
- •1.З якою профксією повязуюсть соц. Поботу в сша?
- •2.Які групи клієнтів включаються в соц. Обсдуговування?
- •3. Як же самі соц.Працівники відгукуються про свою професію?
- •4.Як звучить визначення,прийняте Національною Асоціацією Соціальних працівників (Наср),професійною організацією соціальної роботи в сша?
- •7.Що ж випливає з наведеного вище визначення?
- •8.Функції соц.Працівника?
- •9.Що потрібен зробити соц.Пед для реалізаціїї цих функцій?
- •11.Що є необхідним для практика?
- •Шкільна освіта Типи шкіл
- •]Терміни навчання
- •]Атестат зрілості в Ізраїлі
- •Вища освіта Вступ та фінансування
- •Вищі навчальні заклади
Шкільна освіта Типи шкіл
В Ізраїлі існують школи чотирьох типів[1][2]:
Державні школи (mamlachti). В цих школах приблизно 75 % класів входять до обов'язкового списку міністерства освіти, тоді як решта є додатковими. Обов'язкові предмети включають гебрейську та англійську мови, математику, географію, історію, природничі науки і єврейську культуру. У цих школах не робиться акценту на будь-яку релігію. Комітет з освіти кожної з цих шкіл, до якого вжодять вчителі та батьки дітей, має право вирішувати, які додаткові предмети обрати з запропонованого Міністерством Освіти списку. Навчальні матеріали для цих курсів також обираються із запропонованих Міністерством. Якщо кількість додаткових предметів перевищує 25 %, місцевий уряд або батьки мають покрити різницю у вартості навчання. Деякі з цих шкіл використовують додаткові предмети для поглибленого викладання певного напрямку, наприклад для шкіл «Талі» таким напрямком є єврейська культура.
Державні релігійні (юдейські) школи (mamlachti dati). Ці школи дотримуються такого ж набору основних предметів як і державні школи, проте додаткові предмети переважно стосуються єврейською культури та юдаїзму. У цих школах учні мають одягатися та вести себе відповідно до релігійних стандартів, а щодня проводяться спільні молитви. Існують елементарні школи цього типу, де хлопчики та дівчата навчаються разом, та і такі, де вони навчаються окремо; школи більш високого рівня спільлні.
Державні арабські школи. У цих школах, переважно розташованих у місцях з великим відсотком арабського населення, викладання ведеться арабською мовою та велика увага надається арабській історії, релігії (ісламу, релігії друзів або християнству) та культурі.
Незалежні школи (chinuch atzma'i). Ці школи поділяються на визнані Міністерством Освіти та невизнані ним. У визнаних школах дотримання основному списку предметів є обов'язковим, проте школа та батьки можуть самостійно встановлючати методи і норми викладання. Часто такі школи є екпериментальними та використовують нестандартні методи навчання. Багато незалежних шкіл керуються релігійними організаціями, як ортодоксальними організаціями євреїв-хареді, так і християнськими. У незалежних школах число додаткомих предметів зазвичай більше 25 %, через що більшість з них платні або фінансуються різноманітними організаціями. Невизнані Міністерством Освіти школи дотримуються лише частини обов'язкого списку предметів, а контроль Міністерства за ними мінімальний — він стосується майже виключно безпеки будівель та умов перебування учнів. Проте такі школи існують практично лише на початковому рівні, всі вищі школи визнані Міністерством.
На додаток до звичайних шкіл в Ізраїлі існує і система шкіл-інтернатів. Селища для молоді (cfarei noar) призначені для дітей, що з тієї чи іншої причини не можуть залишатися удома. Часто в таких школах діти живуть в сім'ї, що погоджується їх прийняти; ці школи можуть бути як державними, так і державно-релігійними. Друга категорія, школи-інтернати єшива, як і звичайні єшиви, поєднують звичайне навчання з вивченням Талмуду. Ці школи окремі для хлопчиків та дівчат. Закриті школи-інтернати (maonot chusot) призначені для дітей з неблагополучних сімей, призначенням цих шкіл є адаптування ціх дітей до правил та вимог суспільства. І остання група, школи-інтернати спеціального навчання призначені для дітей з інвалідністю та дефектами фізичного чи розумового розвитку. Ці діти зазвичай вимагають особливого догляду та індивідуального підходу[2].