А.П.Чехов – письменник-новатор План

1. Зовнішній комізм та гоголівсько-щедринська традиція сатиричного розвінчування в ранніх гумористичних оповіданнях А.Чехова.

2. Засоби творення комічного та їх роль в розкритті моральної корозії людини в оповіданнях «Хамелеон», «Товстий і тонкий»: використання деталі, будова висловлювань, вживання синонімів.

3. Новаторство А.Чехова в поетиці «малої прози» 90-х років: лаконічність, смислова навантаженість (підтекст), особлива напруга, інформаційність, сюжетна незавершеність («Іонич», «Людина у футлярі»).

4. «Революція жанру» А.Чехова у драматургії: відмова від принципу одногеройної п’єси та протиставлення персонажів як учасників драматичного конфлікту, особливості побудови діалогів, підтекст.

5. «Чайка» – новаторська п’єса. Дослідження А.Чеховим різних концепцій мистецтва і кохання в творі.

6. Неоднозначність образів Ніни Зарєчної, Трігоріна, Трєплєва, Аркадіної в п’єсі.

Основні терміни:

Відкритий фінал – залишає головних героїв у складних ситуаціях, змушуючи замислитись над подальшими долями персонажів.

Драма – як жанр з’явилась пізніше комедії і трагедії, в другій половині ХVІІІ ст. у просвітників. Це п’єса з гострим конфліктом, який, на відміну від трагічного, не такий піднесений і може бути вирішеним. Драмі властиве зацікавлення соціальним устроєм життя, моральними ідеалами демократичного середовища, психологією «середньої людини». Драма стверджує нового героя, який піднявся проти своєї долі і обставин.

Оповідання – мала епічна прозаїчна форма. Невеликий епічний твір з обмеженою кількістю персонажів. В оповіданні зазвичай обмежені час і місце дії. Сюжет оповідання складає, як правило, одна подія, що дає письменнику можливість підняти важливе питання і розкрити характер свого героя.

Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання або фабульної ситуації. Зумовлений переоцінюванням прямого змісту словесних значень за допомогою натяку на якусь іншу ідею чи образ.

Принцип імпресіонізму – здатність особистості до сприйняття і суб’єктивної інтерпретації оточуючого, принцип рівноваги між суб’єктивним враженням, яке відображає реальність, і самою реальністю.

Психологічний конфлікт – конфлікт, зосереджений не в зовнішньому, а у внутрішньому світі персонажів, відображає їх духовну боротьбу, зіткнення позицій, протиріччя почуттів.

Ремарка (фр. примітка) – авторські пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб тощо. Виконують настановчу роль для режисерів, акторів та глядачів.

Художня деталь – див вище.

Література:

основна

1. Роговер Е.С. Самая полная история русской литературы X1X века: (Вторая половина). – СПБ: САГА, 2003. – С. 451-489.

2. Теплинский М.В., Султанов Ю.І. Російська література: Проб. підр. лля 10 кл. загальноосвіт. шк. – К.: Зодіак-ЕКО, 1997. – С. 467-528.

додаткова

3. Витченко А. А. Читая вслед за режиссером: О значении сценических интерпретаций в изучении пьесы А. П. Чехова «Чайка» // Всесвітня література. – 2000. - №4. – С.43-45.

4. Дітькова С. Щастя абсолютної волі (Долі акторок у п’єсі А. Чехова «Чайка» і романі У-С. Моема «Театр») // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – №10. – С. 51-55.

5. Зайцева Н.Е. Мечты о будущей жизни. Драматургия Чехова и новая театральная эстетика // Русская словесность в школах Украины. – 2003. - №2. – С. 46-49.

6. Мацапура В. Чехов – драматург-новатор: на материале пьес «Чайка» и «Вишневый сад» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2007. - №4. – С. 54-59.

7. Ніколенко О. М. Головний режисер – життя: Комедія Антона Чехова «Чайка» // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. - №11. – С. 31-36.

8. Теплинский М.В. А. П. Чехов «Толстый и тонкий», «Хамелеон»: Анализ рассказов в контексте идейно-нравственной проблематики творчества писателя // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2000. - №3. – С. 12-13.

9. Шахова К. Антон Павлович Чехов (1860-1904) // Зарубіжна література. – 2003. - №43. – С. 4-13.