27. Суть, різновиди та причини конфліктів.

У процесі функціонування організацій між працівниками можуть виникати різноманітні суперечки, ворожі відносини і навіть сварки. Основою всього цього є конфлікти.

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше людей або їх формальних і неформальних об'єднань, зумовлене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах.

Причини виникнення конфліктів:

- через розбіжності у цілях;

- через взаємозалежність завдань;

- через відмінності в уявленнях та цінностях учасників;

- через обмеженість ресурсів;

- внаслідок емоційних відмінностей у психіці індивідів;

- через недостатність інформації та незадовільні комунікації всередині чи поза організацією.

Можна дати наступну класифікацію конфліктів:

- за масштабом конфлікту бувають загальними, такими, що охоплюють всю організацію, і парціальними, такими, що стосуються її окремої частини;

- по стадіях розвитку – що зароджуються, зрілими або згасаючими;

- по ступеню свідомості – сліпими або раціональними;

- по формах протікання – мирними або немирними;

- за тривалістю – короткочасними і затяжними, такими, що довгий час лихоманять всю організацію.

- по відношенню до окремого суб`єкта: внутрішніми і зовнішніми;

- з погляду організаційних рівнів, до яких належать сторони: горизонтальними і вертикальними;

- по сфері виникнення – ділові, пов`язані з виконанням людиною посадових обов`язків, і особові, такі, що зачіпають його неофіційні відносини;

- по розподілу втрат і виграшів між сторонами: симетричні і асиметричні конфлікти;

- виходячи із ступеня зовнішнього прояву конфлікт буває прихованим (латентним) або відкритим.

- відповідно до спрямованості розвитку: зростаючі і спадають;

- залежно від кількості причин, лежачих в основі конфлікту - одно факторні і багатофакторних;

-по своїх наслідках – конструктивними і деструктивними.

28. Стратегії та методи управління конфліктами.

Методи управління конфліктними ситуаціями — сукупність способів і засобів запобігання, а в разі їх виникнення — вирішення конфліктних ситуацій.

Методи поділяють на:

1)структурні

2)міжособистісні.

Структурні - спрямуватння поведінку учасників конфлікту на досягнення визначених цілей організації. До них належать:

1. Роз'яснення вимог до праці.

2.Координаційні та інтеграційні механізми. Як координаційний механізм для управління конфліктною ситуацією використовують ланцюг команд, тобто чітко визначають ієрархію повноважень і взаємодії людей, порядок прийняття рішень та інформаційні потоки в організації. Якщо двоє або більше підлеглих вступають у конфлікт, його можна вирішити, доручивши їх керівнику прийняти рішення.

3.Визначення загально організаційних комплексних цілей, їх ефективне досягнення потребує спільних зусиль двох і більше співробітників, груп, відділів, які знижують ймовірність виникнення конфлікту між ними.

4.Використання системи винагород.

Міжособистісні методи - передбачають певний стиль поведінки учасників конфлікту, який дасть змогу вирішити конфлікт з найменшими морально-психологічними втратами для учасників і виробничими — для організації. До цих методів (стилів) належать:

1.Ухилення (людина намагається відійти від конфлікту)

2.Згладжування (поведінка, зумовлена переконанням у недоцільності загострення ситуації )

3.Примушування (намагання примусити протилежну сторону прийняти свою точку зору)

4.Компроміс (прийняття точки зору іншої сторони, але тільки до певної межі).

5.Вирішення проблеми (визнання розбіжностей у думках, готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту)