3 Части души:

• растительная душа – у всего, что растет есть душа.

• животная – наделяет потребностями и желаниями.

• разумная – наделяет разумом.

Етичні погляди

Без добродетелей человек не может быть полезен обществу. Он разделялл добродетели на интеллектуальные и волевые – характер. Решающее значение имеют интеллектуальные добродетели – мудрость, разум, благоразумие.

11. Етична проблематика у філософії Епікура.

Епікур (342 – 271 рр. до н.е.) – засновник школи епікурійців. Завдання – захистити людину від можливих страхів життя, для чого доводив невмирущість матерії, а значить і певне безсмертя людини, відсутність фатуму. Найбільше, чого може досягти людина в своєму житті – звільнити себе від страхів та неприємних відчуттів, отримувати від життя насолоди, зберігати душевну рівновагу, незворушність та безпристрасність – стан «атараксії».

12. Особливості розвитку Середньовічної філософії (8 – 15 ст.).

Середньовічна філософія формується в умовах станово-ієрархічної структури феодального суспільства і панування боослов’я у всіх сферах розумової діяльності. Філософія існує переважно як теоцентричний світогляд, а любов до мудрості як течія богословської думки. Основа філософії Середньовіччя – патристика (християнська теологія і філософія, яка захищала христ доктрину від язичництва) і схоластика (принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання).

13. Патристика, схоластика, реалізм, номіналізм як основні філософські напрямки філософії Середніх віків.

Патристика – регуляторно-філософське вчення, яке захищало христ доктрину від язичників, держ влади. Зміст – монотеїзм, Бог – духовна сутність, яка пербуває за межами світу; людини – творіння Бога, її тіло – джерел гріховності; головне у пізнанні – пізнання шляху до Бога.

Схоластика – система філософсько-теоретичної думки. Тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання. Зміст – слід повною мірою використовувати можливості розуму в питаннях богопізнання.

Реалізм – вважали, що одна справжня основа буття речей – це загальні ідеї божественного розуму, які є єдиною справжньою реальністю (ортодоксальна теологія)

Номіналізм – загальні ідеї – це лише імена («номіна»), якими людина позначає спільне у в різних речах, а реальністю слід вважати одиничні речі, оскілки саме вони постают результатом божественного творіння світу.

14. Філософія Нового часу (емпіризм Ф. Бекона, раціоналізм Р. Декарта).

17- 18 ст. – це доба видатних досягнень філософії, науки ікультури. 18 ст. – століття вільнодумства. Філософія Нового часу (17 ст), розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання. Особливості:

• орієнтація на природу як новий образ реальності та на науку;

• емпіризм та раціоналізм – універсальні методи пізнання;

• критика схоластики;

• філософія – наука про реальний світ;

• раціоналізм

Емпіризм Ф. Бекона – основоположники наукового пізнання – емпірико-індуктивна методика пізнання

Емпіризм /з грец.- досвід/ - це такий філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання. Емпіризм ХУП-ХУІІІ ст. сформувався як матеріалістичний емпіризм, тобто такий, який стверджує, що чуттєвий досвід об’єктивно відображає навколишній світ. Індукція – від конкретного до загального.

Раціоналізм /з грец.- розум/ - філософський напрям, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Раціоналізм протистоїть як Ірраціоналізму /наприклад, інтуїтивізму/, так і емпіризму. Родоначальником раціоналізму є дуаліст Декарт. Дедукція – від загального до конкретного.