Контрольні питання.

1. План і методи дослідження серцево-судинної системи. 2. На що звертають увагу при дослідженні ділянки серця? 3. Які завдання перкусії ділянки серця? 4. Що виявляють при аускультації серця?

5. Де знаходяться пункти найкращої чутності клапанів серця? 6. Що таке тони серця, їх властивості? 7. Шуми серця, їх диференціація.

8. Які бувають вади серця, їх діагностика?

Дослідження кровоносних судин

Нормальне функціонування органів в значній мірі залежить від кровопостачання, що визначається станом артерій. Основну роботу по руху крові виконує не серце, а артерії, саме вони втомлюються значно раніше.

Досліджують найбільш великі, поверхнево розміщені судини, звертаючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, артеріальний і венний пульс.

Дослідження артерій. Артерії досліджують оглядом, пальпацією, визначенням артеріального пульсу, сфігмографією, осцилометрією, осцилографією, тахометрією, вимірюванням артеріального кров’яного тиску.

Оглядом визначають ступінь наповнення судин і видиму пульсацію їх в ділянці голови, шиї, кінцівок і нижньої частини черевної стінки.

Артеріальний пульс досліджують м’якушами 2-3 пальців найбільш доступних і великих артерій, які лежать периферично. У ВРХ пульс досліджують на лицьовій артерії (рис.7), артерії сафена і серединній хвостовій (рис. 8). Пульсація хвостової артерії дещо слабша від інших.

Рис. 7. Пальпація зовнішньої

лицьової артерії у корови

Рис. 8. Пальпація серединної

хвостової артерії у корови

У ВРХ дослідження проводять на стегновій і плечовій артеріях. При установленні пульсу на стегновій артерії 4 пальці пальпуючої руки накладають на внутрішню поверхню стегна в ділянці стегнового канала, а великий палець - на зовнішню поверхню стегна.

У коней пульс визначають на зовнішній щелепній артерії у судинній вирізці нижньої щелепи, рідше – на поперековій лицьовій артерії (рис. 9), поверхневій скроневій і хвостовій артеріях.

У собак та інших м’ясоїдних тварин досліджують стегнову атерію на внутрішній поверхні стегна і плечову – на медіальній поверхні плечової кістки вище ліктьового суглоба. Можна пальпувати також артерію сафена вище скакового суглоба.

Рис. 9. пальпація поперекової

лицьової артерії у коня

У птахів серцеві скорочення підраховують методом аускультації серця або серцевим поштовхом шляхом пальпації.

Артеріальний пульс – це коливання стінок артерій, обумовленні скороченням серця і поступанням крові під час систоли лівого шлуночка.

При дослідженні артеріального пульсу пальпацією визначають його частоту, ритм і якість. Висоту пульсової хвилі, характер її наростання і падіння краще визначати шляхом графічних методів.

Частота пульсу – це кількість пульсових коливань артерії (скорочень серця) за 1 хв. Вона коливається у великих межах

(табл. 2) і залежить від виду, породи, віку, статі тварин, їх фізіологічного стану, фізичного навантаження, часу доби, пори року тощо. У самців частота пульсу дещо нижча, ніж у самок. При вагітності, нервовому збудженні, підвищеній температурі та високій вологості повітря, незадовільних зоогігієнічних умов утримання частота пульсу збільшується.

Таблиця 2. Частота пульсу у тварин

Вид тварин	Частота пульсу, уд/хв
	новонароджені	у 10 днів	дорослі тварини
Велика рогата худоба	120-160	80-120	50-80
Вівці	до 180	до 160	70-80
Кози	-	-	70-80
Коні	до 120	до 104	24-42
Свині	205-250	135	60-90
Собаки	180-200	-	70-120
Коти	230-260	-	110-130
Кролі	180-300	-	180-200
Птиця	-	-	150-200

Пульс звичайно підраховують протягом 1 або 0,5 хв, а при відповідних показаннях (аритмії) – на протязі 2-3 хв і більше. Найбільш точні кількісні і якісні показники пульсу одержують шляхом його запису на апаратах ритмовазометр “Пульс-1”, пульсометр малогабаритний ПМЦ-02, Пульсометр Уда-872 (рис. 10), ритмокардіоскоп та ін.

В залежності від патологічного стану можливе почащення або уповільнення пульсу.

Рис.10. Пульсометр УДА – 872

Почащення пульсу (тахікардія) – є постійною ознакою при гарячці, збудженні, роботі, падінні кров’яного тиску, серцевій слабкості, отруєннях, вадах серця, перикардиті, травматичному ретикулопери-кардиті, гострому міокардиті, ендокардиті, міокардозі, гостро-му розширенні шлунка, зниженні тонусу артерій, введенні деяких лікарських препаратів. Почащення пульсу в 2,5 рази – неблагоприємна ознака.

Уповільнення пульсу (брадикардія) – відмічається значно рідше, ніж його почащення, і буває при ваготонії, хворобах печінки, холемії, уремії, гіпотиреозі, підвищеному внутрішньочерепному тиску, отруєнні наперстянкою, після введення ваготонічних засобів, виснаженні.

Ритм пульсу – це правільне чергування пульсових хвиль у відповідності з ритмом серцевої діяльності. Розрізняють ритмічний і аритмічний пульс.

Ритмічний пульс характеризується правильним чергуванням однакових пульсових хвиль, які повинні надходити одна за одною через однакові проміжки часу у відповідності до ритму серцевої діяльності.

Аритмічний пульс спостерігається за наявності розладів серцевого ритму і порушенні скорочувальної здатності міокарда, при цьому відмічають або різні проміжки між пульсовими ударами, або неоднакову величину пульсових хвиль. У разі порушення правильності ритму пульсу для визначення типу аритмії необхідно користуватись аускультацією серця та інструментальними методами дослідження.

При визначенні якості пульсу звертають увагу на величину і форму пульсової хвилі, наповнення артерій та напруження їх стінок.

Напруження пульсу визначається опором, який виникає при спробі стиснути пальцем артерію, доки палець не перестане відчувати пульсові хвилі. Таким чином, напруження пульсу оцінюють силою, з якою необхідно стиснути артерію, щоб зникли її пульсові коливання. Ступінь напруження пульсу залежить від висоти артеріального кров’яного тиску. В залежності від напруження артеріальної стінки розрізняють еластичний, м’який, твердий і дротяний пульс.

Еластичний пульс – характеризується тим, що опір артерії при здавлюванні помірний, артерія помірно сплющена.

М’який пульс – артерія при легкому здавлюванні зливається з навколишніми тканинами і губиться в них. Він відмічається при серцево-судинній недостатності, колапсі, зниженні судинного тонусу. Для великої рогатої худоби м’який пульс є нормальним.

Твердий пульс – реєструють, коли сила тиску, необхідна для зникнення пульсу, велика і артерія перекочується під пальцями у вигляді щільного круглого шнура. Виявляють при хворобах нирок з гіпертензією, тяжких коліках, особливо при механічній непрохідності кишечнику, деяких отруєннях, спазмі судин. При надмірному напруженні стінки судин пульс називають дротяним. При правці, коліках він є неблагоприємною прогностичною ознакою (рис. 11).

Рис. 11. Якість пульсу у коня (за сфігмограмою):

а – нормальний; б – великий; в – малий; г – твердий; д – м’який;

е – стрибаючий; ж – повільний; з – ниткоподібний

Наповнення пульсу відзеркалює ступінь наповнення кров’ю досліджуваної артерії. Наповнення пульсу залежить від величини ударного об’єму серця, від загальної кількості крові в організмі та її розподілу. Пальпацією визначають максимальний об’єм крові в момент найбільшого наповнення артерії і мінімальний – під час повного спадіння. Встановлюють товщину стінок і діаметр просвіту артерії. В залежності від наповнення розрізняють повний, помірний і порожній пульс.

Повний пульс виявляють, коли просвіт судини більше товщини двох його стінок і має форму товстого шнура. Спостерігається при посиленій роботі серця зі збереженням тонусу судин, гіпертрофії лівого шлуночка, на початку гарячкових захворювань. У високопродуктивних тварин наповнення артерій в нормі вище, ніж у корів з низькою молочною продуктивністю.

Порожній пульс виявляють, коли діаметр просвіту судини менший двох його стінок, а сама судина у вигляді тонкого шнура. Його реєструють при серцевій слабкості, “тампонаді” серця, після гострих крововтрат, при стенозі устя аорти, виснаженні.

Величина пульсу – поняття, яке об’єднує такі властивості, як наповнення і напруження. Величина пульсу, яка пальпаторно сприймається як коливання артерії при кожному пульсовому ударі, залежить головним чином від різниці систолічного і діастолічного тиску крові, ступення розширення артерії в момент систоли, спадіння її просвіту при діастолі і еластичних властивостей артеріальної стінки. Величина пульсу відображає систолічну силу серця. Для визначення величини пульсу артерію помірно здавлюють і пальцями руки відчувають, з якою силою пульсові хвилі ударяються об м’якуші пальців. Сила пульсового удару і буде характеризувати величину пульсу. Розрізняють середній ( в нормі), великий, малий і ниткоподібний пульс.

Середній пульс – артерія нормального (середнього) наповнення, пульсові удари і амплітуда коливань стінки артерії помірні.

Великий пульс – артерія добре наповнена, екскурсії артерії сильні. Величина хвиль зростає при збільшенні ударного об’єму крові, більшому коливанню тиску в артерії і зниженні тонусу артеріальної стінки. Спостерігається у тренованих тварин, за наявності недостатності клапанів аорти, гарячці в зв’язку зі зниженням тонусу артеріальної стінки і ін.

Малий пульс – артерія недостатньо наповнена, її екскурсії погано виражені в зв’язку зі зменшенням ударного об’єму, пульсові удари слабкі, амплітуда коливань стінок артерій мала. Відмічається при звуженні устя аорти або лівого атріовентрикулярного отвору, тахікардії, гострій серцевій недостатності тощо.

Нитковидний пульс – пульс дуже слабкого наповнення і напруження, ледве відчутний. Він буває при гострій серцевій недостатності, великих крововтратах, під час шоку.

Форма пульсової хвилі - характер наростання і спадання пульсової хвилі. Залежить від швидкості зміни тиску в артеріальній системі під час проходження пульсової хвилі, кровонаповнення артерій і тонусу їх стінки. За формою пульсової хвилі розпізнають помірний (нормальний), стрибаючий, повільний, альтернуючий, псевдоальтернуючий, а також дикротичний пульс.

Нормальний пульс характеризується поступовим наростанням пульсової хвилі і таким же поступовим її спаданням. Відмічається у здорових тварин.

Стрибаючий пульс – пульсова хвиля швидко наростає і швидко спадає, дикротичний зубець слабкий або відсутній. Такий пульс добре відчувається під пальцями. Якість його залежить від кількості крові, викинутої лівим шлуночком і тонусом стінки артерії. Виявляється при недостатності аортальних клапанів, гіпертрофії лівого шлуночка і помірному розслабленні стінок артерії під час гарячки.

Повільний пульс характеризується дуже сповільненим наростанням і спаданням пульсової хвилі. Він спостерігається за наявності звуження устя аорти.

Альтернуючий пульс характеризується різною за величиною пульсовою хвилею, порушенням рівномірності при збереженні регулярності. Цей пульс відмічають при тяжкій серцевій недостатності (міокардіофіброз, міокардіодегенерація). Він вказує на не благо-приємний прогноз.

Псевдоальтернуючий пульс відрізняється від дійсного довгою компенсаторною паузою слідом за малою хвилею (екстра-систолічна бігемінія, тригемінія, тетрагемінія і т.д.).

Дикротичний пульс характеризується вираженим дикро-тичним зубцем на спадаючому коліні пульсової хвилі ( при зниженні тонусу артеріальної стінки, м’якому пульсі).

Сфігмографія - графічний запис артеріального пульсу – дає можливість одержати найбільш повну і об’єктивну його характеристику у вигляді кривої запису – сфігмограми (рис.12). Для запису сфігмограми використовують портативний артеріальний осцилограф ОГАФ-026 (рис.13).

Рис. 13. Портативний артеріальний

осцилограф

Рис. 12. сфігмограма: а – анакрота;

д – дикрота; к – катакрота

У великих тварин сфігмограму реєструють на хвостовій артерії, а у дрібних – стегновій або плечовій артеріях. На сфігмограмі (осцилограмі) крива артеріального пульсу у здорових тварин складається з висхідного і нисхідного колін; висхідне круте без додаткових коливань – анакрота і нисхідне більш пологе – катакрота з додатковим зубцем, який називають дикротичним. Походження його пов’язують із зворотньою течією крові від закритих стулок півмісяцевого клапана аорти на початку діастоли. При патології тварин форма, величина, періодичність, послідовність, час появи окремих елементів сфігмограми можуть суттєво змінюватись, що має важливе діагностичне значення. Сфігмограма дає чітке уявлення про повільний, стрибкоподібний, ниткоподібний та альтернуючий пульс, миготливу аритмію, часткову і повну блокади серця.

Венний пульс. Вени досліджують оглядом, пальпацією, аускультацією, флебографічно. Перш за все, визначають наповнення вен і венний пульс. Ступінь наповнення вен встановлюють за рельєфністю рисунка підшкірних вен голови, кінцівок, кон’юнктиви, які при переповненні виступаюь у вигляді дивної мережі. При хворобах серця (перикардит) яремна вена має вигляд товстого тяжа (рис. 14).

О собливості венного пульсу досліджують за характером коливань яремної вени. Розрізняють негатив-ний і позитивний венний пульс.

Рис. 14. Переповнення яремної

вени при перикардиті

Негативний (фізіологічний, діастолічний) венний пульс характеризується набуханням яремних вен у момент систоли правого передсердя і спадання в момент його діастоли.В нормі негативний венний пульс чіткіше виражений у великої рогатої худоби, особливо при нахилянні голови тварини; у коней він помітний лише біля основи шиї і посилюється також при нахилянні голови. Збільшення негативного венного пульсу відмічають при посиленій роботі, гарячці, гіпертонії і розширенні правого передсердя. Негативний венний пульс визначають здавлюванням яремної вени на середині шиї. При цьому в периферичній ділянці вени виявляють наповнення кров’ю, коливання у ній зникають. Центральна ділянка вени, яка спрямовується до серця, спадає, а слабкі, ледь помітні, коливання реєструють лише при опущеній голові.

Позитивний (систолічний, патологічний) венний пульс проявляється швидким наповненням і пульсацією центральної ділянки вени внаслідок зворотньої течії крові під час систоли правого шлуночка. При цьому коливання яремних вен співпадають з серцевим поштовхом і I тоном. Периферична ділянка вени при позитивному венному пульсі наповнюється кров’ю і, як правило, не пульсує. Позитивний венний пульс може бути при недостатності тристулкового клапана, миготливій аритмії, “тампонаді” серця, травматичному ретикулоперикардиті.

Коливання в периферичній ділянці яремної вени можуть бути викликані також коливаннями зовнішньої сонної артерії. Такі коливання яремної вени називають ундуляцією. З’являються вони при недостатності півмісяцевих клапанів аорти. У великої рогатої худоби ундуляція вен інколи спостерігається в нормі.

Аускультація великих вен здійснюється при легкому здавлюванні їх стетофонендоскопом. При цьому вислуховується безперервний шум дзиги, який посилюється при систолі шлуночків і зникає з припиненням тиску. Шум посилюється при зниженні в’язкості крові, анемії, гемоспоридіозах, недостатності тристулкового клапана, стенозі устя легеневої артерії.

Флебографія дає можливість виявити ранні стадії миготливої аритмії, недостатності тристулкового клапана.

Вимірювання артеріального кров’яного тиску (артеріо-тонометрія). З метою оцінки стану серцево-судинної системи як у здорових, так і хворих тварин, вимірюють максимальний і мінімальний артеріальний кров’яний тиск. Максимальний (Мх) – це найвищий тиск в артеріальній системі під час систоли серця, тому його називають систолічним. Він зумовлений тим, що кров, яка викидається в період систоли, наштовхується на опір стінок артерій і маси крові, що заповнює артеріальну систему. Мінімальний (Mn) – це найнижчий тиск в артеріальній системі під час діастоли, тому його називають діастолічним. Він залежить переважно від тонусу периферичних артеріальних судин, особливо артеріол і капілярів, та швидкості і величини відпливу крові від них. Чим вищий тонус артеріол, тим вищий і мінімальний тиск. Різниця між максимальним і мінімальним тиском називається пульсовим тиском, який відповідає висоті пульсової хвилі і характеризує систолічний об’єм серця.

Вимірювання АКТ проводять за допомогою спеціального апарата – сфігмоманометра, основними частинами якого є ртутний або пружинний манометр, гумова манжетка для стискування артерії і балон для нагнітання повітря. Ці три частини сфігмоманометра з’єднані в єдину систему гумовими трубками. Ртутний манометр є більш точним, а пружинний – зручнішим для користування (рис. 15).

Рис. 15. Сфігмоманометри:

1 – ртутний;

2 – пружинний

П ри аускультативному методі (фонендоскопом) вислуховують звуки, що виникають в артеріях під час пульсації та вимірюють кров’яний тиск ртутним або пружинним манометрами. Гумову манжету закріплюють на плечі, а у місці пульсації плечової артерії (ділянка ліктьового суглоба) накладають мембрану фонендоскопа. В манжету і манометр нагнітають повітря, піднімаючи тиск дещо вищий за максимальний. Потім повітря з манжети обережно випускають. У період, коли починають вислуховуватися перші звуки, синхронні зі скороченням серця, тиск у манжеті зрівнюється з систолічним, тобто манометр показує висоту максимального тиску. При подальшому випусканні повітря з манжети тони посилюються, а потім раптово слабшають і швидко припиняються. Манометр у цей час показує висоту мінімального тиску (рис. 16).

Рис. 16. Визначення кров’яного тиску

за допомогою сфігмоманометра:

1 – сфігмоманометр;

2 – гумова манжетка;

3 – фонендоскоп;

4 – повітряний кран

У практиці ветеринарної медицини використовують осциляторний метод артеріо-тонометрії за допомогою осцилосфігмоманометра. У великих тварин АКТ вимірюють на серединній хвостовій артерії, накладаючи манжету на корінь хвоста, а у дрібних – на плечовій або стегновій артеріях. Повітря в манжету нагнітають доти, поки тиск у ній не перевищить максимальний артеріальний десь на 20-30 мм рт.ст. Після цього відкривають вентиль і стежать за появою коливань стрілки пружинного манометра. У момент, коли тиск у манжеті стає трохи меншим систолічного тиску крові, з’являється перше чітке коливання стрілки манометра, що є показником максимального тиску. Потім коливання стрілки посилюються, а коли вони різко зменшуються, відмічають величину мінімального тиску.

У клінічно здорових тварин різних видів величина як артеріального, так і венозного кров’яного тиску, значно коливаються (табл. 3).

Таблиця 3. Показники АКТ і ВКТ у здорових тварин

Види тварин	АКТ, мм рт. ст.			ВКТ, мм вод.ст.
	Max	Min	Пульсо-вий
Коні	100-120	35-50	65-70		80-130
Спортивні коні	100-140	40-80	60		60-240
Велика рогата худоба	100-140	30-50	70-90		80-130
Вівці та кози	100-120	50-65	50-55		90-115
Собаки	120-140	30-40	90-100		80-110
Свині	135-155	45-55	90-100		90-110

Величина АКТ залежить від ряду таких чинників, як стать, вік, конституція, темперамент, продуктивність тварини, сезон року, час доби, годівля, водонапування, фізичне навантаження. При захво-рюваннях він може підвищуватися або знижуватися.

Артеріальну гіпертензію відмічають при сильних больових відчуттях (механічні травми, м’язовий і суглобовий ревматизм, коліки, перитоніт), асфіксії, захворюваннях нирок (нефрит, нефросклероз). Інколи підвищується тільки максимальний тиск, тоді як мінімальний залишається без змін або знижується, що призводить до зростання пульсового тиску. Це відбувається при недостатності півмісяцевих клапанів аорти і дещо при анемії.

Артеріальна гіпотензія розвивається при хворобах серця (міокардит, міокардоз, ексудативний перикардит), колапсі, виснаженні, перевтомленні, значній втраті організмом води та іонів натрію внаслідок діареї будь-якої етіології, крововтратах, анеміях, деяких вадах серця (стеноз устя аорти), інфекційних захворюваннях і тяжких інтоксикаціях, які спричинюють парез артеріальних судин. Вона є характерною для післяпологової гіпокальціємії. Раптове зниження АКТ є характерним для значних крововтрат і колапсу, який розвивається при зниженні тонусу кровоносних судин і зменшенні об’єму циркулюючої крові.

Вимірювання венозного кров’яного тиску (флеботоно-метрія). Проводять прямим (кривавим) способом. Місце пункції яремної вени (на межі верхньої і середньої третини шиї) вистригають і дезінфікують. В яремну вену вводять стерильну голку, з’єднану гумовою трубкою з манометром. При цьому нульову поділку шкали приладу встановлюють точно на рівні введення голки. ВКТ визначають у мм водяного стовпа. При цьому необхідно урахувати те, що тиск у правій яремній вені дещо нижчий, ніж у лівій.

Висота венозного тиску у новонароджених нижче, ніж у дорослих; нижче і у виснажених тварин в порівнянні з вгодованими і жирними. В першій половині тільності (до 7 місяців) він вищий, ніж в останні 2 місяці. Вищий також в пасовищний період, спекотну погоду, після приймання корму та фізичного навантаження. Венозний кров’яний тиск залежить від функціонального стану серця, тонусу венозних судин, кількості циркулюючої в організмі крові, величини артеріального тиску.

Підвищення ВКТ понад 135 мм вод.ст. – венозна гіпертензія –спостерігається при збудженні, хворобах міокарда, вадах серця, особливо у стадії декомпенсації, при травматичному перикардиті і гідроперикардиті. Клінічно венозна гіпертензія проявляється набряканням яремної вени внаслідок порушення відтоку крові і особливо у тварин з правошлунковою недостатністю серця (недостатність тристулкового клапана, стеноз правого атріовентрикуляр-ного отвору).

Зниження ВКТ – венозна гіпотензія – виявляється при недостатньому моціоні, анемії, крововтратах, хворобах з вираженим зниженням тонусу венозних судин, хронічній інтоксикації, виснаженні, колапсі, перевтомленні.