43.Поняття та види часу відпочинку.Відпустки та їх види.

Час відпочинку - це встановлений законом час, впродовж якого працівники вільні від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використати на власний розсуд.

Види часу відпочинку:

1) перерви протягом робочого дня для відпочинку і харчу¬вання не більше 2 годин. Надається як правило після 4 годин роботи;

2) щотижневий відпочинок (вихідні дні). При 5-денному робочому тижні - 2 вихідні дні, при 6-денному - 1 день;

3) святкові та неробочі дні (їх перелік дано у ст. 73);

4) щорічні відпустки. Відпустка за перший рік роботи надається після 11 місяців безперервної роботи, а за 2-й і наступні роки - у будь-який час відповідного року роботи. Поділ відпустки дозволяється на прохання працівника за умови, щоб її основна частина була не менше 6 днів (для осіб до 18 років - 12 днів).

Відпустка - це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Види відпусток:

1) щорічні, до яких відносяться:

— основна (така відпустка повинна бути не менша ніж 24 календарних дні);

— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

— додаткова відпустка за особливий характер праці;

— інші додаткові відпустки, прописані в законодавстві;

2) додаткові у зв’язку з навчанням (вони надаються працівникам, які здобувають середню та вищу освіту, навчаються в закладах післядипломної освіти та аспірантурі);

3) творчі (їх передбачено для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також довідника, монографії тощо, тобто для наукової праці);

4) соціальні:

— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

— відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (надається жінці, що працює і має дві або більше дитини до 15 років, дитину-інваліда або усиновила дитину; одинокій матері; батькові, який виховує дитину без матері; особі, яка взяла дитину під опіку);

5) без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним або трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

44.Дисциплінарна відповідальність працівників.

Трудова дисципліна виступає об’єктом ряду правопорушень, за які може наставати юридична відповідальність різних видів, в тому числі дисциплінарна. Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом полягає у обов’язку працівника відповісти за вчинене ним порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Дисциплінарний проступок – це винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків, передбачених законодавством про працю, колективним та трудовим договорами, що призводить до порушення внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві.

Виділяють два види дисциплінарної відповідальності: 1) загальна – застосовується до всіх працівників, за виключенням тих, які підлягають спеціальній відповідальності; 2) спеціальна – передбачена тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі спеціальних нормативно-правових актів.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст.147-152 КЗпП України. Відповідно до ст.147 за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне звільнення допускається у визначених законом випадках: за систематичне порушення трудової дисципліни ,за прогул без поважних причин, за появу на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння за розкрадання майна власника , за однократне грубе порушення трудової дисципліни керівними працівниками. дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, стягнення можуть накладатися також вищестоящими органами. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність характеризується спеціальним суб’єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень та особливим порядком їх накладення та оскарження. Спеціальним суб’єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними законами, статутами, положеннями про дисципліну. Відрізняється від загальної відповідальності і більш широким змістом дисциплінарного проступку. Зокрема, для певних категорій працівників вимоги морального змісту включено до їхніх трудових обов’язків За спеціальною відповідальністю стягнення можуть накладатися не тільки органом, якому надано право прийняття на роботу, а й вищестоящими органами.