Лекція № 8 Тема: Стрес. Шляхи попередження стресових ситуацій.

Стрес - це не те, що з вами трапилося,

а те, як ви це сприймаєте.

Г.Сельє План

1. Поняття про стрес.

2. Види стресу та причини виникнення.

3. Динаміка перебігу стресу.

4. Шляхи попередження стресових ситуацій.

У побуті слово «стрес» уживається в досить широкому сенсі. Що таке стрес? Під ним мається на увазі напруга, тиск або тягар, навантаження. «Стрес» - слово, запозичене з англійської мови й означає «напругу».

У літературу з медицину та психологію слово «стрес» потрапило в середині 30-х років. У 1936 р. у журналі «Nature» було опубліковано коротке повідомлення канадського фізіолога Г. Сельє під назвою «синдром, викликаний різними ушкоджувальними агентами». Так було покладено початок утвердженню в науковому та повсякденному побуті однієї з наймодніших теорій ХХ століття.

У стресових ситуаціях протікають процеси фізичної та розумово-психічної адаптації до зовнішніх і внутрішніх впливів. Відповідно, і сам стрес можна розглядати як захисну реакцію на зовнішні та внутрішні подразники (стресори). Разом із тим стрес - це комплекс емоційних станів, що виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи.

За допомогою стресової реакції організм намагається відновити порушену під впливом стресів рівновагу. Г. Сельє показав, яким чином стрес пов'язаний із поступовим виснаженням резервів організму, що намагається пристосуватись до нових умов. При цьому, наприклад, відбувається активізація тієї частини вегетативної нервової системи, що відповідальна за активність і працездатність організму.

Сутність стресової реакції полягає в початковому збуджені і активації організму, необхідної для готовності до фізичної напруги.

З доісторичних часів, коли печерні люди жили під постійною загрозою нападу, людське тіло придбало властивість певним чином реагувати на будь-яку напругу. Потрапляючи в загрозливу ситуацію, первісна людина була змушена швидко мобілізувати всі свої сили, захищаючись або тікаючи від небезпеки. Коли ми відчуваємо небезпеку, у нашому організмі відбувається таке:

• наднирники починають виробляти гормон адреналін, що «готує» наше тіло до виходу із критичної ситуації;

• серце починає битися швидше, а дихання стає частішим;

• збільшується приплив крові до мозку, якому потрібно більше кисню для активної життєдіяльності під час небезпеки;

• м'язи напружуються та готові діяти;

• припиняється процес травлення, що дозволяє організму заощадити чимало енергії.

Виходячи із цього, до основних психофізіологічних ознак стресу можна віднести:

• зіпрілі долоні;

• часте серцебиття;

• рясне потовиділення;

• виникнення проблем із диханням;

• обличчя червоніє або блідне;

• зіниці розширюються;

• зростає кров'яний тиск;

• м'язи напружені;

• виникає відчуття пригніченості.

Людина, яка щойно уникла нещасного випадку, може відчути у своєму тілі в момент небезпеки всі перераховані фізіологічні зміни. Подібні, але не такі сильні наслідки відбуваються й у менш небезпечних ситуаціях.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства стрес виникав в умовах необхідності фізичного виживання (здобування їжі, притулку, вогню, партнера для продовження роду). У сучасному суспільстві (особливо в умовах науково-технічної революції) наші стресори досить мало пов'язані з основними механізмами виживання і значно більше із соціальним успіхом, із породженням зростаючих вимог життєвих стандартів, а також з необхідністю відповідати очікуванням інших і самих себе.

Розглянемо основні поняття, які характеризують стресовий стан людини.

Стрес (англ. – stress, напруження, тиск) – емоційний стан та фізіологічні зміни в організмі, які виникають у напружених обставинах як відповідь на незвичні для людини подразники. 1972 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення; стрес - це неспецифічна (тобто одна і та сама на різні подразники) реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу.

Стресори – різноманітні чинники, котрі викликають - стреси. Стресорами для людини можуть бути як фізичні так і соціальні чинники, як реально існуючі так і уявні.