Інтелект

Спираючись на результати психологічних досліджень, проаналізуємо що таке інтелект, яка його структура, від чого залежить рівень його розвитку. Відомий радянський психолог С.Л. Рубінштейн розглядав інтелект людини, як „розумну поведінку”. С.У. Гончаренко пропонує визначення інтелекту (від лат. intellectus – пізнання, розуміння, розум), як розумових здібностей людини: здатність орієнтуватися у навколишньому середовищі, адекватно його відображати і перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв’язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати¹.

В цілому, на думку Ж. Піаже, інтелект знаходить вияв в універсальній адаптивності, у досягненні „рівноваги” індивіда з середовищем.

Ядро інтелекту складає здібність людини виокремити в ситуації суттєві властивості і привести свою поведінку у відповідності до них. У цьому розумінні в структурі інтелекту окреслюють два компоненти: інтелект як здібність пізнавати оточуючий світ і як засіб регуляції поведінки на основі окремих знань. Інтелект – одне з найбільш складних і багаторівневих утворень психіки особистості

Інтелект – це відповідний рівень розвитку мислительної діяльності особистості, який забезпечує можливість набування нових знань і ефективно використовувати їх протягом своєї життєдіяльності. Це не єдина однорідна здібність, а композиція декількох функцій. Це сполучення здібностей необхідних для виживання, успішного існування у відповідній культурі. Основні критерії по яким оцінюється розвиток інтелекту – це глибина, узагальнення і рухливість знань. Інтелект – загальна здатність людини діяти доцільно, мислити раціонально і ефективно функціонувати у навколишньому середовищі.

В психології існує поняття загального інтелекту і двох його під- структур: вербального і невербального (дослідження академіка М.К.Тутушкіної). Під загальним інтелектом розуміють складне інтегральне утворення, певний синтез властивостей психіки, який у сукупності забезпечує успішність будь-якої діяльності. Рівень розвитку загального інтелекту часто вимірюється показником ІQ (коефіцієнтом інтелектуальності), який дозволяє співставити рівень інтелектуальних можливостей індивіда з середніми показниками його вікової і професійної групи

Існує дві підструктури інтелекту: вербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого відбувається в словесно – логічній формі з опорою в основному на знання; вербальний інтелект характеризує здібність до мисленнєвого аналізу і синтезу, до вирішення вербальних задач, до визначення понять, доведення, виявлення схожості і відмінностей тощо.

Невербальний інтелект – інтегральне утворення, функціонування якого пов’язане з просторовими уявленнями, абстрактними образами.

Коефіцієнт інтелектуальності IQ – співвідношення віку розумового з віком хронологічним. Був запропонований Д. Векслером. В більшість тестів входять завдання, виконання яких припускає володіння логічними і арифметичними діями, загальну обізнаність, орієнтацію в практичних ситуаціях, мимовільну пам'ять.

Шкала рівнів інтелекту:

1. Вище 130 – дуже високий, геніальний;

2. 120 -130 – високий, незаурядний;

3. 110 – 120 – високий;

4. 100 – 110 – вище середнього;

5. 90 – 100 – середній;

6. 80 – 90 – нижче середнього;

7. 70 – 80 – зверх низький.

Поряд з інтелектом в англо-американський психології в середині 50-х років минулого століття виокремилося і набуло широкого вжитку поняття «креативність». Поштовхом до залучення цього поняття для характеристики пізнавальної діяльності людини стали дані відносно відсутності зв’язку між результатами традиційних тестів інтелекту і успішністю вирішення проблемних ситуацій.

Креативністю стали називати здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нове знання, тобто здібність до творчості: „Креативність (лат. creatio – створення, творення) – здібність, яка характеризує властивість індивіда створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто здібність до творчості. Поняття креативності вивчається незалежно від інтелекту і пов’язується з творчими досягненнями особистості”¹.

Згідно концепції „інтелектуального порогу” Е. Торренса², якщо IQ нижче 115-120, та інтелект і креативність створюють єдиний фактор, при IQ > 120, творча здібність постає незалежною величиною (див. схему 7). Іншими словами, немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.