Глава 2. Арттерапія, як галузь наукового знання

2.1. Сутність і зміст арттерапії

Арттерапія виникла в 30-і роки нашого століття. Перший урок застосування арттерапії ставиться до спроб корекції емоційно-особистісних проблем дітей, які емігрували до США з Німеччини під час другої світової війни. З тих пір арттерапія отримала широке поширення і використовується як самостійний метод і як метод, що доповнює інші техніки.

Термін «арттерапія» (буквально: терапія мистецтвом) ввів у вживання Адріан Хілл (1938) при описі своєї робіт з туберкульозними хворими в санаторіях. Це словосполучення використовувалося по відношенню до всіх видів заняття мистецтвом, які проводилися в лікарнях і центрах психічного здоров'я.

Арттерапія - це спеціалізована форма психотерапії, заснована на мистецтві, в першу чергу образотворчому та творчої діяльності.

Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання.

Найважливішою технікою Арттерапевтичної впливу тут є техніка активного уяви, спрямована на те, щоб зіштовхнути лицем до лиця свідоме і несвідоме і примирити їх між собою за допомогою афективного взаємодії.

Виділяють два основних механізми психологічного корекційного впливу, характерних для методу арттерапії.

Перший механізм полягає в тому, що мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травматичну ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта.

Другий механізм пов'язаний з природою естетичної реакції, що дозволяє змінити дію «афекту від болісного до приносить насолоду».

Використання елементів арттерапії в груповій роботі дає додаткові результати, стимулюючи уяву, допомагає вирішувати конфлікти і налагоджувати відносини між учасниками групи. Мистецтво приносить радість, що важливо саме по собі, незалежно від того, народжується ця радість в глибинах підсвідомості чи є результатом усвідомлення можливості розважитися.

В якості матеріалів на заняттях з арт-терапії використовуються фарби, глина, клей, крейда. Арттерапія використовується як в індивідуальній, так і в груповій формі.

Арттерапія має і освітню цінність, так як сприяє розвитку пізнавальних і творчих навичок.

Існує дві форми арттерапії: пасивна та активна.

При пасивній формі клієнт «споживає» художні твори, створені іншими людьми: розглядає картини, читає книги, прослуховує музичні твори.

При активній формі арттерапії клієнт сам створює продукти творчості: малюнки, скульптури і т.д.

Заняття з арт-терапії можуть бути структурованими і неструктурованими.

При структурованих заняттях тема жорстко задається і пропонується певний матеріал. Як правило, після закінчення занять обговорюються тема, манера виконання і т д.

При неструктурованих заняттях клієнти самостійно вибирають тему для освітлення, матеріал, інструменти.

До засобів арттерапії відносять різьблення по дереву, карбування, мозаїку, вітражі, ліплення, малюнок, вироби з хутра і тканин, плетіння, гаптування, випалювання, ліпка, моделювання з папером, фарбами, деревом, каменем, образні розмови, написання оповідань, спів, музика, виразний рух тіла.

Арттерапевтичної заняття проводяться двома способами. У першому випадку клієнтові надається можливість виготовити виріб з конкретного матеріалу за власними малюнками на певну тему. При цьому вдається побачити дивні незвичайні поєднання кольорів, своєрідну форму, самобутнє вираз сюжету. Все це безпосередньо пов'язано з особливостями світовідчуття клієнта, його почуттями, переживаннями, що відбивають приховані від свідомості символи. Арттерапія дозволяє отримати в цьому випадку додатковий діагностичний матеріал, що свідчить про проблеми клієнта. [30]

Другий варіант - неструктуроване заняття. Клієнти самі обирають тему, матеріал, інструменти. Наприкінці занять проводиться обговорення теми, манери виконання і т.д.

Завданням арттерапевт є створення особливої ​​атмосфери, яка сприятиме спонтанного прояву творчості клієнта, і при цьому неволодіння арттерапевтом досконало використовуваним матеріалом ставить його як би на одну лінію в творчому плані з клієнтом і сприяє саморозкриттю клієнтів.

Активна діяльність і творчість сприяють розслабленню, зняття напруженості у клієнтів.

Основна мета арт-терапії полягає у розвитку самовираження і самопізнання клієнта через мистецтво, а також у розвитку здібностей до конструктивних дій з урахуванням реальності навколишнього світу. Звідси випливає найважливіший принцип арттерапії - схвалення і прийняття всіх продуктів творчої образотворчої діяльності незалежно від їх змісту, форми і якості. Існують вікові обмеження використання арттерапії у формі малюнка і живопису

Арттерапевтичної метод дозволяє як не можна краще об'єднати індивідуальний підхід до клієнта і групову форму роботи. Як правило, Арттерапевтичної методи присутні в будь-якій програмі корекції, доповнюючи та збагачуючи розвиваючі можливості гри

Створення продукту в процесі арттерапії обумовлено цілою системою спонукань, центральними з яких є

• прагнення суб'єкта висловити свої почуття, переживання в зовнішній дієвої формі;

• потреба зрозуміти і розібратися в тому, що відбувається в собі;

• потреба вступити в комунікацію з іншими людьми, використовуючи продукти своєї діяльності;

• прагнення до дослідження навколишнього світу через символізацію його в особливій формі, конструювання світу у вигляді малюнків, казок, історій.

Процес створення будь-якого творчого продукту базується на таких психологічних функціях, як активне сприйняття, продуктивна уява, фантазія і символізація.

Залежно від характеру творчої діяльності та її продукту можна виділити наступні види арттерапії рисункові терапію, засновану на образотворчому мистецтві; музикотеранію, бібліотерапію, як літературний твір і творче прочитання літературних творів, танцетерапію та ін