1.Геоморфоло́гія — наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Це галузь фізичної географії, предметом вивчення якої є рельєф земної поверхні у процесі його розвитку і при цьому як один із компонентів географічного середовища, тобто у взаємозв’язку і взаємозумовленості з усіма іншими компонентами цього середовища – геологічною будовою, кліматом, поверхневими і підземними водами, грунтовим та рослинним покривом, тваринним світом – і з географічним середовищем загалом. Об`єкт дослідження геоморфології – рельєф землі, тобто сукупність нерівностей земної поверхні, утвореної взаємодією ендо- та екзогенних чинників (особливостями функціювання внутрішніх і зовнішніх оболонок планети), а також зростаючим впливом діяльності людини(антропогенним чинником). Основні завдання: аналіз морфології рельєфу, визначення його генезису і віку, відтворення етапів розвитку, встановлення інтенсивності змін під впливом ендо- та екзогенних чинників, оцінювання придатності певних форм рельєфу та рельєфу загалом як ресурсу для господарського використання, обґрунтування заходів щодо регулювання несприятливих процесів та їх оптимізації.

2. Методи геоморфологічних досліджень.Загальним теоретичним методом є діелектричний, який дає змогу розуміти основний постулат: рельєф землі – це результат взаємодії ендо та екзо чинників або рушійних сил рельєфоутворення. Морфологічний метод полягає у вивченні зовнішнього вигляду форм і типів рельєфу, формулюванні визначення, що містить інформацію про відносний вік нерівностей земної поверхні, напрямки та інтенсивність тектонічних рухів певної території, будову та склад гірських порід верхньої частини літосфери тощо. Морфометричний – визначення кількісних показників рельєфу – дає змогу оцінити глибину ерозійного розчленування земної поверхні, ухил її схилів, ступінь охоплення певних ділянок поверхні геоморфологічними явищами тощо. За допомогою генетичного методу можна дізнатися про основний чинник утворення форм рельєфу: екзо чи ендогенний, діяльність тектонічних рухів чи магми, текучої чи стоячої води тощо. Палеогеоморфологічний полягає у зясуванні характерних ознак похованого чи відкопаного рельєфу та рельєфоутворювальних процесів минулого. Морфоструктурний – для дослідження особливостей будови земної кори та її дальної або сучасної динаміки. Морфодинамічний полягає у зясуванні динаміки екзо та ендогенних процесів, напрямку і темпів неотектонічних явищ, прогнозуванні темпів денудації та акумуляції, а також змін рельєфу під впливом діяльності людини. Генетичні методи дослідж. походження і характер розвитку рельєфу і визнач. пріоритетність факторів формування рельєфу. Методи палеоморфології та геоморфології використ. для з*ясування характеру розвитку рельєфу та його віку.

1).Структурні методи спрямовані на визнач. новітнього розвиту структурних форм, за даними порівняльного аналізу рельєфу та геологічної будови. Дослідження за цим методом здійсн. в результаті співставлення структурних та орографічних форм як в плані, так і в поздовжньому і поперечному розрізах, враховується стійкість порід до денудації, тектонічний режим території та кліматичні умови.

2). Палеогеоморфологічні методи спрямовані на дослідження давнього і вирішує завдання прогнозу і пошуку кор.коп.

Існує а) сучасний рельєф(видимий);

б) давній рельєф (похований); - може бути відновленим або експонованим в результаті денудації.

Завдання палеогеоморфологічних методів аналізу полягає в реконструкції давнього рельєфу на основі певних індикаторів.

Основою для побудови палеогеографічних карт слугують: літолого - фаціальні карти по обраному часовому зрізу; карти гіпсометрії чи поверхні чи підошви цього зрізу; карти ізопахіт( з*єднаються лінії потужностей); дані по свердловинам.

3. Методи морських геоморфологічних (г/м) досліджень .

Для вивчення рельєфу дна океану склад. батиметричні карти, на яких зображ. лінії рівних глибин – ізобати. Метод ехолотування - найбільш популярний. Також використ. ЛБО(локатори бічного огляду) для багатопроменевого ехолот-ня з широким кутом огляду( кількість променів-до 72).

4.Методи дистанційного дослідження рельєфу. Використ. космічні та аеро-фото знімки.

Морфологічні методи:

Морфографічні

Морфологія-галузь геоморфології,що виникла,як узагальнена оцінка зовн. Особливостей рельєфу та його опису.

Морфографія-опис рельєфу

В залежності від масштабу:

Мегарельєф(планетарні ф-ми рельєфу

Макрорельєф(гори,плоскогір’я)

Мезо(яри,ті ф-ми,які визнач. В польових умовах)

Мікро

Морфометричні

Морфометрія-визнач. Кількісної характеристики рельєфу.

3. Геоморфологічний етап розвитку Землі

Геоморфологія вивчає рельєф земної поверхні як систему утворювального елемента всього довкілля.

Геоморфологія- наука про рельєф земної поверхні, сформований взаємодією ендо- та екзогенних чинників і характеризується такими ознаками як морфологія, вік, динаміка, закономірне розміщення його форм у часі і просторі.

Геоморфологічний етап розвитку Землі буде продовжуватись доки буде існувати Земля, як планетарне тіло.

Ще да Вінчі висував припущення,що річкові долини утв. самими річками.

Поштовх до вивч. Рельєфу, як компонента довкілля- розвиток гірничої справи і цілеспрямований пошук корисних копалин у 18 ст.

Вагомий внесок у розвиток геоморф. Вніс Лайєль. Він довів,що рельєф Землі сформ. У геол. Минулому не внаслідок гіпотетичних катастроф, а під дією поступових геол.. процесів, які тривають і понині.

Дейвіс розглядав еволюцію рельєфу в межах ерозійного, льодовикового, берегового, пустельного, карстового циклів. Всі особливості земної поверхні, за Дейвісом, можна пояснити, застосовуючи аналіз « геоморф. Тріади» : геолог. Структура- екзогенний процес, який формує рельєф на її основі,-стадія розвитку цього процесу).

Творцем еволюції ерозійного рельєфу вважають Черського.

Геоморфологія - динамічна наука. (постійно розвивається. Виділяються нові напрямки).

4. Практичне і наукове значення геоморфології

Геоморфологія-наука про рельєф земн. пов. Виділяють: 1)Планетарна; 2)Загальна;3)Регіональна. Об’єктом дослідження є рельєф:1)рельєф в цілому; 2) оболонка рельєфу; 3)корелятні відклади;4) рельєф планет земної групиРельєф-сукупність геометричних форм земної поверхні,що утворил. в рез. складної взаємодії земної кори з атмосферою,біосферою,гідросферою.Слово рельєф позначає виступ, випуклість, випукле зображ. на площині, сукупність нерівностей земної поверхні. Це є предметом і об’єктом вивчення.Головні завдання: 1) Історія розвитку,всебічне вивч. Рельєфу,вивчення морфологічних комплексів ф-ми рельєфу та їх зв’язку з геологічною будовою території; 2) Встановлення рельєфотворних ендо і екзогенних процесів,тобто виявлення генезису рельєфу та його класифікація; 3)Виявлення історії розвитку рельєфу; 4)Оцінка практичного значення рельєфу та прогноз його динаміки Методи геоморфології:1)Опис властивостей і поведінки об’єктів; 2)Пояснення поведінки; 3)Прогноз поведінки; 4)Управління поведінкою об’єкта; 5) Створення моделі об’єкту із заданими властивостями Сучасна парадигма геоморфології-рельєф є результатом складної взаємодії ендогенних і екзогенних факторів

5.-

6.-

7.-

8. Використання компютерних технологій в геоморфології та четвертинній геології. Впровадження в геоморфологічні дослідження нових інформаційних технологій та комп'ютерних засобів обробки інформації. Почалось з кінцяXX ст. і продовжується дотепер. Сьогодні вчені-геоморфологи отримали унікальну можливість працювати не тільки з видимим, реальним, а й "віртуальним" рельєфм Землі або інших планет, проводячи над ними за допомогою комп'ютерних технологій будь-які маніпуляції з вивчення, аналізу оцінки, вимірювання, моделювання і т.п. Крім цього, нові можливості створюваних електронних карт і географічних інформаційних систем (ГІС) та пов'язані з ними ГІС-технології намітили шляхи, по подоланню назрілого в нашій науці інформаційної кризи, викликаної величезним обсягом накопиченої, але не до кінця зрозумілої і не завжди затребуваної геоморфологічної інформації та її подальшого використання.Геоморфрлогія на початку XXI століття цілком може і повинна знайти для себе нову наукову парадигму, пов'язану з іншим сприйняттям і трактуванням своїх завдань та ідей.Нова парадигма повинна виникнути в результаті іншого розуміння і сприйняття дослідниками суті науки геоморфології. Ця суть зміниться при переході геоморфології з колишніх "індустріальних" позицій, коли рельєф був об'єктом вивчення та дослідження у зв'язку з освоєнням-яких територій або спорудою тих чи інших технічних споруд,розробкою або освоєнням різних родовищ корисних копалин і т.д., до нових "інформаційних" підходів, заснованих на інформаційній і математичної сутності рельєфу і застосуванні сучасних комп'ютерних технологій. Використання рельєфу як основи численних геоінформаційних систем і різноманітних "віртуальних" моделей. Використання рельєфу як основи численних геоінформаційних систем і різноманітних "віртуальних" моделей, дасть можливість по іншому поглянути на його основні характеристики та показники. Тому цілком ймовірно припустити, що розвиток і широке поширення в майбутньому нового оригінального наукового підходу, може базуватися на кількох моментах. По перше, на вивченні рельєфу як найважливішого інформаційного ресурсу, який володіє унікальними властивостями і особливостями. По друге, на високому ступені "математичного" рельєфу при проведенні різних маніпуляцій з моделювання та отримання його численних похідних. По-третє, на технологічних можливостях ГІС-систем по переробці та спільному аналізу величезних масивів інформації про різні види видимого, похованого, "віртуального" і будь-якого іншого виду рельєфу. По-четверте, на можливості спільного використання моделей рельєфу з цифровими аеро-і космо ізображенями і т.п.