Практикум
Порівняйте особливості типів темпераменту.
1. Чотири приятелі з яскраво вираженими рисами темпераменту запізнилися в театр. Як вони поводяться в цій ситуації? Визначте, хто з них має відповідний тип темпераменту.
Перший почне сперечатися з білетером, прагнучи проникнути у партер на своє місце. Він запевняє, що годинник в театрі поспішає, що він нікому не заважає, а відтак спробує відтиснути білетера і проникнути на своє місце.
Другий одразу збагнув, що в партер його не пустять, але на верхні яруси пройти простіше, і побіг сходами вгору.
Третій побачивши, що в зал не пускають, подумав: «Перший акт завжди нецікавий. Піду поки до буфету і зачекаю антракту».
Четвертий сказав: «Мені завжди не щастить. За який час вперше вибрався до театру і то невдало». І поїхав додому.
2. Уявіть собі, що в кімнаті граються п’ятирічні діти. Раптом вікно розбилося і в кімнату влетів з вулиці м’яч. Миколка тут же схопив його, підбігши до вікна та азартно жестикулюючи , став щось кричати хлопчикові, що розбив вікно. Іванко також схопився і підбіг до вікна. Дмитрик став збирати розбите скло. А Андрійко, почувши звук розбитого скла, сховався за шафою.
Хто з них холерик, флегматик, сангвінік і меланхолік?
Ольга Петрівна – ваш замісник. Вона добросовісна в роботі, але швидко втомлюється. Не втручається в конфлікти, але дуже хвилюється, коли вони виникають у колективі. Надзвичайно вразлива і боїться брати на себе відповідальність у складних ситуаціях. Хто вона за темпераментом? Як краще організувати робочі стосунки з нею?
Молода матір говорить подрузі: «Чому дивуватися впертості Олега, він увесь в батька. У батька і дід має такий же впертий характер». Чи згодні ви з такою точкою зору? Характер успадковується чи набувається? Аргументуйте свою думку.
Здійсніть порівняльний аналіз поведінки холерика і флегматика у конфліктній ситуації.
Використовуючи психологічні знання, обґрунтуйте своє розуміння висловлювання В. Теккерея: «Посійте вчинок і Ви пожнете звичку, посійте звичку і Ви пожнете характер, посійте характер і Ви пожнете долю».
Як Ви розумієте висловлювання В. Гюго: “У кожної людини три характери: той, який їй приписують, той, який вона сама собі приписує, і, нарешті, той, який є в дійсності”?
Визначить який тип акцентуації, притаманний кожній з наведених осіб:
Роман, учень 8 класу.
Добре розвинений фізично, володіє яскравими ознаками здоров’я – рум’яні щоки, розвинена мускулатура, впевнена хода. До всіх в школі відноситься дружелюбно, але навчається погано, перш за все через відсутність позитивної мотивації до навчання. На початку уроку звичайно старанно береться до роботи, але згодом починає відволікатися, розважати себе та оточуючих. Отримавши зауваження або погану оцінку, затихає, але згодом поводить себе так ніби нічого не сталося. На зауваження вчителя відповідає обіцянкою добре поводитися, але швидко про неї забуває. Яскравою рисою Романа є його практично незмінний позитивний настрій, посмішка, блиск очей.
(Гіпертимна акцентуація)
Сергій, учень 10 класу.
За період спілкування з ним яскраво спостерігалися періоди: коли він був активним, балакучим, рухливим, і навпаки ці періоди змінювалися на періоди, коли він уникав галасливих компаній і надавав перевагу самотності, сидячи на перервах за партою чи прогулюючись по класу. Явно змінювалося і його відношення до навчання: від повного зацікавлення заняттями і оцінками до повної байдужості (два так два). У відповідь на докори вчителів щодо нерівності навчання Сергій ще більше замикався у собі, починав на уроках займатися сторонніми справами, але не заважав перебігу уроку. У пориві відвертості Сергій сказав, що часто відчуває смуток, який раптово змінюється роздратуванням по відношенню до навколишніх та до себе. (Дистимічна акцентуація)
Олександр, учень 9 класу.
Зовнішньо привабливий юнак, непогано розвинений фізично. Уважно слідкує за своєю зовнішністю, але до навчання байдужий. Жодного завдання, яке потребує самоконтролю , вірно не виконує. Часто покидає виконання завдання, навіть якщо знає, що за це отримає негативну оцінку. Однак настроєний завжди оптимістично, періодично демонструє видимість наполегливості та активності (наприклад підіймає руку, але не знає відповіді). Намагається вступати зі вчителями в дискусію, підкреслити оригінальність свого розуму. В класі до Сергія відносяться, як до людини несерйозної, невідповідальної, на яку не можна покластися. (Демонстративна акцентуація)
Іра, учениця 8 класу.
Перш за все в Ірі звертало на себе увагу рідке сполучення зовнішньої і внутрішньої краси. Її одяг, будучи не дорогим і не ультрамодним, був підібраний з великим смаком. Іра приємно вражала вчителів високою культурою спілкування, причому не тільки з вчителями, а й з однолітками. Навчається Іра добре, хоча і не є відмінницею. Спостерігаючи за нею можна помітити, як в ній йде боротьба двох протиріч – підняти руку і відповісти (бо знає відповідь), і не підіймати руки( щоб не виставлятися перед класом). Батьки вважають Іру прекрасною донькою, розповідають, що вона займається збиранням листівок з картинами відомих художників, сама також з задоволенням малює, вишиває. Одне бентежить батьків Іри – її велика чуттєвість: дівчинка дуже тяжко переживає неприємності, які сталися з близькими, може розплакатися під впливом чуттєвої сцени у фільмі чи в книзі. (Емотивна акцентуація)
Антон - герой оповідання Шевченка Л. «Помисливий».
А) Антон ходив похмурий, млявий, працював неохоче, а вдома щомиті гримав на сина та на жінку. Мав узагалі лайливу вдачу, певно, це йому передалося від баби, яка гірко кляла все на світі, скільки й віку мала. Антон, людина сучасна, прокльонами звісно не сипав, та коли щось було не до вподоби, вибухав миттю, наливаючись тяжкою злістю, лякаючи своїх домашніх лев’ячим криком. Щоправда швидко і відходив, часом навіть клявся в душі, що так погарячкував, але вдіяти з собою нічого не міг.
(Збудлива акцентуація)
В) Прокоментуйте продовження оповідання, яке ми пропонуємо в авторській редакції: “Особливо страждав від батькової люті його дев’ятилітній син Олег. Він ріс нервовим, малокровним, часто плакав без причин, ховався од крику в найдальший куток квартири, проте в глибині його очей часом уже засвічувався той самий вовчий вогник, який Антон так добре знав за собою. Та й жінка Марфа у свої тридцять років мала знервоване, вже вкрите зморшками обличчя й безнадійний погляд на шлюб як на явище неминуче, але безрадісне”.
Стендаль «Червоне та чорне»
«…Пані де Реналь, надто сором’язлива, мала вразливу вдачу, її дуже дратувала невгамовна метушливість і розкоти гучного голосу. Вона цуралася всього, що зветься розвагами. Дуже раділа з того, що мешканці Вар´єра стали рідше до неї заходити. Це була душа проста та наївна, ніколи не наважувалась судити свого чоловіка, і була згодна на все, аби тільки їй не заважали самій блукати в своєму розкішному саду – більше вона ні про що не просила…»
(Емотивна акцентуація, інтроверт, меланхолік)
Антон Чехов «Людина в футлярі»
«… у цієї людини спостерігалось постійне і непереборне намагання оточити себе оболонкою, створити собі, так би мовити футляр, який відокремив би його, захистив би від зовнішніх впливів. Дійсність дратувала його, лякала, тримала в постійній тривозі, і, можливо, для того, щоб виправдати цю свою полохливість, свою огиду до сучасного, він завжди хвалив минуле і те, чого ніколи не було…»
«… І парасолька була у нього у чохлі, і годинник у чохлі з чорної замші; і обличчя теж, здавалося, було в чохлі, бо він увесь час ховав його в піднятий комір. Він носив темні окуляри, фуфайку, вуха затикав ватою і, коли сідав на візника, то наказував підіймати верх…» (Тривожна акцентуація)
Віллі П.
З моменту закінчення навчання П. працює за фахом - слюсар з ремонту машин. Після 16 років різко змінився його характер. До цього П. був привітним і спокійним, тепер став легко переходити в лють, став грубіянити. Він завжди мовчазний - і в будні, і в свята. Любить щоб кругом панував спокій. Любить у вільний час виконувати різні домашні роботи, в чому проявляє велику вправність. Охоче допомагає сусідам нарубати дрова, скласти їх, грошей за це не бере. По закінченню роботи, мовчазний і похмурий, відправляється додому. «Його ніколи не побачиш веселим» - говорить мати. П. легко дратується і тоді лається, кричить, приходить в гнів. Відреагувавши таким чином, мовчки продовжує працювати. На заводі поки до ексцесів не доходило, але під час нападів він весь тремтить, працювати нормально не може, хоча і мовчить. (Збудлива акцентуація)