
- •Виклад основного матеріалу:
- •1. Загальні характеристики говоріння як виду мд
- •2. Загальні характеристики діалогічного мовлення
- •3. Структурні особливості діалогічного мовлення
- •4. Етапи навчання дошкільників дм
- •I. Об’єднання реплік у дє
- •II. Об’єднання діалогічних єдностей у мікродіалоги
- •5. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
- •Функціональна схема.
- •6. Способи навчання діалогічного мовлення
- •Зразки вправ та методичні прийоми для навчання дм
4. Етапи навчання дошкільників дм
Раціональним підходом до навчання ДМ вважають навчання реплікуванню, що є підготовчим або нульовим етапом формування навичок та вмінь дітей.
Типи вправ: рецептивно-репродуктивні та репродуктивні умовно-комунікативні вправи на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, на запит певної інформації (за зразком), повідомлення інформації тощо.
При навчанні реплікування важливо поступово збільшувати обсяг репліки дитини – від 1 до 2-3 фраз. Коли діти засвоять репліку-реакцію та ініціативну репліку, можна переходити до оволодіння різними типами ДЄ. Це передбачає такі етапи:
I. Об’єднання реплік у дє
Типи вправ: рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками.
Режим дитина-дитина, а вихователь лише дає їм певне комунікативне завдання, де окреслюється КС і вказуються ролі, що їх виконуватимуть діти.
II. Об’єднання діалогічних єдностей у мікродіалоги
Мікродіалог як структурна основа розгорнутого діалогу є засобом вираження основних комунікативних намірів співрозмовників та включає взаємопов’язані ланки ДЄ. Різниця між мікродіалогом та ДЄ полягає як у обсязі, так і своїй відносній завершеністю. Розгорнутий діалог складається з 2-3 мікродіалогів.
Метою другого етапу є навчання дітей об’єднувати засвоєні ДЄ, підтримувати бесіду, не завершити її після першого обміну репліками.
Типи вправ: рецептивно-продуктивні комунікативні вправи, що допускають використання спеціально створених вербальних опор для висловлювань дітей.
Дітям пропонуються певні ролі або вони ведуть розмову від свого власного імені.
III. Навчання вести діалоги різних функціональних типів.
Типи вправ: рецептивно-продуктивні, комунікативні вправи вищого рівня, в яких не дозволяється використання спеціально створених вербальних опор.
5. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
Система вправ для навчання ДМ ділиться на 4 групи вправ:
І група – вправи для навчання «реплікування»;
II група – вправи на засвоєння ДЄ різних видів;
III група – вправи на створення мікродіалогів;
IV група – вправи на створення діалогів різних функціональних типів.
І група вправ передбачає навчання дітей «реплікувати». Для цього використовують умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні, репродуктивні вправи на підстановку, трансформацію, імітацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій (види вправ) тощо.
Вправи, які ґрунтуються на операціях підстановки, трансформації, розширення та імітації відіграють особливу роль у формуванні навичок ДМ.
Трансформація – зміни, пов’язані із зміною граматичної форми мовних одиниць, метою якої є формування в дітей уміння граматично правильно оформлювати репліки, удосконалювати вимовні та лексичні навички. Наприклад:
1) зміна підмета веде до трансформації дієслова (I live in Kyiv. – Sasha lives in Kyiv.)
2) трансформація ствердження в заперечення (My father likes reading. – Nick’s father does not like reading.)
3) трансформація часових форм дієслів (Nick is reading a book. Nick reads a lot – Present Continuous трансформується в Present Simple.)
Ефективність оволодіння ДМ пов’язана також з операцією розширення, яка забезпечує інформативність висловлювання (напр.: I have a book. I have an English book. I have an interesting English book. I have an interesting English book at home.).
Важливою та ефективною є операція підстановки, під час якої МЗ замінюється іншими, відомими дітям ЛО і, як наслідок, створюються умови для мимовільного запам’ятовування ГС. Під час виконання цієї дії дитина спрямовує увагу на семантичний (змістовий) аспект висловлювання, адже підстановка нових слів надає нового змісту МЗ (напр.: I have a box. And you, Sasha? – I have a book.).
Імітація зразків мовлення (напр.: Вихователь: I love cats. Дитина: I love cats, too.).
ІІ група вправ спрямована на те, щоб навчити дітей самостійно вживати ДЄ різних видів. При цьому використовуються рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи на обмін репліками (напр.: Вихователь: I like having porridge for breakfast. Дитина: And I like having sandwich for breakfast.).
Перед виконанням вправи вихователь розкладає малюнки із зображенням відповідних предметів, які діти можуть використати при відповіді.
ІІІ група вправ спрямована на навчання об’єднувати засвоєні ДЄ в мікродіалоги, застосовуючи при цьому рецептивно-продуктивні комунікативні вправи нижчого рівня з використанням штучно створених вербальних опор. Традиційно виділяють три основні види таких опор: