Мислительні операції:

Порівняння – показує відношення подібності і відмінності між предметами, які співставляються.

Аналіз – це умовне розділення цілісної структури об’єкта на структурні елементи.

Синтез – це умовне з’єднання елементів в цілісну структуру.

Узагальнення і абстрагування – це виділення спільних, суттєвих ознак.

Конкретизація – це зворотня операція по відношенню до узагальнення, це повернення до індивідуальної специфічності об’єкта.

Систематизація (класифікація) – це розподілення предметів по групах в залежності від подібності і відмінності один з одним.

Індивідуальні особливості мислительної діяльності:

Широта мислення – це здатність охопити питання в цілому, в той же час не випускаючи необхідних для справи часностей. Виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності;

Глибина мислення – це вміння проникати в сутність складних питань, вміння бачити проблему. Виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя;

Самостійність мислення – це вміння людини висувати нові задачі і вміти знаходити шляхи їх вирішення. Мислення, яке характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв’язання пізнавальних та інших проблем;

Гнучкість мислення – свобода від впливу закріплений в минулому прийомів і способів вирішення задач. Свобода від стереотипів і шаблонів, вміння швидко змінювати діяльність при зміні обставин. Виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язання аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язання завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язання, знаходити нові нестандартні способи дій за змінених умов;

Швидкість мислення – це здатність людини швидко розбиратися в новій ситуації, обмірковувати і приймати правильне рішення. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.

Критичність мислення – це здатність до оцінки позитивних і негативних сторін прийнятого рішення. Критичність мислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань.

Види мислення

Теоретичне Практичне

Понятійне Образне Наглядно – образне Наглядно - дійове

Теоретично понятійне мислення – це таке мислення, використовуючи його людина в процесі вирішення задачі звертається до понять, виконуючи дії в умі, безпосередньо не маючи справи з досвідом, який отримує за допомогою органів чуття. Використання судження, умовиводу. Цей вид мислення використовується для научно – теоретичних досліджень.

Теоретично образне мислення – відрізняється від понятійного тим, що матеріал, який використовує людина для рішення задачі, являються не поняття, судження та умовиводи, а образи вони безпосередньо відтворюються пам'яттю або творчо відтворюються уявою. Такий тип мислення використовують робітники літератури, мистецтва, взагалі творчі люди.

Наглядно образне мислення – полягає в тому, що мислительний процес в ньому безпосередньо пов’язаний зі сприйняттям мислячої людини навколишньої дійсності і без неї не може відбуватися.

Наглядно дійове мислення – цей тип мислення представляє собою практичну діяльність, яка здійснюється людиною з реальними предметами.

Засада класифікації	Види мислення
Форма	Наочно – дійове Наочно – образне Словесно – логічне
Характер задач, які розв’язуються	Теоретичне Практичне
Рівень узагальнення	Емпіричне Теоретичне
Ступінь розгорну тості в часі	Дискурсивне Інтуїтивне
Адекватність відображення реальної дійсності	Реалістичне Аутичне
Ступінь новизни та оригінальності	Репродуктивне Продуктивне (творче)
Вплив на емоційну сферу	Патогенне Саногенне

За характером проблем, що вирішуються, мислення буває практичним і теоретичним.

Практичне мислення. Суттю його є підготовка до фі­зичного перетворення дійсності. Охоплює постановку ме­ти, складання планів, схем, проектів. Як правило, все це відбувається за умови дефіциту часу й емоційних пере­вантажень, а прийняття рішення майже збігається з його втіленням у практику. Одним із різновидів практичного мислення є оперативне, характерне для діяльності опера­тора великих систем управління. Воно відбувається в ек­стремальних умовах, коли прийняття рішення і його ви­конання жорстко детерміновані часом, а переживання від­повідальності вимагає великого емоційно-вольового напруження.

Теоретичне мислення. Цей вид мислення передбачає відкриття законів, створення правил, виявлення власти­востей і сутності різних явищ. Воно дає людині змогу абстрагуватися від несуттєвих особливостей, подумки аналізувати власні дії, зіставляти з умовами поставленої задачі, шукати можливі (оптимальні) дії для її розв'язання.

За рівнем узагальнення мислення поділяють на ем­піричне і теоретичне.

Емпіричне мислення. Для нього характерне виді­лення і порівняння не тільки протилежних, різних, а й схожих, однакових, формально загальних ознак, які ото­тожнюють із суттєвими. У цьому процесі формується емпіричне знання, що не відображає реальної суті пред­метів.

Теоретичне мислення (абстрагування). Воно спрямоване на аналіз цілісної системи з метою вияв лення внутрішніх закономірностей її становлення. То­му теоретичне мислення розкриває внутрішню, глибин­ну суть предметів і явищ. Це пізнання законів і пра­вил.

За розгорнутістю в часі мислення буває дискурсивним та інтуїтивним.

Дискурсивне мислення. Будучи завжди розгорнутим у часі, виявляється в логічних строго послідовних мірку­ваннях, має чітко виражену послідовність етапів і висо­кий рівень усвідомлення, що базується на обґрунтованості попередніх суджень.

Інтуїтивне мислення. Відбувається дуже швидко, є згорнутим і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійс­нюється без достатніх логічних підстав. Таким є миттєво знайдений спосіб розв'язування задачі, над якою трива­лий час марно міркували.

За ступенем новизни продукту розумової діяльнос­ті мислення поділяють на продуктивне (творче) і репродуктивне.

Продуктивне (творче) мислення. Продуктом тако­го мислення є принципово новий або вдосконалений образ певного аспекту дійсності. Воно має своєрідний перебіг, відзначається особливою складністю і потребує великої інтелектуальної активності суб'єкта.

Репродуктивне мислення. Виявляється у вирішенні проблем за наявним зразком, віднесення кожної нової проблеми до вже відомого типу.

Поділ мислення на продуктивне і репродуктивне є дуже умовним, бо у творчому мисленні є елементи репродуктив­ного, а в репродуктивному — прояви самостійності. Деякі вчені переконані, що мислення є завжди продуктивним.

За характером впливу на емоційну сферу особистості виділяють патогенне і саногенне мислення.

Патогенне (гр. pathos — біль, страждання і genesis — походження) мислення. Його зміст становлять роздуми, уявлення, пов'язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи іншими негативними переживаннями, які можуть під­силювати психологічне напруження і спричинювати пси­хічні розлади. При цьому немає ніякого контролю за пере­бігом образів і думок.

Саногенне (лат. sanitas — здоров'я і гр. genesis — походження) мислення. Свідомо спрямовується на подо­лання негативних емоційних розладів і психічне оздоров­лення людини. При цьому суб'єкт ніби відокремлює себе від власних переживань і, спостерігаючи за ними, виробляє форму пристосування до них. Це один з ефективних спосо­бів вирішення проблем, що травмують психіку, який ґрун­тується на свідомому аналізі власних емоцій.

У психології і психіатрії виділяють ще реалістичне мислення (спрямоване на зовнішній світ) і аутичне мис­лення (майже відірване від дійсності, що керується лише бажаннями, уявленнями і намірами особистості).