ЛЕКЦІЯ 13

НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ (2 ГОД.)

План лекції:

1. Загальні характеристики монологічного мовлення.

2. Класифікація монологічних висловлювань.

3. Етапи навчання монологічного мовлення.

4. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

5. Контроль та оцінювання говоріння.

Література:

1. Лозова О.М. Психологічні аспекти засвоєння іноземної мови: навч.-метод. посіб. / О.М.Лозова. – К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2011. – 108 с.

2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підруч. [для студ. вищ. закл. осв.] / під ред. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

3. Шкваріна Т.М. Методика навчання іноземної мови дошкільників: навч. посіб. – К.: «Освіта України», 2007. – 300 с.

Виклад основного матеріалу:

1. Загальні характеристики монологічного мовлення

Основою монологічного мовлення (ММ) є монолог. Монолог – це організоване усне мовлення однієї особи, направлене до співрозмовника чи аудиторії. Найчастіше монолог є окремим випадком ДМ, коли висловлювання одного із співрозмовників подається у розгорнутому вигляді як закінчене повідомлення. Тому, під час навчання говоріння монологічна форма є наступним кроком у розвитку розгорнутих висловлювань у системі ДМ. Розгорнуті висловлювання під час ММ будуються на внутрішній логіці розвитку думок мовця і на контексті усього висловлювання з урахуванням ситуації спілкування.

Як і діалогічне, ММ має свої комунікативні, психологічні та мовні особливості, які повинен знати вихователь для успішного навчання.

Головними функціями ММ є:

• інформативна – повідомлення інформації про предмети, осіб чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

• волютативна – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання на користь чогось/когось;

• експресивна (емоційно-виразна) – вживання мовлення для опису стану, в якому знаходиться мовець, для зняття емоційної напруженості;

• розважальна – промова людини зі сцені чи серед друзів для розваги слухачів (наприклад, художнє читання, розповідь у неофіційній бесіді);

• ритуально-культова – виступ під час певного ритуального обряду (наприклад, виступ на ювілеї).

Із психологічної точки зору можна виділити такі особливості:

• однонаправленість: на відміну від двостроннього діалогічного, монологічне мовлення направлене на аудиторію чи слухача, від яких не очікується відповідна реакція у вигляді мовлення уголос;

• зв’язність, яка розглядається у двох аспектах: психологічному (передбачає зв’язність думки, що виражається в композиційно-смисловій єдності тексту як продукту говоріння); мовному (передбачає зв’язність мовлення, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку);

• тематичність: передбачає відповідність висловлювання з певною загальною темою, яка, у свою чергу, розпадається на підтеми або мікротеми;

• контекстуальність: характерна для спонтанного монологічного висловлювання відповідно до ситуації;

• відносно безперервний спосіб мовлення, що не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу, без перерви, завдяки чому досягається завершеність думки;

• послідовність і логічність, що реалізуються в розвитку ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо;

ММ має такі мовні особливості:

• структурна завершеність речень;

• відносна повнота висловлювання;

• розгорнутість та різноструктурність фраз;

• складний синтаксис;

• зв’язність та володіння мовними засобами міжфразового зв’язку.

Мовними засобами міжфразового зв’язку є:

• лексичні та займенникові повтори;

• сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу (адвербіалії), артиклі тощо (напр.: адвербіалії часу та послідовності: later, then, after that; адвербіалії та сполучники причин та наслідку: why, that’s why, so, at first, secondly, though);

• усномовленнєві формули, що допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання (to begin with, well, I’d like to tell you this, that reminds me, by the way);

• усномовленнєві формули, які показують ставлення того, хто говорить, до висловлювання (to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, I am not sure).