Лекція №4 особливості мислення людини План

1. Загальне поняття про мислення.

2. Форми мислення та мислительні операції.

3. Види мислення.

4. Поняття творчого мислення та інтелекту.

Ключові слова: мислення, аналіз, синетез, порівняння, узагальнення, абстрагування, поняття, судження, умовивід, індукція, дедукція, традукція, інтелект, коефіцієнт інтелекту.

Пізнавальна діяльність людини розпочинається з від­чуттів і сприймань, але ними не вичерпується. Повсяк­денна життєва практика вимагає розкриття і вивчення багатьох властивостей, зв'язків і відношень предметів і явищ, які не можна безпосередньо відчути, сприйняти й уявити. Людина не відчуває рентгенівські промені; звуко­ві коливання з частотою, більшою за 20 000 герц; не може побачити, чому дорівнює сума внутрішніх кутів трикутни­ка тощо. На багато запитань відповідь доводиться шука­ти опосередкованим шляхом, виходячи з наявних знань і досвіду. Отже, дані відчуттів і сприймань є необхідними, але не достатніми для глибокого і різнобічного пізнання світу. Для розкриття складної взаємодії різних предметів, подій і явищ, їх причин і наслідків люди застосовують різні опосередковані методи: проводять спостереження й експерименти, порівнюють різноманітні ознаки, здійсню­ють обчислення тощо. При цьому вони оперують із пред­метами, зіставляють нові та вже відомі факти, виділяють істотні ознаки і властивості, роблять висновки і перевіря­ють їх. Так відбувається перехід від явищ до їх сутності. Вся ця складна пізнавальна діяльність утворює мислення людини.

Мислення – одне з вищих проявів психічного, процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності; це аналіз, синтез, узагальнення умов, вимог і способів рішення поставленої задачі. Воно являє собою породження нового знання, активну форму творчого відображення і перетворення людиною дійсності. Мислення видає такий результат, якого немає ні в самій дійсності, ні у суб’єкта на даний момент. Воно відображає буття не лише у вигляді окремих речей, явищ і їх властивостей, але й визначає зв’язки, які існують між ними шляхом мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування. Ці зв’язки найчастіше не доступні людському сприйняттю.

Мисленнєві дії – це дії з об’єктами, що відображені в образах, уявленнях та поняттях. Вони відбиваються в думці за допомогою мовлення. Мовлення є специфічно людським способом формулювання думок за допомогою мовленнєвих засобів. Вона є знаряддям мислення і разом з ним представляє мовленнево – мислительний процес узагальненого і опосередкованого відображення дійсності. Людина не діє безпосередньо з предметами, вона робить це подумки, не вступаючи в контакт із самими предметами й не вносячи реальних змін у їхню будову, розміщення.

Форми мислення:

1. Поняття – форма мислення, яка відображає загальні, істотні ознаки предметів і явищ дійсності.

2. Судження – відображення зв'язків між предметами і явищами об'єктивної дійсності чи між їх ознаками і властивостями, виражене у словесній формі.

3. Умовивід – форма мислення, у якій з одного або кількох пов'язаних суджень виводиться нове судження, яке дає нове знання про предмети чи явища.

• індукція – умовивід, у процесі якого людина переходить від конкретних, часткових фактів до загальних тверджень. Наприклад: «Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються».

• дедукція – умовивід, у якому здійснюється перехід від загальних до часткових суджень. Наприклад: «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється».

• традукція – умовивід, побудований за аналогією.