23. Договір майнового найму та договір позики.

Договір майнового найму (оренди)

За договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове ко¬ристування за плату. В юридичній лексиці вживаються два терміни для означення цього договору — «договір майнового найму» і «договір оренди», які мають майже однаковий правовий зміст.

Сторонами договору є наймодавець і наймач, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Зміст договору полягає в передачі майна від наймодавця до найма¬ча в тимчасове користування, а не у власність. Саме в цьому полягає головна відмінність договору майнового найму від договору купівлі-продажу. Другою його рисою є платний характер користування. За цією ознакою договір майнового найму відрізняється від договору безоплатного користування майном.

Предметом договору майнового найму можуть бути лише речі індивідуально визначені та такі, що не можуть бути знищені або істот¬но змінені в процесі користування ними, оскільки наймач при припи¬ненні договору найму зобов'язаний повернути майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна юридичних осіб повинен бути укладений у письмовій формі за винятком випадків, передбачених законодавством.

Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. Коли дого¬вір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін вправі відмовити¬ся від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитися від догово¬ру, попередивши про це другу сторону за один місяць.Договір майнового найму належить до двосторонніх, сплатних і консесуальних договорів.

Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Сторонами договору є позикодавець і позичальник, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак законодавством перед¬бачено існування ряду юридичних осіб, що створюються спеціально для здійснення позичкових операцій, наприклад ломбардів.

Зміст договору полягає в передачі грошей або інших родових речей від однієї особи (позикодавця) до іншої (позичальника) у власність. При цьому такий договір має безоплатний характер, оскільки позико¬давець має право на одержання процентів на суму позики лише в випадку, якщо це передбачено законом. Цим цей договір відрізняється від договору купівлі-продажу.

Відмінність договору позики від договору майнового найму поля¬гає в тому, що, по-перше, за договором позики передаються гроші та інші родові речі, а за договором майнового найму — індивідуально визначені речі. По-друге, договір позики має знову ж таки безоплат¬ний характер, а договір манного найму—сплатний. 1 по-третє, в зв'язку з тим, що предметом договору позики є родові речі, за цим . договором відбувається перехід права власності на них. Тобто позивач має право продати предмет позики або подарувати його, але такий само родовий предмет потім має повернути позикодавцю.

Законом встановлено, що договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Отже, він належить до реальних договорів. Передача грошей або інших родових речей являє собою не лише виконання договору, а й його укладення. Ця сама обставина дає підставу вважати договір позики одностороннім договором, оскільки обов'язок виникає лише у позичальника — повернути позикодавцю отриману суму грошей або кількість речей. Позикодавець має тільки право вимагати повернення цієї суми грошей або кількості речей.

Близьким за своєю природою до договору позики є кредитний договір. За цим договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повер¬нути таку ж суму коштів та проценти на неї. До кредитного договору застосовуються ті самі правила, що й до договору позики, якщо інше не випливає із законодавства та суті цього договору.