1.2. Наукове обгрунтування арттерапії

Відомо, що на початку XIX ст. французький лікар-психіатр Жан Етьєн Домінік Еськироль став вводити музикотерапію до психіатричних установ. Застосування музики в медицині носило переважно емпіричний характер.

Перші спроби наукового осмислення механізму впливу музики на організм людини відносяться до XVII ст., А експериментальні дослідження - до кінця XIX - початку XX. в. Вчені робили спроби підвести фізіологічний базис під емпіричні факти.

У Росії інтерес до проблеми взаємозв'язку музики і медицини очевидний. За ініціативи В. М. Бехтерєва в Росії в 1913 р. був заснований комітет з дослідження музично-терапевтичних ефектів, до якого увійшли ряд видатних лікарів і представників музичного світу. Спеціальні дослідження С. С. Корсакова, В. М. Бехтерєва, І. М. Догеля, І. М. Сеченова, І. Р. Тарханова, Г. П. Шипуліна та ін виявили позитивний вплив музики на різні системи організму людини: серцево-судинну, рухову, дихальну, центральну нервову.

У Європі практика використання образотворчого творчості в лікуванні хворих, які мають психічні розлади, відноситься до початку XX ст. У Великобританії такою діяльністю займалися М. Річардсон, Дж. Дебуффе, Є. Гутман та ін Здійснюється взаємодія представників «художнього світу» з психіатрами. Образотворча діяльність психічно хворих виявляється об'єктом наукового осмислення, застосовується з метою діагностики. Досвід використання художньої творчості в подоланні недуг і прискоренні процесів відновлення та реабілітації описаний у книзі А. Хілла «Образотворче мистецтво проти хвороби» (1945). Він ввів в європейську науку і практику термін «арттерапія» по відношенню до образотворчого мистецтва як засобу лікувального впливу (А. І. Копитін). [25]

У США в 1940-і рр.. М. Наубург використовувала в психотерапевтичній роботі з дітьми рисункові техніки, розглядаючи вираз дитиною своїх переживань в образотворчій діяльності в якості інструмента дослідження його несвідомих процесів.

У цей час арттерапія розвивається в контексті теоретичних ідей 3. Фрейда і К. Юнга і в психотерапевтичній практиці використовується як метод лікувального впливу на психічно хворого через включення його тільки в образотворчу діяльність. Лікувальний ефект в американському Арттерапевтичної напрямку обгрунтовується за допомогою ідей традиційного психоаналізу.

Використовуючи ідеї К. Юнга про можливості художньої творчості в психоаналітичній, психотерапевтичної практиці, Р. Пікфорд, М. Мілн, Д. Віннікотт та ін внесли великий внесок у розвиток арттерапії, в основі якої в той час було образотворче мистецтво.

Друга половина XX ст. характеризується створенням перших професійних об'єднань арттерапевтом (у 1963 р. з'явилися Британська асоціація арттерапевтом, Американська Арттерапевтичної асоціація). Цілями і завданнями діяльності цих об'єднань було сприяння збереженню психічного і фізичного здоров'я громадян за допомогою образотворчого мистецтва та інших видів творчості як психотерапевтичного інструменту.

У 1970-і рр.. Британська асоціація арттерапевтом зробила перші кроки з впровадження арттерапії в державне охорону здоров'я. В цей же час починається підготовка фахівців-арттерапевтом в США і Великобританії. А в 1980 - 1990-і рр.. характерним для Арттерапевтичної практики є підвищення її ролі в освіті, зокрема, в спеціалізованих школах.

Розгляд мистецтва як чинника психічного розвитку дітей, обгрунтування використання образотворчих прийомів у роботі з дітьми як психотерапевтичного і психокорекційного інструменту дається в роботах X. Рід (1943), Є. Крамер (1958, 1971).

У Росії такий досвід роботи представлений в роботах Є. І. Бурхливо (1989), Г. В. Бурковського, Р. Б. Хайкіна (1982), О. А. Карабаново (1997) та ін Образотворча діяльність дозволяє дітям без слів висловити свої думки. Використання ж продуктів образотворчої діяльності (малювання, ліплення, декоративно-прикладного мистецтва) полегшує відреагування переживань і фантазій, сприяє зміні поведінки.

У другій половині XX ст. музикотерапія виділяється як самостійний напрям. Воно широко практикується в країнах Європи та США. Цей період характеризується організацією музично-психотерапевтичних товариств та центрів у Швеції, Австрії, Швейцарії, Німеччини, Росії.

Інтерес до використання мистецтва з метою корекції, до механізму його впливу на людину в кінці XX ст. помітно виріс. Це пов'язано з науково-технічним прогресом (появою аудіовізуальних засобів, медичної техніки та ін.)

Огляд напрямків арттерапії міститься в роботах Л. С. Брусилівського, В. Є. Рожнова, 3. Матейновой, С. Машура, В. І. Петрушина.

В даний час різні види арттерапії представлені практично у всіх країнах як у медицині (при нервово-психічних, соматичних захворюваннях), так і в психології (загальної, медичної, спеціальної), оскільки при будь-якій структурі порушення так чи інакше порушується афективна сфера.

Особливе місце серед сучасних видів арттерапії займає музикотерапія. Кожна з музично-шкіл Європи має свою концепцію.

Так, у Франції та Голландії музикотерапія широко використовується і в практиці психотерапії, і в хірургії. При цьому музика підбирається з урахуванням її фізіологічного впливу на організм, особливостей людини, його захворювання. У Голландії музика використовується і при лікуванні серцево-судинних захворювань. Певна класична музика позитивно впливає на серцево-судинну систему людини, допомагає впоратися із самотністю, покращує самопочуття людини.

Відомий французький отоларинголог А. Томатіс досліджував вплив звуків високої частоти на психіку людини. Він показав, що людина не просто чує: сприймаються їм коливання впливають на нерви внутрішнього вуха і, перетворюючись там в електричні імпульси, направляються в мозок. [29]

Шведська школа музикотерапії (засновник А. Понтвік) виходить з концепції псіхорезонанса, в якій вказується, що глибинні шари людської свідомості резонують з виконуваними гармонійними формами і виявляються доступними для розуміння. А. Понтвік, спираючись на погляди К. Юнга, на поняття «колективного несвідомого», розвинув уявлення про способи розкриття глибинних шарів психіки за допомогою співвідношень звуків, що дають ефект обертонів.

У США музикотерапія отримала визнання після другої світової війни, коли вона успішно застосовувалася при лікуванні емоційних розладів у ветеранів. Подальший розвиток музикотерапії зазначалося після демонстрації її ефективності в роботі з дітьми та старими людьми. У США в 1950 р. створена Національна асоціація музичної терапії.

Одним з найбільш відомих сучасних Арттерапевтичної центрів США є відкрита в 1990 р. в університеті Нью-Йорка клініка музичної терапії Нордоффа-Роббінса.

В Англії, в Лондоні, в 1975 р. був організований Центр музичної терапії, який займається розробкою музично-терапевтичних програм для спеціальних шкіл та клінік Лондона.

У Німеччині в 1985 р. при медичному факультеті університету Віттен Хердеке був створений Інститут музичної терапії, де музикотерапія застосовується в багатьох областях медицини: дитячої та загальної психіатрії, педіатрії, невропатології, інтенсивної терапії та ін [13]

У Росії в другій половині XX ст. арттерапія розробляється і використовується в лікувальних і корекційних цілях як в різних напрямках медицини, так і в психології, зокрема, у спеціальній психології.

Ефективність використання різних видів арттерапії в корекції і лікуванні підтверджується широким спектром робіт з музикотерапії (Л. С. Брусилівський, В. І. Петрушин, І. М. Гриньова та ін), вокалотерапіі (С. В. Шушарджан), ізотерапії (А . І. Захаров, Р. Б. Хайкін, М. Є. Бурхливо і ін), бібліотерапії (В. В. Мурашевскій, А. М. Міллер, Є. Ю. Pay, Ю. Б. Некрасова та ін) , імаготерапії (І. Є. Вольперт, Н. С. Говоров).

Вітчизняна школа використання мистецтва у лікуванні та корекції в останні роки досягла величезних успіхів і показує, що різні засоби мистецтва, особливо музика, надають лікувальну і корекційна вплив як на фізіологічні процеси організму, так і на психоемоційний стан людини.

Позитивний вплив мистецтва на центральну нервову систему відзначали психіатри А. Л. Гройсман і В. Райков. Останній вказував на психокорекційної вплив живопису на людину, особливо при його активній участі в образотворчій діяльності та створення живописного твору.

Спостереження психотерапевта С. Мамулова показали, що нормалізації діяльності серцево-судинної системи допомагає музика, що виконується на кларнеті і скрипці.

Вплив мелодійної музики забезпечує седативний ефект, музика ритмічна, енергійна, з помірним темпом і динамікою є тонізуючим при відновлювальної судинної терапії, в тому числі при порушенні мозкового кровообігу (І. М. Гриньова).

Лікувальна дія художнього співу, вокалотерапіі, характер її застосування в лікувально-оздоровчої практиці показані С. В. Шушарджаном (1994). Виявлено переважна дію деяких музичних програм на культури мікроорганізмів: стафілокока і Е. Coli (С. В. Шушарджан, А. А. Стехін, Г. В. Яковлєва, В. А. Ішутін, В. Є. Гінзбург, 2000).

У Москві в 1997 р. створена Міжнародна академія інтегративної музикотерапії (Маїму), де кращі досягнення сучасної клінічної та традиційної (народної) медицини, комп'ютерної технології та мистецтва були об'єднані в систему під назвою інтегративна медицина.

В даний час можна виділити декілька напрямів використання мистецтва у корекційній роботі: псіхофізіологіче ське (пов'язане з корекцією психосоматичних порушень), психотерапевтичне (пов'язана з психо-емоційної сферою), психологічне (виконує катарсістіческую, регулятивну, комунікативну функції), соціально-педагогічну (пов'язане з розвитком естетичних потреб, розширенням загального та художньо-естетичного кругозору, з активізацією потенційних можливостей дитини у практичній художній діяльності і творчості). Реалізація цих напрямків у роботі з дітьми з проблемами здійснюється через певні психокорекційні, корекційно-розвиваючі методики, які використовуються в рамках артпедагогікі і арттерапії. [31]