WL

₈

МЕТОДИ РЕДАГУВАННЯ

Редагування (контроль і виправлення) має свої спеціальні методи виконання. Методи редагування — це послідовності процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх.

Розроблено достатньо багато таких методів, хоча рійні дослідники виділяють різну їх кількість. Далі такі процедури деталізують (розщеплюють на окремі операції) і отримують алгоритми—послідовності операцій контролю й виправлення.

Описуючи тут методи редагування і пропонуючи приклади, ми маємо на увазі, що авторський оригінал успішно пройшов рецензування (див. про нього розділ 17.3.1) й прийнятий до публікування.

8.1. Формалізовані й неформалізовані методи редагування

Методи редагування можна розділити на формалізовані й неформалізовані (творчі). До формалізованих належать такі, для реалізації яких можна задати послідовність процедур, що використовують мінімум семантичних характеристик компонентів пові­ домлення. До нвформалізованих (творчих) належать ті, для реалізації яких важко або неможливо (принаймні, на цьому етапі розвитку редагування) задати чітку послідовність процедур, а тому, як правило, використовують велику кількість семантичних характеристик компонентів повідомлення. ^/

Приклад. Контроль орфографічної правильності сдцз приблизно на 90—95% є формалізованим, оскільки'можна задати процедуру його виконання: '

шукати (слово тексту повідомлення в орфографічному словнику) якщо (слово тексту віДсутнє"! орфографічному словнику) то

{

виправити помилку методом М_; перейти (до операції шукати для наступного слова тексту)

У невеликій кількості випадків (5—10%), якщо наявні семантичні помилки, такий метод буде давати хибний результат¹.

¹ Приклад семантичної помилки- у повідомленні замість "Мину» рік," написано "Минув рід " (і слово рік, і слово рід зафіксовані орфографічним словником як правильні) -

103

Приклад. Логічна норма встановлює, що в означенні заборонена наявність кола. Для контролю цієї норми існує суто формальний метод, який полягає в тому, що в правій частині означення заборонена наявність слова, яке визначають, або похідного від нього, або його синоніма.

Неформалізовані методи найчастіше використовують для контролю різноманітних положеннєвих норм.

Приклад. Одна з норм логіки задає, що ъ «значенні повинні бути вка?ані тільки суттєві ознаки означуваного об'єкта. Проконтролювати їГдотримання молена лише шляхом семантичного аналізу повідомлення.

Очевидно, що чим більшою є кількість формалізованих методів, тим простіше й лег­ше редакторові опрацьовувати повідомлення. Більше того, у випадку, коли метод & достатньо формалізованим, його можна алгоритмізувати й закодувати для виконання на комп'ютері системою редагування. Така формалізація методів редагуваннясуттєво вплине на підвищення продуктивності праці редакторів. Тому наукові дослідження в редагуванні важливо спрямовувати саме на формалізацію методів редагування.

ч

8.2. Класифікація методів контролю

Класифікуючи методи контролю, будемо виходити з того (див. розділи 6.3.1 і 6.3.2), що кожна норма належить до певного виду, а в межах кожного виду — до певного рівня структури повідомлення (див. розділ 5). Оскільки кожен метод контролю базується на певній нормі, то в такий спосіб кожен із йих виявляється класифікованим так само, як і ті норми, на яких ці методи базуються.

Проте така класифікація методів редагування важлива лиціе з позиції послідовності застосування методів контролю. Не менш важливою єй інша класифікація, Що базується на технологічних особливостях виконання якогось методу, а тому має особливе значення для редакторів. Така класифікація передбачає, що з» своїми технологічними особливостями методи контролю можна класифікувати на параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні та спеціальні. Технологічні особливості кожного з цих методів детально' описані в розділі 8.4.

Можлива й така ситуація, коли з'являється нова норма, і для неї ще не знайдено чи не розроблено потрібного методу контролю. У цьому випадку редактор повинен добирати такіметоди сам (на основі існуючих формалізованих методів)» або розробляти їх самостійно, що належить до творчого редагування. Очевидно, що на початку такі методи належатимуть до неформалізованих.

8.3. Послідовність операцій контролю

Під час редагування повідомлень редактор, як правило, працює інтегрально, тобто одночасно контролює різні види норм—соціальні, лінгвістичні, композиційні, видавничі тощо. Проте, коли в повідомленні є багато помилок різного типу чи виду (див. розділ 7.4), в його роботі можуть виникати "розщеплення": що контролювати спершу — лінгвістичні норми чи композиційні, логічні чи інформаційні? Досвідчені редактори завжди мають інтуїтивну відповідь на такі запитання¹. Рано чи пізно вони виникають і під час

¹ У додатку до одного з підручників редагування, який витримав уже п'ять перевидань, на десяти сторінках перелічена послідовність дій, які повинен виконувати редактор для того, щоби відредагувати повідомлення (Butcher I. Copy-Editing: The Cambridge Handbook. London: Cambridge University Press, 1975. P. 268—281).

104

,

р озроблення систем редагування, які не можуть, як людина, опрацьовувати повідомлення інтегрально, а лише послідовно. Отож, спробуємо відповісти на поставлене запитання.

Послідовність застосування методів контролю повідомлень' повинна бути такою, щоб: а) забезпечити найменшу кількість виправлень, тобто мінімізувати ступінь редагованості повідомлення (розділ 4.10); б> усунути можливість повторного виправлення фрагментів тексту; в) усунути можливість виправлення тих фрагментів теисту, які під час подальшого опрацювання можуть бути видалені взагалі. Для досягнення зазначених цілей (якщо авторський оригінал успішно пройшов рецензування і прийнятий До редагування) методи слід застосовувати, конгролюючи норми В такому Порядку:

—інформаційні;

—соціальні;

—композиційні;

—логічні;

—лінгвістичні;

—психолінгвістичні;

• видавничі; —поліграфічні;

• інші (якщо вони є).

Стосовно методів контролю слід розглянути також порівневу послідовність їх застосування. Здавалось би, що це питання елементарно просте (наприклад, контроль лінгвістичних норм слід розпочати з рівня графем, а далі вести його послідовно аж до рівня дискурсу включно). Проте таке вирішення є помилковим: Не можна виконувати контроль стилістичних характеристик одиниць різних рівнів, не знаючи, до якого стилю належить повідомлення; визначення ж стилю самого повідомлення можна здійснити лише на рівні дискурсу. Тому порівиеве опрацювання повинно відбуватися в такій послідовності: спершу слід контролювати найвищий рівень серед норм певного виду, далі контроль повинен переходити на найнижчий рівень, а тоді поступово підніматися вгору до передостаннього найвищого рівня'.

Під час контролю одного виду норм на якомусь певному рівні не можна також забувати, що той чи інший компонент повідомлення часто повинен узгоджуватися не з однією, а одночасно з кількома нормами, і, відповідно, підлягати контролю кількома методами.

Приклад. Іноді стосовно якогось слова у повідомленні потрібно послідовно застосовувати кілька методів контролю, параметричний (контролювавддовжину слова), шнековий (контролювати його орфографічну правильність), когнітивний (контролювати, чи у правильному значенні воно використане), а також компаративний (контролювати, чи в інших позиціях повідомлення, коли слово має два варіанти написання, воно записане так само).

Опрацьовуючи певний компонент повідомлення, редактор не повинен, виявивши помилку, відразу ж'виправляти її і переходити до наступного компонента. Він повинен спершу застосувати до нього всі потрібні методи контролю і, лише володіючи такими результатами, усунути помилку. Тільки після цього можна переходити до контролю наступного компонента повідомлення.

1 Див аналогічні міркування у роботі. Мильчин а э Методика редактирования текста. М.. Книга, 1980 с 256.

1Q5

8.4- Методи контролю

8.4.1. Параметричні методи

Суть параметричних методів полягає в тому, що компонент повідомлення порівнюють з відповідною нормою, сформованою в нормативній базі у вигляді параметра, і на підставі критерію відповідності вирішують, чи € в компоненті помилки, чи ні.

Приклад. На редагування надійшов авторський рукопис словника обсягрм 300 авт. арк. Контролюючи обсяг, редактор на підставі норм про те, що максимальний обсяг видання не може перевищувати 100—150 авт аркЛ повинен запропонувати автррові опублікувати словник у вигляді кількатомного видання. Так само редактор газетного видання чи студії радіомовлення повинен скорочувати матеріал відповідно до наданої площі на газетній сторінці чи тривалосте передачі.

Приклад. У підручнику з математики для першого класу (друге півріччя навчального року) є речення з 14 слів. Маючи норму, згідно з якою для цієї групи реципієнтів довжина речень повинна бути меншою восьми слів, редактор зобов'язаний скоротити речення (норма не може стосуватися читанок, у які включають твори невеликого розміру або їх фрагменти; тому твори, що відповідають цій нормі, для читанок найкраще добирати спеціально).

Приклад. На редагування надійшов рукопис технічної книги, у якій є марка мікросхеми К176ЛА7. Редактор зобов'язаний перевірити правильність цієї цифрово-літерної констайти за довідниками і, коли такої назви раніше не було в нормативній базі, ввести її туди.

Приклад. У країні N відбулися вибори президента, на яких переміг претендент зі складним і незвичним прізвищем (прізвище — також літерна константа). У такій ситуації редакторові інформаційного агентства, що опрацьовує повідомлення, доречне-проконтролювати правильність написання прізвища, використавши навіть пресову службу посольства країни N. Зафіксувавши правильне написання прізвища, його слід ввести в нормативну базу.

П^рикляп Припустімо, що редагуванню підлягає бібліографічний опис статті, в якому вказані такі номери сторінок її опублікування: 38^-33. У цьому випадку редактор повинен скористатися параметричною нормою, згідно з якою остання сторінка публікації не може бути меншою за першу.

В останньому прикладі контроль включає перевірку одночасно двох параметрів, а тому є складнішим, ніж описані у Першому — четвертому прикладах. Такий метод називають ще "перехресним" контролем.

8.4.2. Спискові методи

Для контролю повідомлень списковим методом редактор у своїй нормативній базі повинен мати веі необхідні списки (книги чи адреси Інтернет-серверів- із такими списками). До їх числа належать:

• орфографічні словники й словники чужомовних слів;

• фразеологічні словники; —термінологічні словники;

—словники географічних та адміністративних назв;

— словники персоналів (списки власних імен людей та найпоширеніших і частовживаних прізвищ);

— номенклатурні списки (списки £азв промислових вйробів'таїх маро*); —списки скорочень, прийнятих у повідомленнях і бібліографічних описах;

—списки постійних елементів бібліографічних описів (ваяриклад, список назв міст, де є видавництва; списки назв видавництв; списки назв періодичних видань тощо); —списки одиниць вимірювання.

' Звертаємо увагу на те, що ця норма належить до числа нсзафіксованих

106

Контроль повідомлень на основі цього методу полягаєте тому, що компонент повідомлення шукають у перелічених списках. Якщо компонент повідомлення в списку є, то вважають, що помилка в компоненті відсутня; якщо ж такого компонента в списку нема, то вважають, що в ньому є помилка: Правда, можлива ситуація, коли виявиться, що це зовсім новий компонент (наприклад, неологізм), Якого просто бракує в списку. В цьому випадку новий компонент вводять до списку нормативної бази.,.

Для ефективного користування списковим методом редактор повинен досконало знати всі словники та списки, які використовують у час його роботи редактором в цій державі в певній галузі знань.

Приклад. У повідомленні вжите слово вогзал, а редактор не знає, як його правильно писати згідно з нормами 4-го правопису. У такому випадку рщнсгор повинен розшукати потрібне слово в орфографічному словнику, що відповідає 4*му> правопису. Оскільке слово вохзал у словнику відсутнє, то, безсумнівно, в його написанні є орфографічна помилка (помилковою є літера г, замість якої повинна стояти к). - -

Приклад. У повідомленні вжита персоналія Емілій Петрович Меяьшщький. Перевірити ім'я Емшй^редактор повинен за словником власних імен людей, який засвідчує, що такого імені в сучасній українській мові нема (замість імені Емілій у словнику є ім'я Еміль).

Приклад. Нехай у повідомленні вжито фразеологізм цідити через зуби. Редактор повинен перевірити його за словником фразеологізм». Оскільки контроль засвідчує, що фразеологізм у словнику відсутній, то, отже, в ньому є помилка (замють слова адрезповинно стояти крізь).

Приклад. У тексті рукопису написано: Ум. Проварі Київської області відбувався мітинг... Редактор повинен перевірити правильність написання слова Броварі за списками географічних назв. Перевірка покаже, що в закінченні цієї назви є помилка (правильно — Бровари).

Приклад. У предметному покажчику видання одночасно подано предметні рубрики за двома алфавітами — кириличним і латинським:

Автор 18,45,118 Advertising 56,71,98,99,145

Списковий метод контролю такого предметного покажчика засвідчить, що в нормативній базі відсутній об'єднаний список (алфавіт) для кирилиці й латиниці одночасно, а тому утворення покажчика таким способом є помилковим. . .

Трапляються вшіадки, коли допущена помилка перетворює один компонент тексту в інший правильний компонент, що також є р списку (наприклад, замість слова пиляти випадково набрали слово виляти). Такі помилки належать до числа семантичних, а тому не можуть бути виявлені списковими методами. Для їх виявлення слід використовувати неформалізовані методи контролю, зокрема когиітивні. Такі помилки становлять незначний відсоток загальної кількості.

8.4.3. Шаблонні методи

Шаблонний метод контролю полягає в тому, що на компонент повідомлення накладають шаблон, який є в нормативній базі, й йа підставі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожний компонент повідомлення цьому шаблону,.чи ні. У наш час діють два типи шаблонів; прийняті державою у вигляді стандартів і рекомендовані науковою та довідковою літературою.

Приклад. На титульному аркуші видання написане прізвище автора Іваненко К. С, а під назвою вказано: Доповнене і перероблене видання. На підставі затверджених у стандартах шаблонів для титульного аркуша редактор повинен виявити такі помилки: 1) у надзаголовкових даних ініціали стоять після прізвища автора, хоча згідно з шаблоном (шаблон: X. X. Ххх... х, аеХ—велика літера, х — малі літери,"."—крапка) повинні стояти перед ним; 2) у щцзагаловкових

107

даних не вказано порядковий номер видання, а також порушено порядок слів (шаблон: N-e видання, Перероблене й доповнене).

Приклад. У виданні є рубрика: 7 Телевізійні антени.. Порівнявши що рубрику з наявними в довідковій літературі нормами, редактор повинен виявити два відхилення від Шаблону: 1) між нумераційною і текстовою частиною рубрики відсутня крапка; 2) у кінці рубрики стоїть крапка (вона потрібна лише в літературі для дітей до 10 років).

Приклад. У рукописі подано таблицю, перед якою стоїть такий заголовок:

Населення м. Харкова

табл. 7 Згідно з існуючими в довідковій літературі шаблонами в цьому компоненті допущено такі відхилення: нумераційний заголовок таблиці стоїть після тематичного (повинно бутц.навпаки); у нумераційному заголовку слово табл. подано в скороченій формі та з малої літери (потрібно з великої літери й повністю).

Приклад. У посиланні подано такий бібліографічний опис: А. Г. КуЗьменко. Слов'янське плем'я дулібів: походження, вірування, побут //Історичні дослідження, N 7; 1992. Відповідно до існуючого стандарту на бібліографічний опис редактор повинен виявити у ньому такі помилки: ініціали стоять перед прізвищем (повинні стояти після); назва періодичного видання, рік його публікування та номер розділені комою (повинна стояти крапка); рік публікування стоїть після номера (повинен стояти перед номером); відсутні номери сторінок, на яких опублікована стаття.

Приклад. У повідомленні є таке речення: .Jean увійшов у кімнату і Оксана, побачивши його, кинулася йому назустріч. У нормативній базі є лінгвістичний пунктуаційний шаблон, згідно з яким у складносурядному реченні перед сполучником повинна стояти кома. Оскільки в цьому реченні перед сполучником і коми нема, то в ньому наявна помилка.

Значною мірою за додіомогою шаблонних методів може бути проконтрольований апарат видання.

8.4.4. Структурні методи

Такі методи контролю полягають у тому, що структуру компонента повідомлення порівнюють із масивом структур, які є в нормативній базі, й на основі прийнятого критерію відповідності виявляють, чи тотожна ця структура якійсь структурі нормативної бази, чи ні. Вважають, що компонент повідомлення правильний, коли структура компонента тотожна котрійсь із структуряормативної бази,

Для використання цього методу основним є вміння виділити структуру компонента повідомлення. Таке вміння полягає в тому, щоб: а)тимчаеовоусунули з-комповента його семантичне наповнення; б) встановити зв'язки цього компонента з іншими; в) виявити функції цього компонента(за наявності такої потреби). Вймпрсль такими методами вимагає від редактора вміння ксфиєтуяатиея деяким» формальними апаратами, до яких належать, наприклад, породжуючі та аналітичні граматики¹. Вони передбачають вміння проводити нескладні підстановки та прості підрахунки.

Контролю структурними методами підлягають усі⁵ структури, описані в розділі 5 (видавнича, лінгвістична^ композиційна, інформаційна та логічна). Як видно з переліку, структурні методи є одними з найуживаніших у редагуванні.

Приклад. На редагування потрапив рукопис, у якому є фрагмент такого речення: Ця, вийшовши на вулицю, висока, струнка, кароока, темноволоса, смаглява дівчина весело посміхалася... У нормативній базі є такі первинні синтаксичні структури для контролю словосполучень: ₍

<іменник>;

<прикметник>. ' і

¹ Фигиалов С, Я. Формальные грамматикиї Ленинград: Изя-во ЛГУ ям. А. А. Жданова, 1984. 100 с; Стоцкий. Э. Д. Элементы теории формальных Грамматик / Препринт. М.: ВИНИТИ, 1980, 68 с.

108

Крім того, € правила, за яким можна здійснювати підстановки й отримувати з первинних структур похідні:

<іменник> ::= <прикметник> <іменниК>;

<прикметник>л4- <прикмётшк> %прикметник> (s3);

<прикметнак>::=* <вказіешй займенник> <прикметн*к>

Перше правило означає, що перед будь-яким іменником можна ставити прикметник; друге, — що замість одного можна послідовно підставити один, два₍лри', але не більше прикметників; третє, — що перед будь-ким прикметником можна поставити вказівний займенник. Таких правил, як ' ' '

<вкйзівшй займенник> <прикм^ник>:і*<вкіїзівнийзайменник> дієприслівниковий зворот> <прикметник> / -

<вказівний займенник> <іменник>::^ж <вказівний займенник> <дієприслівниковий зворот> <іменниК^

у нормативній базі нема. Контролюючи на основі такої нормативної бази запропонований фрагмент речення, можна виявити, що: а) така синтаксична структура речення в українській мові не передбачена, а, отже, є помилкойою;.б) кількість однорідних прикметників перевищує задане нормою число "три", а, отже, також є помилковою (використано п'ять прикметників підряд). До речі, контролювати кількість прикметників можна не лише структурними, а й параметричними методами.

т

Проаналізуємо зроблені зауваження автором проекту.

Приклад. Необхідно відредагувати речення: Проаналізуємо зроблені зауваження автором проекту. Побудова дерева синтаксичних залежностей між його, словами показує, що воно має непроективну структуру, тобто дуги, які описують синтаксичну підпорядкованість слів, перехрещуються (рис. 8>1а). Проте згідно з нормами щ дуги не можуть перехрещуватися². Отже, в реченні є помилка. Для порівняння подамо те ж речення, що має проективну структуру (рис. 8-16,8-Ів).

	''
	•					'
		, *	-			і
1	- -І f	і			/	f 1

_п

Проаналізуємо зауваження, зроблені автором проекту. 0

ІИ.щГІ UnlMWiniiHiiMM > тії. ііЦримЩціМЧіг-ii

Проаналізуємо зроблені автором проекту зауваження.

Рис, -8-L Синтаксична структура речення: - непроективна; б — проективна; в — проективна