13. Напрямки мінімізації ризику інвестицій в професійну підготовку персоналу.

Основними напрямками професійного розвитку персоналу вважаються:

первинне навчання з врахуванням завдань підприємства і специфіки його роботи;

навчання з метою ліквідації розриву між вимогами робочого місця, посади і діловими якостями персоналу;

навчання з метою підвищення загальної кваліфікації;

навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації;

навчання з метою освоєння нових методів виконання трудових операцій.

Згідно з законом України «Про освіту» система безперервного навчання персоналу набуває великого значення. Ця система дозволяє організовувати постійний контроль за якістю і професіоналізмом спеціалістів, навчати їх протягом всього трудового життя, створити банк даних про склад і кваліфікацію персоналу, планувати його переміщення.

Основними напрямками професійного навчання вважають:1. Первинне навчання у відповідності з цілями організації, задачею підрозділу та специфікою роботи працівника.2. Навчання для ліквідації розбіжності між вимогами посади і особистими якостями працівника.3. Навчання з метою підвищення кваліфікації працівника.4. Навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації.5. Навчання для засвоєння нових прийомів і методів виконання трудових операцій.

14. Характеристика кар’єри як об’єкту управління персоналом.

Кар'єра — це суб'єктивне усвідомлення позиції і поведінки в сфері трудової діяльності, пов'язаних з посадовим чи професійним підвищенням протягом трудового життя людини. Це є самовираження, зміна навиків, знань, здібностей, просування вперед обраним шляхом діяльності, як у межах організації, так і поза нею. Кар'єра - це не тільки просування на роботі. Життя людини позаробочим місцем має значний вплив на кар'єру, є її частиною.

Розрізняють професійну і внутрішньоорганізаційну кар'єри. Професійна кар'єра характеризується тим, що кожна людина в процесі своєї професійної трудової діяльності проходить різні стадії розвитку: навчання, вступ на роботу, професійне зростання, поліпшення індивідуальних професійних здібностей, вихід на пенсію. Працівник може послідовно пройти ці стадії в різних організаціях.

Внутрішньоорганізаційна кар'єра — це траєкторія руху персоналу в організації. Вона може здійснюватись за трьома напрямами: вертикальному — професійне та посадове зростання в основній сфері діяльності, по сходинках зростання; горизонтальному- просування в іншу функціональну сферу діяльності, в інші підрозділи одного рівня; центрострімкому - просування, наближення до ядра керівництва, центру керівництва, участь у прийнятті рішень.

При плануванні розвитку кар'єри доцільно дотримуватись таких принципів: результативність роботи; компетентність потенційні можливості працівника; здатність добре організовувати формальний бік справи; винагорода умінь, тобто дочекатись свого «зіркового часу» і одержати заплановане; загальні здібності.

Дотримання цих принципів сприяє створенню нормального клімату в колективі, покращенню ставлення до праці і фірми в цілому.

15. Фактори розвитку кар’єри в організаціях.

Кар’єра – це результат усвідомленої позиції і поведінки людини у сфері трудової діяльності, що пов'язаний з баченням працівником свого трудового майбутнього, шляхів професійного зростання та самореалізації.

Ділова кар'єра – це поступове просування працівника по щаблям службової ієр архії або послідовна зміна сфери діяльності в межах певної організації впродовж всього трудового життя, а також відповідна зміна розмірів винагороди та можливості самореалізації на кожному етапі.

Фактори, що впливають на розвиток карєри:

Зовнішні фактори впливу:

1) урядові вимоги, закони;

2) Економічні умови;

3) Конкуренція;

4) Склад трудових ресурсів;

5) Місцезнаходження підприємства

Внутрішні фактори впливу:

1)Цілі підприємства;

2) Організаційний стиль;

3)Професійний характер роботи;

4) Технологічні умови;

5)Трудовий колектив, робоча група;

6) Досвід та стиль керівництва