4. Система вправ для навчання монологічного мовлення

Враховуючи зазначені етапи формування умінь ММ, вправи поділяють також на три групи:

1. вправи першого етапу:

   • мовні рецептивні і рецептивно-продуктивні вправи на знаходження дітьми мовних засобів міжфразового зв’язку у понадфразовій єдності і на їх застосування для об’єднання речень у надфразову єдність;

   • умовно комунікативні продуктивні вправи на об’єднання МЗ рівня фрази у понадфразову єдність (вправи на приєднання самостійного висловлювання дитини до поданого вихователем початку і об’єднання структурно однотипних і різнотипних речень; вихователь спрямовує мовлення дітей, що залишається на рівні фрази (напр.: Вихователь: Діти, давайте опишемо погоду. Я почну, а ви мені допоможете. Вихователь: It’s cool. Дитина 1: It’s not raining. Дитина 2: The sky is grey. Дитина 3: The sun is not shining.);

2. вправи другого етапу продуктивно комунікативого характеру з опорою для забезпечення логічної зв’язності висловлювання на створення власного мікромонологічного висловлювання понадфразового рівня (напр., Вихователь: Розкажіть, ким працюють ваші батьки. Допоможуть вам ці картинки.)

3. вправи третього етапу – правило продуктивно комунікативного характеру без опор з метою створення власного монологічного висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових видів. Іноді допускається підказка у вигляді картинок тощо (напр., Вихователь: Ви зараз у крамниці, назвіть овочі чи фрукти, які ви б хотіли купити. Дитина 1: I’d like to buy bananas. Дитина 2: I’d like to buy carrots and plums. Дитина 3: I’d like to buy apples, cucumbers, and pears.)

5. Контроль та оцінювання говоріння

Правильно організований контроль умінь говоріння дозволяє вихователю раціонально розподілити навчальний час, перевірити ефективність використаних вправ, відкорегувати тематичний план, побачити практичні досягнення окремих дітей і групи в цілому.

Найадекватнішою формою контролю умінь і навичок говоріння є усна форма, що дозволяє виявити мовну реакцію, мовні автоматизми, характер зупинок, ситуативність мовлення.

Під час усної форми перевірки іноді виникають труднощі фіксації обсягу висловлювання і помилок, що можуть бути випадковими як наслідок спонтанності, непродуманості, експромтності мовлення. Усний контроль навичок і вмінь говоріння буває фронтальним, індивідуальним і груповим.

Фронтальна усна перевірка найзручніша для поточного контролю та для виявлення ступеня засвоєння матеріалу, виявлення загальної картини успішності. Ця перевірка має цілеспрямований характер, проводиться під керівництвом вихователя і здійснюється у вигляді вправи «питання-відповідь» з провідною роллю вихователя, крім випадків перевірки діалогічного вміння дітей, особливо можливостей починати та підтримувати бесіду.

Груповоий контроль говоріння передбачає бесіду групи дітей.

Виявленню рівня володіння монологічним мовленням окремими дітьми сприяє індивідуальний вид контролю, наприклад:

• відповіді на комунікативні питання з використанням опор (ситуація, вивчена тема, малюнок тощо), тексту;

• монологічне висловлювання з використанням запропонованих опор.

Індивідуальні форми контролю – обов’язкивий вид контролю під час перевірки рівня уміння говоріння персонально кожної дитини.

Результати контролю є певним стимулом удосконалення прийомів навчання мови.

Прийоми та форми контролю повинні відповідати таким вимогам:

• контролюючо-навчальний характер;

• адекватність, тобто спрямованість на перевірку однієї форми спілкування;

• детермінованість навчальним процесом;

• посильність перевірки та відпрацювання її результатів;

• відповідність віковим особливостям дітей;

• зацікавленність дітей.

Перевірка сформованості умінь ММ враховує різноманітність лексики і граматичних структур та правильність їхнього вживання; розгорнення і послідовність повідомлення; відповідність мовних засобів ситуації спілкування; обсяг висловлювання; наявність мовного наміру і його реалізація; кількість пропозицій, що виражають суб’єктивну інформацію.