4. Об'єкти обліку та об'єкти калькулювання

Важливою передумовою раціонального обліку витрат і калькулю­вання собівартості продукції є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання.

Об'єктом обліку виробничих витрат є вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, виконані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва, процеси, фази й стадії технологічних процесів (переділи), окремі операції.

Об'єкт калькулювання - це одиниця продукції (робіт, послуг), тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві.

Залежно від технології і характеру продукції об’єктами калькулювання можуть бути:

• один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву;

• один .продукт (комплекс продуктів) по окремих процесах, стадіях, переділах, фазах виробництва;

• виріб (група виробів) по підприємству;

• виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;

• вид робіт, послуг по структурних підрозділах підприємства;

• напівфабрикат;

• деталі, вузли.

Для оцінки незавершеного продукту (напівфабрикатів) необхідно калькулювати собівартість за окремими технологічними етапами (переділами), тобто незакінчених обробкою продуктів за центрами відповідальності та місцями виникнення витрат. Місця виникнення витрат - це структурні одиниці, які характеризуються просторовою або функціональною відокремленістю, на рівні яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів, а отже, виникають ви­трати, що підлягають плануванню, нормуванню, обліку та контролю для ефективного управління.

Калькуляційні одиниці - це вимірники об’єкту калькулювання. Калькуляційна одиниця дає можливість розрахувати витрати на виробництво по кожній статті окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції. При виборі калькуляційної одиниці враховуються умови виробництва і споживання продукту, якісні та кількісні параметри.

Калькуляційні одиниці можна об'єднувати в такі основні групи:

• натуральні - один виріб (шт., метр погонний, м², м³, кг, т, л, квт/год);

• умовно-натуральні (1 умовна банка, 1 т-км, 1 умовна т, 100 пар взуття певного артикула);

• приведені (маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин, сто умовних банок консервів, умовний ящик скла);

• експлуатаційні (одиниця потужності машин, двигунів, корисна площа будинку, параметри приладів);

• одиниці часу (нормо-години, машино-дні).

До основних етапів калькуляційних розрахунків у системі обліку собівартості продукції належать:

• групування первісних витрат за калькуляційними статтями витрат і за об'єктами обліку витрат;

• визначення витрат і калькулювання собівартості продукції допо­міжних виробництв та віднесення їх на основне виробництво;

• визначення собівартості остаточного браку;

• оцінка зворотних відходів;

• оцінка незавершеного виробництва;

• розподіл витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом;

• розрахунок собівартості кожного об'єкта калькулювання та його калькуляційної одиниці.