2 Економіка виробництва

2.1 Визначення технічної собівартості операції за двома варіантами

Аналіз варіантів технологічних процесів із застосуванням роботів і з ручним обслуговуванням можна вести шляхом розрахунку й зіставлення по порівнюваних варіантах.

Технологічна собівартість виробу (деталі) складається з наступних витрат: вартість матеріалів (заготівлі), основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників, відрахування до фонду соціального страхування; на утримання устаткування, експлуатацію пристосувань, інструментів і іншого оснащення; на утримання будинків і споруджень; грошові видатки на заробітну плату КФС і допоміжних робітників (якщо вони не закріплені за певними робітниками місцями); видатки на експлуатацію транспортного й іншого допоміжного устаткування, не закріпленого за окремими робітниками місцями; видатки на охорону праці й техніку безпеки, і інші подібні видатки, що ставляться до всієї продукції цеху.

До складу технологічної собівартості включаються додаткові витрати, пов'язані із застосуванням промислових роботів - витрати на підготовку й поновлення програмного керування (ПК), на ремонт спеціальних пристосувань.

Технологічна собівартість виробу визначається сумою технологічної собівартості операцій по всіх цехах і технологічних переділах.

При розрахунку технологічної собівартості операції застосовують наступні методи:

1 Уточнений заелементний метод, заснований на визначенні величини видатків по кожному елементі технологічної собівартості операції.

2 Наближений метод, заснований на нормативах витрат, що доводяться на 1 годину роботи устаткування й робітничих місць.

Технологічна собівартість операції на виготовлення виробу ( ) визначається за формулою:

де

- основна заробітна плата робітників, грн.;

- додаткова заробітна плата робітників, грн.;

- відрахування на соціальне страхування, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.;

- витрати на поточний ремонт і обслуговування устаткування, грн.;

- витрати на силову енергію, грн.;

- витрати на експлуатацію оснащення, грн.;

- витрати на утримання виробничих площ, грн.;

- витрати на підготовку й поновлення програмних устроїв (ПУ), грн.

Нижче наведений приклад розрахунку технологічної собівартості операції за варіантами. Вихідні дані для розрахунку наведені в таблиці 1.4.

Основна заробітна плата основних робітників

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів і відрядних розцінок для робочих і посадових окладів для керівників , фахівців і службовців.

Основна заробітна плата визначається за формулою:

за базою:

за проектом:

Додаткова заробітна плата робочих (

Додаткова заробітна плата робочих – це винагорода за перевиконання встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці.

Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За базою

за проектом

Розраховуємо відрахування на соціальні потреби ):

Приймаємо відрахування на соціальні потреби в розмірі - 36,95 %.

За базою :

за проектом :

Розраховуємо витрати на експлуатацію оснащення (

за базою :

за проектом :

Розраховуємо витрати на утримання виробничих площ ( ):

за базою :

за проектом :

Витрати на підготовку й поновлення програмних устроїв ( ). Приймаються в розмірі 6 тис. грн. у рік на весь випуск (тільки за проектом).

Результат отриманих розрахунків зводимо в таблицю 1.5.

Таблиця 1.5 - Технологічна собівартість за варіантами

Найменування показників	Умовні позначки	Проектований варіант грн.	Базовий варіант , грн.	Результат ( ) економ. Перевитрата (-) (+) грн.
1 Основна заробітна плата		1,91	4,67	+2,76
2 Додаткова зарплата		0,57	1,40	+0,83
3 Відрахування на соц. страх.		0,92	2,24	+1,32
4 Витрати на утримання устаткування		2,13	9,98	-7,85
5 Витрати на експлуатацію оснащення		0,16	0,04	-0,12
6 Витрати на утримання виробничих площ		0,19	0,54	+0,35
7 Витрати на підготовку й поновлення ПУ		0,02	-	+0,02
Разом:		5,91	18,88	+12,97