кількість пульсових ударів записують за кожні 5 с. У здорових коней ритм пульсу за кожні 5 с до навантаження може становити, наприклад, 4-4-3-3-4-4, а після проганяння – 7-6-4-4-3-3. При анемії та хворобах міокарда частота пульсу після проганяння тварини різко збільшується і становить 17-15-12-6-4-4. Індекс збудливості серця - відновлення кількості пульсових ударів після проганяння до кількості їх до навантаження. У здорових тварин він у середньому становить 1,5. При тяжкій серцево-судинній недостатності цю пробу не виконують.

Аускультаційна проба з апное (за Шарабріним І.Г.) полягає у вислуховуванні серця і визначенні сили другого тону на аорті і легеневій артерії до апное (закриття носових отворів на 35-40 с) і після нього. У здорових тварин спостерігається акцент другого тону на аорті та легеневій артерії. При серцевій недостатності виявляють виражену тахікардію і послаблення другого тону в обох точках.

Визначення швидкості кровотоку. Функцію кровообігу характеризують три показники – швидкість течії крові, об’єм циркулюючої крові та хвилинний об’єм серця.

Для визначення швидкості кровотоку застосовують речовини, що мають збуджуючу дію на дихальний центр. З цією метою великим тваринам у верхню третину яремної вени вводять 1%-вий розчин лобеліну з розрахунку 1 мл на 100 кг маси тварини або 0,15%-вий розчин цитизину у великої рогатої худоби. При цьому секундоміром визначають час від моменту введення розчину до появи першого глибокого вдиху. За цим часом і визначають швидкість. В нормі у великої рогатої худоби вона складає 18-23 с , коней – 15-31, спортивних коней -15-35, собак – 13-26 с. Швидкість течії крові залежить від виду тварини, функціонального стану серця, тонусу судин, кількості і в’язкості циркулюючої в організмі крові, рівня основного обміну.

Збільшення швидкості течії крові виявляють після фізичного навантаження, при анемії, підвищення АКТ.

Уповільнення – при серцево-судинній недостатності (хвороби міокарда, перикардит), зниженні тонусу судин, їх парезі, при згущенні крові внаслідок діарей різної етіології та через інші причини. . Так, у корів при травматичному перикардиті швидкість течії крові становить 35-40 с проти 18-23 – у здорових.

Визначення об’єму циркулюючої крові проводять за допомогою фарби і радіоізотопним методом. Для цього внутрішньовенно вводять 4-10 мл 1%-го розчину синьки Еванса, яка рівномірно розподіляється у плазмі крові, не проникаючи в еритроцити. Через 3-6 хв беруть кров, у якій визначають концентрацію фарби. Знаючи кількість введеної фарби і її уміст у взятому об’ємі плазми, розраховують кількість плазми у кров’яному руслі, після чого за показником гематокриту визначають увесь об’єм циркулюючої крові.

Радіоізотопний метод полягає у введенні в кров еритроцитів нульової групи, мічених ізотопами фосфору, вуглецю та йоду. Об’єм циркулюючої крові визначають за ступенем розбавлення мічених еритроцитів. Кількість крові відносно маси тіла становить: у великої рогатої худоби – 1/12-1/13; коня - 1/14-1/16; свиней - 1/21-1/23; собаки -1/12-1/14; курей - 1/10-1/13; у качок і гусей - 1/12.