15. Німецька класична філософія (80-і рр. 18 ст. – сер. 19 ст.).

В кінці ХУІІІ - першій половині XIX століття бурхливий розвиток філософії був пов’язаний а Німеччиною. В Німеччині переважала ідеалістична філософія. Німецька класична філософія представлена такими філософами: І.Кант, І.Фіхте, Г.В.Ф.Гегель, Ф.Шеллінг, Л.Фейєрбах.

Принципи, введені класичною німецькою філософією:

• активність/ діяльність

• системність знань

• розвиток

• рефлексія

І. Кант – в основі філософії – принцип активності, відповідно до якого – знання виникають внаслідок активної інтелект діяльності.

І. Фіхте – принцип активності.

Г.Гегель – принцип поступового розгортання змісту та визначень Абсолютної ідеї.

Ф.Шеллінг – дія світового інтеллекту.

Л. Фейєрбах – антропологічний принцип.

16. Філософська концепція і. Канта.

Докритичний період – матеріалізм і діалектичний підхід у вирішенні проблеми походження сонячної системи, 2всезагальна природна історія та теорія неба».

Критичний період – теорія пізнання, апріоризм, система категорій, критика чистого розуму. дослідженн здібності розуму взагалі.

Антропологічний період – зясовує питання чи може людина за реальних умов життя здійснити своє призначення.

Джерело пізнання за Кантом – чуття дають матеріал пізнання, розсудок – продукує форми пізнання. У концепції Канта людина – творча і діяльна особа.