Література:

основна

1. Роговер Е.С. Самая полная история русской литературы X1X века: (Вторая половина). – СПБ: САГА, 2003. – С. 189-247.

2. Теплинский М.В., Султанов Ю.І. Російська література: Проб. підр. лля 10 кл. загальноосвіт. шк. – К.: Зодіак-ЕКО, 1997. – С. 162-212.

додаткова

3. Зуев Н. Неизвестный Некрасов // Литература в школе. – 1992. - №2. – С.70-73.

4. Скатов Н. За что мы любим Некрасова // Наш современник. – 1992. – 36. – С.187-192.

5. Прокшин В. Г. Где ты, тайна довольства народного…?: О Н. А. Некрасове. – М.: Наука. – 1990. – 207с.

6. Розанова Л. А. О творчестве Н. А. Некрасова: Книга для учителя. – М.: Просвещение. – 1988. – 239с.

7. Тимченко С. В. В чем счастье, по-вашему?: Урок-диалог на материале творчества Тютчева, Фета, Некрасова // Всесвітня література та культура. – 2003. – №5. – С. 17-29.

Практичне заняття 5

«Злочин і кара» ф. Достоєвського – поліфонічний роман План

1. Складний і суперечливий шлях внутрішніх пошуків Ф. Достоєвського.

2. М. Бахтін про поліфонізм роману «Злочин і кара».

3. Розкриття складності та багатогранності духовного світу людини на прикладах героїв роману:

   1. Родіон Раскольніков – «благородний вбивця»;

   2. Соня Мармеладова і Дуня – «цнотлива повія» та «добровільна жертва»;

   3. Морально бездоганний Разуміхін;

   4. Ділок-аристократ Лужин та шахрай Свидригайлов;

   5. Мармеладови – зневажені та скривджені.

4. Еволюція образу Родіона Раскольнікова і розвінчання «наполеонізму», думок про революційне насильство.

5. Особливості сюжету та композиції роману, семантика і символіка його назви.

6. Антибуржуазний пафос роману: співчутливе змалювання побуту бідняків, осуд великих і дрібних хижаків, гостра постановка проблем алкоголізму та проституції.

Основні терміни:

Ідеологічний роман – роман, у якому полеміка розкриває протилежність характерів персонажів.

Індивідуалізм (лат. неподільний) – моральний принцип, теоретичною основою якого є визнання автономії і абсолютних прав людини в суспільстві. Як принцип протиставлення особистості колективу, підкорення суспільних інтересів особистим склався з виникненням приватної власності. Зіграв позитивну роль в боротьбі особистості з феодалізмом і католицькою церквою, але з утвердженням буржуазних стосунків набуває антигуманного значення. Негативний вираз знайшов у філософії Штирнера, Ніцше, чиє вчення про «надлюдину» було сприйняте фашизмом.

Поліфонія (грец. багатоголосся) – в музиці багатоголосся, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій. Михайло Бахтін підкреслював, що під “поліфонією” слід розуміти такий підхід письменника до зображення персонажа, який дає можливість кожному бути втіленням самостійної ідеї. Весь “поліфонічний” роман – нескінченний, принципово незавершений діалог рівноправних голосів, які однаково переконливо аргументують свою позицію. Авторський голос – лише один із багатьох, у читача залишається право з ним не погоджуватися. М.Бахтін навчав сприймати Достоєвського не як послідовний перебіг подій, а як єдине зосередження героїв роману, їхніх вчинків, пристрастей, сумнівів і задумів. У результаті виникає симфонічна цілісність, де головним героєм стає велика ідея, яка об’єднує у великого героя всі обличчя роману.

Портрет (фр. зображувати) – зображення в літературному творі зовнішності героя: рис обличчя, постаті, одягу, пози, міміки, жесту. В літературі частіше зустрічається психологічний портрет, в якому через зовнішність героя письменник намагається розкрити його внутрішній світ. Велику роль в портреті відіграють деталі.

Роман (фр. оповідь романською) – багатоплановий, багато проблемний епічний твір, що зображує приватне життя людини в широких зв’язках із суспільством.

Соціально-психологічний роман – роман, у якому письменник має завданням показати соціальні типи, їх психологію і ті життєві обставини, що формують ці характери.

Філософський роман – великий епічний твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або естетична позиція автора.