9. Четвертинна геологія як наука. О`бєкт і завдання четвертинної геологї

Четвертинна геологія спрямована на вивчення геологічної історії і стратиграфії відкладів четвертинного періоду. Об’єктом вивчення яких від четвертинної геології є відклади вік яких від 1 до 2 млн. років. Четвертинний період тривав впродовж 1,8 млн.років. Термін четвертинний був запропонований у 1825р. Жаном Денуайє. Часто його ще називають льодовиковим, через зледеніння, що були в ньому. У 1890р. Чарльз Лайгель запропонував назву Плейстоцен. 1919р А.Попов запропонував антропоген. Завдання четвертинної геології: 1)Дослідження відкладів їх розчленування та кореляцію розрізів; 2)З’ясування геологічної будови четвертинного покриву, генезису та умов формування відкладів; 3)відновлення палеогеографічних умов антропогену.; 4)відтворення історії тектонічних рухів та вулканізму в продовж антропогену.

10. Особливості четвертинного періоду та його відкладів.

1) мала тривалість (1,8 млн. р.). За своєю тривалістю четвертинна сис-ма відповідає тривалості зони, що є найбільш дрібним підрозділом в стратиграфічній шкалі. Тривалість зони 0,7-4 млн. р., тому застосування біостратиграфічного методу не дає можливості для більш дрібного розчленування відкладів і тому не може слугувати для розділення четвертинного періоду.

2) Геологічна молодість четвертинних відкладів:

А) породи незцементовані із переважанням пухких;

Б) мала потужність – перші десятки метрів, інколи 100-200 м, тільки в прогинах до 800м. Прикаспійська низовина – 1800 м.

В) дані відклади хар-ся практичною відсутністю дислокацій. Дислокації можуть утворюватись в результаті гляціальних впливів або при процесі зсуванні.

Г) повсюдність поширення четвертинних відкладів, майже суцільним шаром покривають Землю, відсутні тільки в межах скелястих утворень і крутих схилах.

3) Повне панування континентальних відкладів в складі четвертинного покриву сучасної суші. Для четвертинних відкладів суші хар-на відсутність паралельного нашарування хар-ного для морських товщ; значна фаціальна мінливість; літологічна строкатість; залягання у вигляді складних лінзоподібних тіл. Разом із строкатістю, складом і будовою відкладів для них хар-на повторюваність в розрізі одноманітних літогенетичних комплексів.

4) Коливання клімату та зледенінь. Впродовж антропогену відбувається чергування льодовикових(гляціальних) і міжльодовикових (інтергляціальних) епох. Періодами зволоження в льодовиковій епохи називаються плювіали, періодом осушення в міжльодовиковій епохи – ариди за кліматичними зонами. Температура коливається на 10°С – середньорічних. Гляціоевстетичні – коливання рівня світового океану приблизно 100 м внаслідок кліматичних змін.

5) Поява людини.

Еволюція людини:

Австралопітеки – група приматів, 7.1 млн. р. назад.

Людина прямо ходяча - 1.6 млн.. р. назад.

Людина вміла – 1,5 млн. р. назад.

Людина «неандерталець» - 250 тис. р. назад, зріст 160 см.

Кроманьйонці – нащадки неандертальців, 40-50 тис. р. назад.

Гомо сапієнс – вид людина розумна

Підтип – хребетних

Клас – ссавці

Ряд – приматів

Родина – гомідів.