Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книга_3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.06 Mб
Скачать
  1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з утри­манням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.

  2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на ви­нагороду відповідно до статті 349 цього Кодексу.

і. Коментована стаття є спеціальною щодо ст. 339 ЦК.

Повернення бездоглядної домашньої тварини власникові може супрово­джуватися певними розрахунками між ним та особою, яка затримала тварину, а також особою, якій вона була передана на утримання і в користування. Стат­тя визначає, що право на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тва­рини (це можуть бути кошти, що витрачені на годівлю), має як особа, яка за­тримала тварину, так і особа, якій тварина була передана на утримання та в ко­ристування. Витрати підлягають відшкодуванню не в повному обсязі, а з вира­хуванням вигод, здобутих від користування бездоглядною домашньою твари­ною (наприклад підлягатиме вирахуванню сума коштів, отримана від продажу молока, яке приносила велика рогата худоба).

Власнику має бути повернута не лише бездоглядна тварина, а й приплід, отриманий за час перебування тварини в особи, якій вона була передана на ут­римання і в користування, або в особи, яка затримала бездоглядну домашню тварину, оскільки за встановленим ЦК загальним правилом плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 189 ЦК).

2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що особа, яка затримала бездо­глядну домашню тварину, має право на одержання винагороди від власника. Частина 2 містить відсилку до ст. 339 ЦК, що робить регулювання в обох ви­падках ідентичним.

Стаття 343. Набуття права власності на скарб

  1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, ва­лютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втра­тив на них право власності.

  2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

  1. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, пра­во власності на скарб набуває власник цього майна.

  2. У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави ви­нагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент вияв­лення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого само­врядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо пам'ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на ви­нагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

  1. Визначення скарбу, що міститься в коментованій статті, майже повністю відтворює визначення, яке містив ЦК 1963 p. Об'єктом відносин є гроші (ст. 192 ЦК), валютні цінності (ст. 193 ЦК), інші цінні речі (дорогоцінні мета­ли, перли, дорогоцінні метали у зливках, у виробах і ломі), а не будь-яке інше майно. Названі об'єкти визнаються скарбом лише за наявності певних умов, а саме: 1) вони повинні бути закопані чи іншим способом приховані в землі; 2) власник їх є невідомий або якщо відомий, але за законом втратив на них право власності. З огляду на це не є скарбом умисно приховані цінності, якщо їх власник відомий і не втратив права власності на них.

  2. ЦК встановив нове положення, відповідно до якого право власності на скарб набуває особа, яка його виявила. У тих випадках, коли скарб був виявле­ний у майні, що належить на праві власності іншій особі (наприклад таким майном може бути земельна ділянка, будівля тощо), право власності на скарб виникає у двох осіб — в особи, якій належить майно, в якому скарб був прихо­ваний, та в особи, яка виявила скарб. Між цими особами виникає право спільної часткової власності на скарб, причому їхні частки є рівними (про по­няття права спільної часткової власності див. ст. 356 ЦК). У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.

  3. ЦК обмежив коло випадків, коли право власності на скарб набуває держа­ва. За ЦК 1963 p. скарб завжди надходив у власність держави. Відповідно до чинного ЦК держава набуває право власності на скарб лише тоді, коли предме­ти, що становлять скарб, є пам'яткою історії та культури. Правовий режим пам'яток історії та культури визначається Законом України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до вказаного Закону пам'яткою визнається об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який зане­сено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Спір про те, чи є скарб пам'яткою історії та культури, підлягає розгляду в суді.

4. Частина 4 коментованої статті надає особі, яка виявила скарб, що є пам'яткою історії та культури, право одержати від держави винагороду в розмірі до 20 відсотків від вартості скарбу на момент його виявлення, якщо во­на негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцево­го самоврядування. Якщо пам'ятка історії та культури була виявлена в майні, що належить іншій особі, право на отримання винагороди має як особа, яка ви­явила скарб, так і особа, в майні якої скарб був прихований, у розмірі до 10 відсотків від вартості скарбу кожна. Винагороду виплачує державний фінансовий орган.

5. Особи, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводяться відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків (наприклад геологи, історики), не набувають права власності на скарб, а також позбавляються пра­ва на одержання винагороди. У таких випадках винагорода осіб, що проводили зазначені роботи, визначається угодою сторін або трудовим договором.

Стаття 344. Набувальна давність

і. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.