15. Акцентуації характеру у підлітковому віці і девіантність.

2.2. Акцентуації характеру

В словнику з психології зазначено, що при акцентуації характеру властива вразливість особистості по відношенню не до будь-яких (як при психопатіях), а лише до певного роду психотравмуючих впливів, які адресовані до так званого “місця найменшого супротиву” даного типу характеру, при зберіганні усталеності по відношенню до інших. Подібне визначення акцентуації характеру надав А.Е. Лічко,2 - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації як тимчасовий стан психіки частіш за всього спостерігається саме у підлітковому і ранньому юнацькому віці. В процесі зростання дитини-підлітка особливості її характеру, які з’явились в дитинстві, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть загострюватися. Акцентуація з неявними проявами, на відміну від явних, потрібно вважати звичайним варіантом норми. Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру на стільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру частенько зустрічаються саме у підлітків (50-80%).1 акцентуація характеру за К. Леонгардом2 - це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. І класифікація, яку він запропонував, має слідуючий вигляд:

1. Гіпертимний (гіперактивний) - надмірно піднятий настрій, завжди веселий, балакучий, енергійний, самостійний, прагне до: лідерства, ризику, авантюр, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, відсутня межа самокритичності.

2. Дистимічний - постійно понижений настрій, зажура (сум), замкнутість, небагатослівність, песимістичність, його обтяжує гучне суспільство, у конфлікти вступає рідко, частіше в них виступає пасивною стороною.

3. Циклоїдний - товариськість циклічно змінюється (висока в період доброго настрою (підвищеного) і низька - пригніченості).

4. Емотивний (емоційний) - надмірна чутливість, вразливість, глибоко переживає найменші неприємності, надмірно чутливий до критики, частенько похмурий настрій.

5. Демонстративний - дуже виявлено прагнення бути в центрі уваги і досягати своїх планів за будь-яку ціну (сльози, хвороби, скандали тощо).

6. Збудливий - підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, але можлива і льстивість, послужливість. Активно і часто конфліктують.

7. Застрягаючий - “застрягає” на своїх почуттях, думках, не може забути образи, “зводить рахунки”, схильність до затяжної непогодженості, в конфліктах - частіше активний.

8. Тривожно-педантичний - виразна занудливість у вигляді “переживань” подробиць, на роботі може виснажувати формальними вимогами, а вдома - завеликою акуратністю.

9. Тривожний (психостенічний) - понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях.

10. Екзальтований (лабільний) - дуже змінний настрій, емоції яскраво виражені, велика відволікальність на зовнішні події, словоохотливість.

11. Інтровертований (шизоїдний, аутистичний) - замкнутість, обмежене спілкування, занурювання в себе, свої переживання не розповідає, хоча і характерна велика вразливість. Дуже стримано, холодно відноситься до інших людей, навіть до близьких.

12. Екстравертований (конформний) - широкий спектр спілкування, словоохотливість аж до балакучості, несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, полюбляє підпорядкування.

Дуже схожа з цією класифікацією і класифікація А.Е. Лічко,1 котра вже характеризує акцентуації характеру підлітків.

1. Гіпертимний тип. Відрізняється рухливістю, схильністю до пустунства, товариськістю. Дуже галасливі, завжди добрий настрій. За хороших загальних здібностей одночасно і велика невсидчивість, тому і навчаються нерівномірно. Часто можуть конфліктувати з дорослими. У них багато захоплень, хобі, але вони дуже недовготривалі (поверхневі) часто такі підлітки переоцінюються свої можливості, занадто впевнені в собі.

2. Циклоїдний тип. Висока дратівливість, схильність до апатії, перевага віддається самотності. Тяжко переживають навіть незначні невдачі, дуже дратуються навіть на критику, зауваження. Настрій час від часу змінюється від припіднятого до подавленого з періодами приблизно 2-3 неділі.

3. Лабільний тип. Характерний вкрай змінливий настрій. Приводом для цього може послугувати навіть незначне - слово, погляд... Поведінка майже повністю залежить від хвилинного настрою. Такі підлітки добре розуміють і відчувають відношення до них оточуючих.

4. Астено-невротичний тип. Характерна висока підозріливість і капризність, втомляємість, особливо при виконанні розумової праці, і роздратованість.

5. Сензитивний тип. Цей тип характеризується високою чутливістю до всього: і те що втішає, і те, що засмучує. Такі підлітки не люблять великих компаній, веселих ігор. Найчастіше вони сором’язливі і несміливі при сторонніх, а відкритими і товариськими вони бувають тільки з добре знайомими людьми. Віддають перевагу спілкуванню з малюками і дорослими, чим з ровесниками. Дуже слухняні і прив’язані до батьків. Дуже рано формується почуття відповідальності, високі моральні вимоги до себе й оточуючих.

6. Психастенічний тип. Цей тип характеризується прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і міркувань до самоаналізу і оцінці поведінки інших.

7. Шизоїдний тип. Головна риса - замкнутість (надання переваги самотності). Підлітки дуже часто демонструють зовнішню байдужість до оточуючих людей, погано розуміють стан інших, їх почуття. Їх дуже важко зрозуміти оточуючим, особливо однолітками, а їх, як правило, не дуже люблять.

8. Епілептоїдний тип. Дуже часто плачуть, особливо в ранньому віці. Такі діти люблять мучити тварин, ображати меншого, в компаніях дітей поводять себе як диктатори. Їх риси - жорстокість, власність, егоїзм.

9. Істероїдний тип. Найбільш характерна риса цього типу - егоцентризм, прагнення до постійної уваги до своєї особи. Головне для них - привертати до себе увагу оточуючих, вислуховувати у свою адресу захоплення і похвалу.

10. Нестійкий тип (неустойчивий). Іноді про нього говорять як про слабовільного, котрий пливе за течією. Таких підлітків дуже притягають розваги, ледарство, святковість. Відсутні будь-які серйозні в тому числі професійні інтереси, майже зовсім не думають про майбутнє.

11. Конформний тип. Цей тип демонструє бездумне, а часто просто підпорядкування будь-яким авторитетам, групі. Це тип пристосування.

Але крім цих “чистих” типів акцентуацій характеру, зустрічаються, і навіть частіше, змішані форми - проміжні типи (одночасний розвиток декількох типових рис) і амальгамні (напластування нових рис характеру на його вже складену структуру).

ІІІ. Психодіагностика акцентуацій характеру

Діагностику типу акцентуацій характеру можна провести за допомогою слідуючих методик: ПДО (патохарактерологічного діагностичного опитувальника) Лічко, тесту “Установлене поле”, кольорового тесту М. Люшера, опитувальника Леонгарда - Шмішека, МПДО та інших.

ПДО - запропонований А.Е. Лічко в 1976 році для визначення типів акцентуації характеру і варіантів конституціональних психопатій в підлітковому і юнацькому віці (14-18 років). Опитувальник складається з 25 наборів фраз - тверджень, які відображають відношення до ряду життєвих проблем (“самопочуття”, “настрій”, “відношення до себе” тощо). В кожному наборі 10-19 тверджень. Дослідження потрібно проводити у два етапи.

Опитувальник Шмішека - опублікований в 1970 році. Побудований на основі теорій Леонгарда. Складається з 88 питань, на які необхідно відповісти “так” або “ні”, для визначення типу акцентуації характеру (десять типів: демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий, гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотемічний, афективно-екзальтований, емотивний).

Діагностика узагальнених смислових установок за допомогою методики “Установочное поле” дозволяє визначити наявність сфер, в котрих найбільш можливо проявлення девіантної поведінки даного підлітка (це сфери з переважанням негативних стереотипів).

Кольоровий тест М. Люшера оснований на тому, що вибір кольору направлений на певну діяльність, настрій, функціональний стан і найбільш усталені риси особистості. Ступінь виразності відхиляючої поведінки дозволить спрогнозувати саме цей тест.

МПДО - модифікований патохарактерологічний діагностичний опитувальник. Його призначення - ідентифікація типів акцентуацій характеру у підлітків. Опитувальник включає 143 тверджень, які складають 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу брехні). По кожній шкалі - 13 тверджень (в тексті вони надані у випадковому порядку). Діагностується: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сензитивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Всі останні, можливі до примінення, психометричні тести можна віднести до додаткових (це і МНР І, шкали котрого включають зони нормальних, акцентуйованих і патологічних проявлень рис характеру; опитувальник Айзенка (для підлітків), опитувальник РХТ (риси характеру і темпераменту), опитувальник САН (самопочуття - активність - настрій); узагальнені смислові установки, метод незавершених речень і т.д.). додаткові психодіагностичні процедури необхідні для уточнення змісту і походження психологічної проблеми підлітка, розробки стратегії і тактики колекційної роботи з ними.

IV. Дослідження типів акцентуацій характеру

4.1. Проведення дослідження і його результати

В ході розвитку і становлення дитини-підлітка відбувається, як ми вже з’ясували, не лише фізичні, психічні, соціально-психологічні зміни, а й у цей час оформлюється і характер, а точніше риси характеру. Тому ми і провели дослідження, метою якого було - виявлення акцентуацій характеру саме у підлітків. Нашою гіпотезою було те, що у більшості випадків (підлітків 12-14 років) має відбуватися “загострення” тих чи інших рис характеру - акцентуації, що врешті, і буде пояснювати їх проблеми, конфліктності, непорозуміння у спілкуванні з іншими (однолітками, а особливо з дорослими - вчителями, батьками і т.д.).

Об’єктом нашого дослідження стали учні 8-Б класу Чернігівської середньої школи №16. Вибірка складалась з 31 чоловіка (учнів класу) 19-ти хлопців і 12-ти дівчат (віком від 12-14 років). Час проведення - ранок 8.00 (точніше - перший урок, коли має відбуватися класна година). В дослідженні була використана методика на виявлення акцентуацій характеру у підлітків - МПДО (модифікований патохарактерологічний діагностичний опитувальник). Перед проведенням діти були ознайомлені з інструкцією МПДО, і кожному був розданий бланк відповідей, які вони мали заповнити, відповівши на 143 питання. Час, на протязі якого тривав “експеримент” приблизно 25 хвилин.

На основі зібраного матеріалу була підрахована сума балів з кожного типу акцентуації. Порівнявши її з мінімальним діагностичним числом (МДЧ), який для: гіпертимного - 10, циклоїдного - 8, лабільного - 9, астено-невротичного - 8, сензитивного - 8, тривожно-педантичного - 9, інтровертованого - 9, збудливого - 9, демонстративного - 9, нестійкого - 10 (і контрольна шкала брехні - 4), були визначені типи акцентуацій - якщо МДЧ було досягнуто або перебільшено по одному типу - діагностувався цей тип; якщо МДЧ було перебільшено по декількох типах - то (за правилом ідентифікації типів) визначалися змішані типи, або домінування одного з двох (правило 2 г).типи акцентуацій характеру у учнів 8-го класу. І для різних типів ми пропонуємо ряд заходів по їх корекції. Так, загальними вимогами в індивідуальному підході і корекції при гіпертимному типі акцентуації підлітків - є створення умов для прояву ініціативи підлітка, чітке аргументоване визначення обов’язків і меж прийнятної поведінки підлітка, уникання гіперопіки, доброзичлива не авторитарна позиція дорослого, підкреслено поважна форма спілкування, вплив через вміле формування колективної думки. В урочній діяльності - дотримування високого рівня працездатності на уроці, чергувати різні види діяльності, давати завдання для самостійної роботи, планування, систематизації. Чітка, спокійна, аргументована оцінка результатів діяльності, включення у виконання організаторських з рисами лідерства ролей на уроці. На дозвіллі: давати доручення (ролі - ведучий, екскурсовод, командир і т.д.), навіювання відповідальності, вимогливості, до себе і до інших, бути самодисциплінованим.

Циклоїдний тип. Загальні вимоги до корекційної роботи: раціональний розподіл сил, достатній відпочинок, профілактика перевтомлювання; встановлення з підлітком теплих доброзичливих відносин з боку дорослих (“поговорити по душам”, підтримувати цікаву для підлітка бесіду, тактичне підкріплення успіху підлітка); категорично не можна спровокувати конфліктів в період “спаду” (краще вже дочекатись “підйому”). В урочній діяльності - особливих проблем у фазі підйому немає, а от у період субдепресивної фази необхідно встановити доброзичливу робочу обстановку, уникати критики, індивідуальний помірний темп роботи, навчання в групі з рівними по учбовим можливостям учнями, залучення до самостійної роботи. На дозвіллі: в період підйому - організатор колективних творчих справ, в період спаду - учасник, виконавець справ у сфері інтересів, навчання самоконтролю свого стану, вмінню пофілософські відноситись до тимчасових труднощів.

Загальні вимоги до корекції при лабільному типі акцентуації: обстановка комфортного психологічного мікроклімату в сім’ї, класі, часті позитивні підкріплення, одобрення, не можна проявляти найменшу грубість, категоричність, вказувати на погані риси, докоряти в несерйозності, демонстративно невербально проявляти негативне відношення до підлітка, а необхідно проявляти симпатію. На уроці потрібно спокійна і дружелюбна обстановка, учбове завдання необхідно давати індивідуально, у вигляді прохання, не “розлучати” лабільного підлітка з його другом і після урочної діяльності навчати прийомам емоційної саморегуляції, вмінню переборювати труднощі, почуття образи.

Астено-невротичний тип. Вимоги - виховувати в умовах піклування, любові, оптимізму, згоди і єдинства вимог до дитини з боку дорослих. Профілактика і лікування хронічних захворювань, які призводять до астенізації. Не можна використовувати жартівливо-насмішливу “стимуляцію” астено-невротика. Необхідна розумна організація режиму дня. На уроці - підтримуюча доброзичлива взаємодія з підлітком, використання для інтенсивної учбової роботи з підлітком періоди підйому (як правило: 2-3 урок, початок тижня, початок і середина чверті). Небажані раптові запитання, завдання, необхідно надати час для підготовки, ефективні завдання гіпотетичного характеру (котрі не мають неправильних рішень). Особливо недопустимо - пряме негативне порівняння з більш успішними однокласниками, тому оцінку краще давати індивідуально. Необхідно навчати раціональному плануванню своєї діяльності (не накопичувати невиконані справи), самоконтролю своєї поведінки, саморегуляції психофізичного стану, вмінню спілкуватись.

Сензитивний тип. Необхідно становити довірливий контакт з підлітком, тактичні взаємовідносини з ним. Створення умов для самореалізації підлітка в цікавих для нього видах діяльності, розвитку загальних і спеціальних здібностей: музика, танці, художня гімнастика тощо, наявність в домі хорошої бібліотеки і можливості спілкування з близькими друзями. На уроці - краще надавати письмові індивідуальні завдання, виключати сензитивного підлітка з діяльності, яка вимагає змагання. Необхідно навчати вмінню будувати взаємовідносини з однокласниками, враховуючи їх особистісні відмінності, вмінню переборювати свою сором’язливість, вмінню вибачати людям деякі їх недоліки.

Тривожно-педантичний тип - необхідно формувати оптимістичні стереотипи у підлітка, розвивати його емоційність, образність, уявлення (ефективна арт-терапія), необхідно створювати умови для підвищення його самооцінки через співробітництво з підлітком у засвоєнні ним навичок самостійної поведінки. Необхідно формувати у підлітка вміння виділяти головне і не тривожитись по дрібницям, знижувати почуття моральної відповідальності і вини. Не можна погрожувати, публічно підкреслювати неповноцінність підлітка в чомусь. Необхідно навчати вмінню формування стереотипу на успіх (прийоми візуалізації, опису успіху, арт-терапія), вміння відокремлювати головне від другорядного.

Інтровертований тип - включення в групу лише зі згодою самого підлітка (необхідно пам’ятати, що інтровертований підліток при самостійній роботі скоріше досягає поставлених цілей), терпеливо відноситись до “чудернацьких” аспектів інтровертованого типу. Необхідно навчати висловлювати свої почуття і розуміти почуття і стан інших, вмінню спілкуватись.

Збудливий тип - необхідно загальнокультурний і інтелектуальний розвиток, розвиток навичок спілкування і саморегуляції, залучення підлітка до взаємодії з важливими для нього дорослими на досягнення цікавої мети (позиція дорослого - не провокувати конфліктів, враховувати афективну бурхливість). Необхідно навчати самоконтролю, вмінню відмовлятися від нерозумних бажань, які приносять шкоду йому і іншим.

Демонстративний тип - створення оптимальних умов для розвитку загальних, часткових і спеціальних здібностей, об’єктивне відношення до успіхів і залучення підлітка. Алгоритм корекції: 1. Гіперувага (дорослий часто звертає увагу на підлітка), 2. Вибіркова увага (дорослий підкріплює своєю увагою позитивні реакції поведінки підлітка, намагаючись ігнорувати рецидиви демонстративності), 3. Стабілізація результатів оперантної зумовленості за рахунок чисельності і напряму уваги дорослого в залежності від поведінки підлітка. Необхідно навчити самоконтролю поведінки, вмінню демонструвати свої позитивні риси.

Нестійкий тип - необхідно встановити повний (але не принижуючого особистісної гідності) контроль за поведінкою і діяльністю підлітка. Чітко регламентувати свою урочну, післяурочну діяльність, дозвілля, дотримуватись режиму дня, виключити можливість появи неструктурованого і неконтрольованого вільного часу підлітка. Корисно стимулювати ініціативу підлітка, надавати йому нескладні, але різні завдання, важливо сформувати у підлітка осмислення неминучості покарання за проступок.

Отже, корекційні рекомендації, заходи, як бачимо, мають охоплювати всі сторони діяльності підлітка (і сім’я, і навчання, і дозвілля), маючи своїм головним завданням допомогти підлітку і його оточенню. Скорегувати, по можливості зменшити акцентуйовані риси характеру, направити їх у продуктивне, позитивне русло діяльності. А це все вимагає багато часу, не аби якої терплячості, вміння, відповідальності особливо зі сторони психолога.

16. Арт-техніки активізації внутрішніх ресурсів дитини. Сфера застосування.

Арт-терапия давно уже покинула кабинет медика-психотерапевта, а также врача-реабилитолога и вышла в самые широкие народные массы. Она и диагностирует состояние человека, и лечит, и приносит то глубокое позитивное «ощущение себя», которое мы называем «счастьем»... А всё потому, что арт-терапия удовлетворяет самую главную фундаментальную потребность человека — потребность в самоактуализации... Не секрет, что очень многие люди, проживая внешне вполне успешную жизнь, пренебрегают этой базовой потребностью, что вызывает хроническую неудовлетворённость своим бытием-в-мире, попросту — делает нас несчастливыми.

Но самые яркие результаты (видимые сразу же, и невооружённым глазом) арт-терапия даёт тогда, когда к ней прибегают в состоянии сильного стресса. Вот тут ей нет равных, среди прочих психотерапевтических методик.

Однако, как говорится, не надо доводить себя до такого состояния, когда мы уже кидаемся делать с собой хоть что-нибудь (хоть арт-терапию!), лишь бы отступили: депрессия, панический страх, психосоматические симптомы запущенного невроза в нашем любимом теле... Арт-терапию нужно применять регулярно, «за три года до болезни», в качестве постоянной профилактики стресса.

Почему же? Дело в том, что творческая деятельность обладает уникальным свойством: она выносит на поверхность (лист бумаги, к примеру) всё потаённое, что мы не осознаём и что подспудно нас душит...

«Правополушарное» рисование, лепка и пр. обходит ловко цензуру нашего сознания, которое обычно не пропускает негативные мысли, подлинные переживания и вообще всё относящееся к глубоким бессознательным процессам. «Цензура сознания» не пропускает слова — но она бессильна перед образами, перед выбором цветовых пятен, перед каракулями...

Самая первая и главная заповедь арт-терапии: Вы должны навсегда забыть стеснительность, выражаемую словами типа: «Я не художник» или «Нарисованную мною корову легко спутать с собакой»! Задача «нарисовать красиво» вообще не ставится и даже противопоказана. Здесь перед нами стоит совсем иная задача: выплеснуть, вырисовать весь накопленный стресс, чтобы улучшить состояние своего здоровья.

Вторая заповедь арт-терапии: рисунок (или скульптура или инсталляция) должны анализироваться в первую очередь самим автором, а не психотерапевтом. В случае, если Вы работаете одни, то о психотерапевте и его интерпретациях вообще не может идти речи. Почему так? Дело в том, что арт-терапия является так называемой «инсайт-ориентированной» методикой, то есть она нацелена на достижение инсайта. Что же это такое? По-русски психологи перевели слово «инсайт» как «АГА-Эффект». Это значит, что анализируя (то есть по просту — созерцая) своё творение, человек сам понимает кое-что такое о себе и своей проблеме, чего ни скажет ему ни за какие деньги никакой, даже самый умудрённый практикой психотерапевт... Более того, считается, что пациент, ну почти ОБЯЗАН сам прийти к такому пониманию.

Это бывает не с первого раза и никогда сразу же после завершения рисунка. Но это бывает всегда. Поэтому созданный «шедевр» нужно откладывать в сторону и возвращаться к нему время от времени, рассматривая с разных ракурсов и в разном настроении.

Третья заповедь арт-терапии: В любом случае, даже если вы с трудом понимаете: чем и для чего Вы сечас занимаетесь, даже если до инсайта Вам ещё далеко, — помните, что арт-терапия лечит уже по факту, по факту того, что Вы это делаете. Вы можете не понимать механизм, но после создания рисунка Вам уже станет легче. Помните об этом всегда.

Какие же существуют общие упражнения и рекомендации?

Рекомендации

Во-первых, если Вас душит агрессия и другие очень негативные, разрушительные эмоции — Вам всегда стоит предпочесть — лепку. В этом случае рисунок будет Вас только раздражать, а вот лепка, наоборот — успокоит.

Во-вторых, всегда (особенно на первых порах) предпочитайте рисунок наклеиванию коллажей, вырезанных из журналов. Создание коллажей — это последняя, самая высшая и заключительная стадия арт-терапевтической работы, когда вся основная «чёрная работа» уже сделана и можно наслаждаться чистым созерцанием при минимуме творческих усилий. Начинают с рисунка.

В третьих, всегда имейте самый широкий выбор цветовой палитры — карандашей, красок или фломастеров. Однако, предпочитайте краски. Потому что кисть более пластична и свободна. Усилие нажима и строгость линии, которых требует карандаш, менее способствуют раскрепощению, особенно на первых порах.

В червёртых, для создания рисунков не пользуйтесь линейкой, циркулем и прочими приспособлениями для получения более «красивого» изображения. Все арт-терапевтические рисунки нужно выполнять от руки.

В пятых, занимаясь арт-терапией, Вы можете создавать «программные» рисунки или же «невесть что». Если Вы хотите рисовать «программные рисунки», то воспользуйтесь традиционной тематикой проективных тестов. Проективные тесты основаны всё-таки на общечеловеческих архетипах.

Заново создавая такие традиционные архетипы как «дом», «дерево», «человек», Вы легче достигнете инсайта — то есть найдёте общий язык со своим бессознательным, поймёте исходящие от него сигналы.

Создавайте следующие тематические рисунки:

Рисунок самого себя,

Рисунок своей (можно воображаемой) семьи,

Рисунок человека вообще,

Рисунок «Дом, дерево, человек» (ДДЧ)

Упражнения с цветами

Выберите (из богатой цветовой палитры) два цвета. Первый — тот, который Вам наиболее предпочтителен в данный момент. Второй — наименее предпочтительный. Нарисуйте на едином листе бумаги два рисунка, используя оба эти цвета.

Выберите из цветовой палитры три цвета, которые по Вашему впечатлению составят красивую гармоничную композицию и нарисуйте с их помощью абстрактный или вполне конкретный рисунок.

Выберите цвета, которые по вашему мнению выражают Вашу личность или Ваш характер и создайте с их помощью композицию.

Выберите цвета, которые по Вашему ощущению «нейтрализуют» Ваши негативные переживания и используйте их в создании любого рисунка.

Упражнения с каракулями

Нарисуйте сложный клубок линий, бессмысленно и свободно рисуя по поверхности листа. Постарайтесь «увидеть» в этих каракулях некий образ и развивайте этот образ уже осмысленно – используя те же краски (карандаш) и написание короткого рассказа (комментария).

Заведите «дневник каракулей» в отдельном блокноте для рисования. Ведите его строго определённый промежуток времени. (Один рабочий день, неделя) Проследите изменения в этих каракулях. После окончания срока «эксперимента» напишите рассказ на основе этих каракулей.

Упражнения с чернильными пятнами

Эти упражнения продолжают и развивают идею знаменитого теста Роршаха, только вместо анализа готового стандартизированного стимульного материала Вы будете создавать свои собственные абстракции и анализировать их, что гораздо интересней!

Возьмите тушь, чернила, жидко разведённую гуашь и капните этим посредине плотного листа ватманской бумаги. Затем сложите бумагу пополам и прижмите сложенные части друг к другу, аккуратно разглаживая их. Разверние лист бумаги. Вы увидите очень красивый, симметричный абстрактный рисунок. Сделайте серию таких «пятен роршаха», используя разные цвета, а затем попытайтесь описать свои рисунки, дав каждому из них название и характеристику.

Упражнения с глиной, воском, тестом или пластилином

«Вылепите свою проблему»

«Поговорите» с ней, высказав ей всё, что хотите,

трансформируйте её (можно очень грубо) в то, что захотите

Сделайте отпечаток своей руки, ступни, разных предметов

Заготовьте много шариков разных размеров из любого пластичного материала

Закрыв глаза, вылепите из этих шариков что угодно

Сделайте групповую композицию на заданную тему за короткий установленный срок времени.

Упражнение «Автопортрет в натуральную величину»

Это единственное упражнение, которое нельзя сделать в одиночку — Вам понадобится партнёр и ... очень большой лист бумаги.

Вы должны лечь на этот лист, чтобы партнёр мог обвести Вас по контуру Вашего тела.

После этого вы создаёте «Образ самого себя». Дорисовываете. Раскрашиваете так, чтобы объяснить своим рисунком: что же происходит внутри Вас, как по телу текут «энергетические токи», как чувствуют себя различные части Вашего тела, какого они цвета...

"Арт-терапия":

Вводный курс - основы работы арт-терапевта:

Базовые техники арт-терапии (30 час.)

Направления арт-терапии:

Арттерапия в работе с глубинным бессознательным, часть 1-я- 24 час.

Арттерапия в работе с глубинным бессознательным, часть 2-я - 24 час.

Экзистенциальная арттерапия, часть 1-я - 24 час.

Экзистенциальная арттерапия, часть 2-я - 24 час.

Трансперсональная арттерапия - 24 час.

Маскотерапия, работа с куклами- 24 час.

Арттерапия - работа с мандалами - 24 час.

Сказкотерапия - 24 час.

Работа с глиной и пластическими материалами - 24 час.

Sand-play (песочная) терапия - 16 час.

Музыкотерапия - 16 час.

Цветотерапия - 16 час.

Библиотерапия - 16 час.

Фото- и видеотерапия - 24 час.

Арттерапия кризисных состояний - 24 час.

Трансперсональная арттерапия. Психосинтез - 24 час.

ДОКУМЕНТЫ ПО ИТОГАМ ОБУЧЕНИЯ

По итогам программы врачам и психологам выдается государственное свидетельство о прохождении специализации по арт-терапии, всем остальным участникам программы выдается свидетельство Института, подтверждающее прохождение семинаров.

Базовые техники арт-терапии

Цели программы "Базовые техники арт-терапии":

ознакомить специалистов с арт-терапевтическим направлением психотерапии;

обозначить основные вопросы и специфику направления, осветить основные понятия и особенности арт-терапии, методы арт-терапии;

систематизировать технологические приемы в рамках различных направлений арт-терапии;

сформировать базовые понятия и навыки проведения арт-терапевтических сессий и групповой работы.

Семинар "Базовые техники арт-терапии" предназначен для психологов, психотерапевтов, педагогов, бизнес консультантов, студентов психологических факультетов.

Содержание программы "Базовые техники арт-терапии":

1. Введение в арт-терапию.

Арт-терапия - терапия искусством. Любое искусство - это метафора, таким образом, программа обучения - это и есть метафора, отражающая динамику психотерапевтического процесса в реальности.

Параметры популярности арт-терапии на сегодняшний день. Основные цели и задачи направления. Основные понятия креативность и аутентичность. Креативность - творческое начало, согласно взглядом Гольдштейна творчество - это одно из средств преодоления страха, возникающего в связи с конфликтом у человека, который стремится реализовать свою личность, оно помогает и дает возможность решать внутренние и внешние конфликты. Аутентичность - способность быть подлинным, Хайдеггер отмечал, что аутентичное бытие - это бытие, которое осознает самого себя; человек не готовое бытие, а то кого он из себя делает.

Одной из особенностей арт-терапевтического направления является расширенный диапазон ее применения, данное направление позволяет работать с различными состояниями и категориями клиентов, арт-терапия успешно используется как для ведения терапевтических, так и различных развивающих групп, прекрасно сочетается с другими психотерапевтическими подходами.

2. История развития арт-терапевтического направления.

Вклад трех научных направлений психиатрии, психологии и искусствоведения в развитии и становлении арт-терапевтического направления. Особенности арт-терапии.

Школы арт-терапии. Основные направления в применении и виды арт-терапии.

3. Диагностические и терапевтические возможности арт-терапии.

Возможности использования диагностического материала в процессе психотерапии. Терапевтические возможности арт-терапии.

4. Принципы взаимодействия терапевта и клиента в индивидуальной арт-терапии.

Этапы арт-терапевтического процесса:

Подготовительный этап; начало изобразительной деятельности и формирование отношений;

Развитие психотерапевтических отношений и более активной деятельности;

Завершающий этап-интеграция.

Принципы индивидуальной работы. Создание терапевтического альянса. Основные составляющие: присутствие, поддержка и исследования беспокойства клиента. Терапевтический поиск. Интервенции терапевта.

5. Принципы групповой работы в арт-терапии.

Групповая психотерапия, цели и задачи. Принципы групповой работы. Изучение технологических приемов в рамках групповой работы

6. Использование символов в арт-терапевтической работе.

Общие сведения о понятие "символ" в психотерапии. Уровни рассмотрения символов. Архетипический, культуральный, личностный уровни.

Основные методы и техники арт-терапии, используемые при проведении программы:

Индивидуальная работа, работа в парах, тройках, групповая работа; дидактическое обучение; рассмотрение и анализ сложных случаев из практики; демонстрация сессий с применением технологических приемов и дальнейшем их анализом, проработка продемонстрированных технологических приемов; супервизорская практика.

В результате участия в программе "Базовые техники арт-терапии":

Ознакомитесь с историей арт-терапии, развитием и становлением данного терапевтического направления.

Получите информацию о феномене проведения арт-терапевтической сессии; основных понятиях и особенностях арт-терапии.

Ознакомитесь с различными направлениями арт-терапии, технологическими приемами в рамках каждого направления, методами арт-терапии.

Научитесь подбирать определенную технику арт-терапии для конкретно сложившейся клиентской ситуации.

овладеете навыками проведения арт-терапевтической сессии и групповой работы.

Получите возможность для личностного роста, расширения своих знаний и проработке собственных проблем.

техниками арт-терапии:

1. «Метод мандалы» Дж.Келлог – отражение текущего состояния человека, его отношений с внешним и внутренним миром. Мандала как психотерапевтическая и проективная методика.

2. «Каракули» - снижение страха перед рисованием, развитие спонтанности и саморегуляции, раскрытие творческого потенциала.

3. «Матрицы цветоструктурирования «Ключи Дракона»» - метод гармонизации, стабилизации своего внутреннего состояния. Использование метода в парной работе: общение с партнером – наши чувства и действия в паре.