Дослідження серцевого поштовху

С ерцевий поштовх - це коливання грудної стінки, які виникають під час систоли серця. При огляді ділянки серцевого поштовху виявляють випинання грудної стінки. У вгодованих тварин вони слабо помітні.

Рис.1. пальпація серцевого поштовху у

корови

Пальпацію ділянки серцевого поштовху здійснюють в стоячому положенні тварини при відведеній вперед кінцівці. При цьому звертають увагу на місце, характер, силу, частоту та ритм серцевого поштовху, для дослідження якого праву руку кладуть на холку, а долоню лівої руки до грудної стінки (рис.1).

Під час кожної систоли серце зміщується і доторкується до грудної стінки у більшості домашніх тварин боковою поверхнею лівого шлуночка (боковий поштовх), а у собак, кролів та хутрових звірів – його верхівкою (верхівковий) (рис.2).

Рис.2. Схема верхівкового (а) і бокового (б)

серцевих поштовхів:

1 – положення серця при діастолі;

2 – положення серця при систолі

У кожного виду тварин є місце найкращого виявлення серцевого поштовху. Так, у дорослої великої рогатої худоби його виявляють у 4-му міжребер’ї зліва на 6см нижче лінії плечового суглоба (ЛПС). У коней – зліва в 5-му міжребер’ї на 8см нижче ЛПС; у собак, котів і хутрових звірів – зліва у 5-му, а справа - у 4-му міжреберних проміжках. У птиці серцевий поштовх виявляють пальпацією бокових частин грудної клітки зліва і справа (ліворуч та праворуч).

Зміщення серцевого поштовху вперед, назад, вверх, вправо відмічають при збільшенні внутрішньочеревного тиску на діафрагму, гіпертрофії та розширенні серця, розвитку пухлин грудної кістки, перикардиті, плевриті, пневмотораксі, гідротораксі, лівобічній альвеолярній емфіземі легенів.

У здорових тварин серцевий поштовх помірний за силою. Позбавлення (відсутність) серцевого поштовху може бути при добрій вгодованості та ожирінні, потовщенні грудної стінки при набряку, альвеолярній та інтерстиціальній емфіземі легенів, ексудативному перикардиті, плевриті, гідроперикардиті, гідротораксі.

Посилення серцевого поштовху виявляють у тварин незадовільної вгодованості, при збудженні, після фізичного навантаження, при гіпертрофії та розширенні серця, інтоксикації на початковій стадії міокардиту, гарячці. Стукітливий серцевий поштовх, як найвищий ступінь посилення, виявляють при гострому міокардиті, інфекційній анемії коней, фізичному перенапруженні. При пальпації він відчувається за межами ділянки серця.

Біль в ділянці серця може бути при наявності патологічних процесів в грудній стінці (міозит), в органах дихання (плеврит, зрощення листків плеври) чи в серці (перикардит, міокардит, ендокардит і ін.).

Тремтіння грудної клітки, яке під час пальпації ділянки серця утворює відчуття, що нагадує котяче муркотіння. Цей симптом виникає в результаті (внаслідок) вібрації клапанів при мітральному стенозі і стенозі устя аорти або ж тертя при перикардиті та плевриті. При перикардиті воно співпадає з роботою серця, а при плевриті – з дихальними рухами.

Перкусія ділянки серця

Методом перкусії визначають межі серця ( топографічна перкусія), за якими можна мати уявлення про його величину, форму, положення в грудній клітці, а також установлюють чутливість серця і характер перкуторного звуку (порівняльна перкусія).

У великих тварин перкусію здійснюють з використанням перкусійного молоточка і плесиметра (інструментальна перкусія), у дрібних – зручніше перкутувати пальцями рук (дігітальна перкусія). Тварина під час перкусії знаходиться в стоячому положенні, грудну кінцівку відводять максимально вперед. Положення дослідника під час перкусії повинно бути таким, щоб він міг правильно покласти плесиметр чи палець на грудну клітку тварини і йому було зручно перкутувати.

При топографічній перкусії ділянки серця методом легато визначають його верхню і задню перкуторні межі. Сила перкуторного удару повинна бути різною залежно від конкретного завдання: у разі визначення межі відносної тупості серця перкуторний удар повинен бути середньої сили, а при визначенні межі абсолютної тупості серця – застосовується перкусія слабкої сили. Слухове сприйняття здійснюється на рівні виникнення перкуторних звуків.

Верхню межу виявляють перкусією по лінії, проведеній від заднього кута лопатки до ліктьового горба (лінія анконеусів), в місці переходу ясного легеневого звуку в притуплений, звук відносної серцевої тупості (рис. 3).

Рис. 4. Звуки при перкусії серця:

1 – яснолегеневий;

2 – притуплений;

3 – тупий

Рис.3. Перкусія серця коня:

1 – за лінією анконеусів;

2 – від ліктьового горба до маклака

Цей звук визначають при перкусії тієї ділянки серця, яка прилягає до грудної стінки і прикрита легенями. Межі відносної серцевої тупості відповідають проекції поверхні серця на грудну клітку і є дійсними межами серця (рис. 4). Абсолютна серцева тупість визначається в тій частині серця, яка не прикрита легенями і прилягає безпосередньо до грудної стінки (на місці серцевої вирізки легенів). Тому при перкусії цієї ділянки виявляють тупий звук. Абсолютну тупість в нормі реєструють у коней, собак; у більшості інших видів тварин її не визначають, оскільки серцева вирізка легенів прикрита товстим шаром м’язів.

Задню перкуторну межу серця визначають по лінії від ліктьового горба вверх і назад в бік маклака, десь під кутом 45° до горизонталі, за зміною притупленого звуку на чіткий легеневий.

У великої рогатої худоби верхня межа відносної тупості серця при максимально відведеній вперед лівій грудній кінцівці в нормі доходить до рівня ЛПС, а задня досягає 5-го ребра. У виснажених тварин інколи можна установити передню межу серця біля переднього краю третього ребра. Справа серцеве притуплення не визначається.

У овець і кіз верхня межа відносного серцевого притуплення знаходиться дещо нижче лінії ЛПС, задня – біля переднього краю 5-го ребра і передня – в 3-му міжребер’ї.

У коней верхня межа відносної тупості знаходиться зліва на 2-3 см нижче ЛПС, а задня досягає 6-го ребра. Ділянка абсолютної тупості серця має форму трикутника, передня межа її йде по лінії анконеусів, задня прямує зверху вниз і йде дугоподібно від 3-го міжребер’я до нижнього краю 6-го ребра, а нижня переходить без різких меж в тупість грудної кістки та її м’язів (рис. 5).

З правого боку ділянка абсолютної тупості за розмірами значно менша.

У свиней верхня межа відносної тупості серця доходить до рівня ЛПС, а задня до 5-го ребра. У тварин доброї вгодованості перкусія не завжди ефективна.

Рис. 5. ділянка абсолютної

тупості серця у коня

У м’ясоїдних тварин верхня межа відносної тупості серця на 1-2 см нижче лінії ЛПС, задня досягає 7-го ребра. Абсолютну тупість серця виявляють в ділянці 4-5-го і нижньої частини 6-го міжреберних проміжків.

В діагностичному відношенні велике значення мають зміна меж серцевої тупості та характеру перкуторних звуків. Так, при розширенні та гіпертрофії серця змішуються межі відносної і абсолютної тупості. Збільшення окремих частин серця зумовлює зміни величини і конфігурації серця. Верхня перкусійна межа серця у тварин при ексудативному перикардиті, гідроперикардиті, ателектазі лівої половини легенів зміщена вверх, при лівобічній альвеолярній емфіземі легенів – вниз. При тимпанії рубця у жуйних, метеоризмі кишечнику і гострому розширенні шлунка у коней задня межа серця може зміщуватися вперед, а при гіпертрофії та розширенні серця, ексудативному перикардиті – назад.

Зміщення меж ділянки серцевої тупості відмічається в тих же випадках, що і зміщення серцевого поштовху.

Тимпанічний звук в ділянці серця виникає при травматичному перикардиті внаслідок утворення газів в навколосерцевій сорочці, при пневмотораксі. Болючість відмічають при запальних процесах в тканинах грудної стінки, плевритах, перикардитах та інших.