
- •Характеристика психодіагностичних ситуацій.
- •Психологічні особливості особистості дослідника та досліджуваного.
- •Професійно-етичні норми психодіагностичного дослідження.
- •Психодіагностичні тести, їх природа та застосування. Особливості проведення тестування.
- •Психодіагностика загального інтелектуального розвитку. Показник іq.
- •Психодіагностика особистості.
- •Проективні методики, їх природа та застосування, класифікація. Особливості психодіагностики.
- •Валідність та надійність психодіагностичних методик.
- •Поняття психологічного експерименту та його типи.
- •Інтерпретація психодіагностичних результатів. Психологічний діагноз. Психодіагностичне заключення.
- •Психодіагностика мотивації.
- •Психодіагностика здібностей.
- •Поняття тестової компетентності.
- •Поняття стандартизації психодіагностичних методик.
- •Особливості індивідуального та групового тестування.
- •Психометричні вимоги до побудови та перевірки методик.
- •Проблема достовірності особистісних опитувальників. Фактори, що детермінують відповіді на питання.
- •Вимоги до користувачів психодіагностичних методик.
- •Вимоги до психодіагностичних методик.
- •Поняття психодіагностики.
- •Психодіагностика самосвідомості.
- •Комп’ютерна психодіагностика та її особливості.
- •Планування психодіагностичного дослідження.
- •Критеріально-орієнтоване тестування.
- •Психодіагностика міжособистісних стосунків.
- •Особливості тестування новонароджених, дітей раннього дошкільного віку та осіб з фізичними вадами.
Поняття стандартизації психодіагностичних методик.
Діагностична методика відрізняється від будь-якої дослідницької тим, що вона стандартизована. Стандартизація - це одноманітність процедури проведення і оцінки виконання тіста. Розглядається вона в двох планах:
♦ як вироблення єдиних вимог до процедури експерименту;
♦ як визначення єдиного критерію оцінки результатів диагно-стических випробувань.
Стандартизація процедури експерименту має на увазі унифика-цию інструкцій, бланків обстеження, способів реєстрації резуль-татов, умов проведення обстеження.
До вимог, які необхідно дотримувати при проведе-нии експерименту, можна, наприклад, віднести такі:
1) інструкції слід повідомляти випробовуваним однаковим чином, як правило, письмово; у разі усних вказівок вони даються в різних групах одними і тими ж словами, зрозумілими для усіх, в однаковій манері;
2) жодному випробовуваному не слід давати ніяких переваг перед іншими;
3) в процесі експерименту не слід давати окремим испытуе-мым додаткові пояснення;
4) експеримент з різними групами слід проводити в одинако-вое, по можливості, час дня, в схожих умовах;
5) тимчасових обмежень у виконанні завдань для усіх испыту-емых мають бути однаковими і т. д.
Зазвичай автори методики в керівництві приводять точні і подроб-ные вказівки за процедурою її проведення. Формулювання таких вказівок складає основну частину стандартизації нової методи-ки, оскільки тільки строге їх дотримання дає можливість порівняти між собою показники, отримані різними випробовуваними.
Іншим найбільш важливим етапом в стандартизації методики явля-ется вибір критерію, по якому слід проводити порівняння ре-зультатов діагностичних випробувань, оскільки діагностичні методики не мають заздалегідь визначених стандартів успішності або невдачі в їх виконанні.
Так, наприклад, дитина шести років, виконуючи тест розумового раз-вития, отримала бал, рівний 117. Добре це або погано? Чи часто такий показник зустрічається у дітей цього віку? Кількісний результат як такий нічого не означає. Отриманий дошколь-ником бал не можна інтерпретувати як показник відносно вы-сокого, середнього або низького розвитку, оскільки цей розвиток виражений в заходах, властивих цій методиці, і, таким чином, абсолютного значення отриманих результатів мати не можуть. Очевидно, треба мати в розпорядженні точку відліку і якісь дозовані заходи, что-бы з їх допомогою оцінювати отримані при діагностуванні инди-видуальные і групові дані. Виникає питання, що за цю точку відліку брати? У традиційному тестуванні така точка добувається статистичним шляхом - це так звана статистична норма.
У загальних рисах стандартизація діагностичної методики, ориен-тированной на норму, здійснюється шляхом її проведення на боль-шой показній вибірці випробовуваних, яка нічим не отли-чается від тієї, для якої ця методика призначена. На цій групі випробовуваних, званою вибіркою стандартизації, разраба-тываются норми, що вказують не лише середній рівень выпол-нения, але і його відносна варіативна вище і нижче середнього рівня. В результаті можна оцінити різні міри успішності або неуспішності у виконанні діагностичної проби. Це дозволяє визначити положення конкретного випробовуваного відносно вы-борки стандартизації