
- •1. Тестові завдання:
- •2. Тестові завдання:
- •3. Тестові завдання:
- •4. Тестові завдання:
- •Тестові завдання:
- •6. Тестові завдання:
- •7. Тестові завдання:
- •8. Тестові завдання:
- •7. Добрати до наступних понять правильні варіанти визначення:
- •9. Тестові завдання:
- •10. Тестові завдання:
- •11. Тестові завдання:
- •12. Тестові завдання:
- •13. Тестові завдання:
- •14. Тестові завдання:
- •15. Тестові завдання:
- •16. Тестові завдання:
- •17. Тестові завдання:
- •18. Тестові завдання:
- •19. Тестові завдання:
- •20. Тестові завдання:
- •21. Тестові завдання:
- •22. Тестові завдання:
- •23. Тестові завдання:
- •24. Тестові завдання:
- •25. Тестові завдання:
- •6. Добрати до наступних понять правильні варіанти визначення:
- •26. Тестові завдання:
- •27. Тестові завдання:
- •28. Тестові завдання:
- •29. Тестові завдання:
- •30. Тестові завдання:
18. Тестові завдання:
1. Соціальне страхування співвідноситься із соціальною сферою суспільства таким чином:
а) соціальне страхування не входить до соціальної сфери;
б) соціальне страхування є складовим елементом соціальної сфери;
в) соціальне страхування та соціальна сфера суспільства - поняття ідентичні.
2. Методи державного регулювання соціального страхування за формами поділяються на:
а) прямі; б) правові; в) адміністративні; г) непрямі.
3. Предметом правового регулювання соціального страхування є:
а) відносини між державою і суб'єктами соціального страхування;
б) відносини між суб'єктами соціального страхування;
в) відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу встановлення тривалості робочого дня.
4. Характерними ознаками адміністративних методів державного регулювання соціального страхування є:
а) прямий вплив державного органу на дії суб'єктів господарювання;
б) відповідальність суб'єктів соціального страхування за ухиляння від виконання наказів;
в) надання суб'єктам господарювання вільного вибору своєї поведінки.
5. Цілі встановлення державних соціальних стандартів і нормативів:
а) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
б) визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації;
в) надання всім соціально незахищеним громадянам однакової за змістом і величиною соціальної допомоги.
6. В економічно розвинутих країнах у регулюванні соціального страхування перевага надається використанню таких методів:
а) правових; б) адміністративних; в) економічних; г) пропагандистських.
7. До принципів формування державних соціальних стандартів і нормативів можна віднести:
а) законодавче встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
б) установлення державних соціальних стандартів і нормативів без урахування соціально-демографічних факторів;
в) наукову обґрунтованість норм споживання та забезпечення.
8. За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
а) нормативи раціонального споживання;
б) нормативи максимальної тривалості робочого дня;
в) нормативи мінімального споживання.
9. Базовим державним соціальним стандартом є:
а) мінімальний розмір заробітної плати; б) прожитковий мінімум;
в) мінімальний розмір пенсії за віком.
10. У системі соціального партнерства беруть участь:
а) держава та наймані працівники;
б) держава, роботодавці та Міжнародна організація праці;
в) держава, роботодавці та наймані працівники.
19. Тестові завдання:
1. Для того щоб отримати статус особи, застрахованої у системі соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:
а) особа повинна надати згоду представникам органів соціального страхування;
б) особа повинна подати письмову заяву роботодавцю;
в) особа не повинна надавати згоду або заяву.
2. Професійне захворювання є страховим випадком у рамках страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:
а) лише якщо його було виявлено під час перебування застрахованої особи в трудових відносинах з підприємством, на якому виникло захворювання;
б) навіть якщо особа не перебуває в трудових відносинах з підприємством, на якому виникло захворювання;
в) лише якщо його було виявлено в період до настання пенсійного віку.
3. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу є:
а) акт розслідування нещасного випадку; б) листок непрацездатності;
в) письмова заява потерпілого.
4. Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи:
а) з вищою освітою за будь-яким фахом та досвідом роботи на підприємстві не менше п'яти років;
б) з вищою освітою за фахом спеціаліста з охорони праці, або з вищою технічною освітою, або з вищою медичною освітою та досвідом роботи на підприємстві не менше трьох років;
в) з вищою освітою за фахом спеціаліста з охорони праці, або з вищою технічною освітою, або з вищою медичною освітою та досвідом роботи на підприємстві не менше п'яти років.
5. Страхові експерти мають право:
а) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства;
б) брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
в) оформляти листок непрацездатності.
6. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сплачуються:
а) лише роботодавцями;
б) лише найманими працівниками;
в) і роботодавцями, і найманими працівниками.
7. Ставка страхового внеску на загальнообов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань встановлюється у відсотках і залежить від:
а) класу професійного ризику виробництва;
б) рівня травматизму та професійної захворюваності, а також стану охорони праці на підприємстві;
в) рівня середньої заробітної плати на підприємстві.
8. Ставка страхового внеску на загальнообов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:
а) є однаковою для всіх підприємств;
б) може бути нижче або вище ставки страхового внеску, встановленої для певної галузі, лише на 10% ;
в) може бути нижче або вище ставки страхового внеску, встановленої для певної галузі, лише на 50% .
9. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань будується на таких принципах:
а) паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням;
б) економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов праці;
в) обов'язковість сплати роботодавцями і найманими працівниками страхових внесків.
10. До можливих причин відмови у виплатах у рамках загальнообов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань можна віднести:
а) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
б) подання свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
в) відсутність на підприємстві належного стану охорони праці.